11 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8004/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Івано-Франківську Водвуд Ірини Іванівни на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2017 року у справі № 352/650/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Водвуд Ірини Іванівни про визнання протиправної та скасування постанови,-
14.04.2017 р. позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Івано-Франківську Водвуд І.І, про визнання дій протиправними та визнання протиправною та скасування постанови серії АР № 809988 від 21.03.2017 року.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.06.2017 року позов задоволено. Суд першої інстанції визнав протиправними дії інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську Водвуд І.І. щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Крім того, суд першої інстанції скасував постанову серії АР № 809988 у справі про адміністративне правопорушення від 21 березня 2017 року інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську Водвуд І.І. про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Суд закрив провадження у справі за відсутністю події і складу правопорушення.
Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Інспектор роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Івано-Франківську Водвуд І.І. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.06.2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.1 ст.41 КАС України. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом OPEL, д.н.з. НОМЕР_1, 21.03.2017 року на вул. Шпитальна, б.9, м.Івано-Франківськ здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п.8.4 «в» Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Постановою від 21.03.2017 р. серії АР № 809988 за вказане порушення, до ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 255 грн. 00 коп.
Пунктом 8.4 «в» розділу 8 Правил дорожнього руху передбачено, що дорожні знаки поділяються на заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Зокрема, із відповіді Управління патрульної поліції у м.Івано-Франківську від 04.04.2017 року № Ш-292/41/20/01-2017, встановлено, що на ділянці по вул. Шпитальна встановлено дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» разом з табличкою 7.2.2 «Зона дії 100 м», яка позначає зону дії даного знаку.
Дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місці виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовим, лісовим та іншими дорогами покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Дія знака поширюється на той бік дороги, на яку він встановлений.
У ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що відповідальність у вигляду штрафу передбачена за зупинку і стоянку транспортних засобів від місця встановлення дорожнього знаку «Зупинку заборонено» до найближчого перехрестя за ним.
Відповідно до п. 8.2.1 Правил дорожнього руху дорожні знаки повинні розміщуватись таким чином, щоб їх було добре видно учасниками дорожнього руху як у світлу так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менше як 100 м. за напрямком руху та розміщення не вище 6 м над рівнем проїзної частини
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформація, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
п. 2.7 розділу 34 Правил дорожнього руху передбачено, що вертикальна жовта розмітка позначає бордюри в місцях де заборонено стоянку транспортних засобів.
При цьому, пунктом 8.4 «е» Правил дорожнього руху передбачено, що таблички до дорожніх знаків уточнюю або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Беручи вказане до уваги вказані положення, інспектор роти №4 батальйону УПП у м.Івано-Франківську Водвуд І.І. дійшов висновку, що транспортний засіб OPEL, д.н.з. НОМЕР_1 яким керувала ОСОБА_2 здійснив зупинку в межах дії знаку, тобто на ділянці дорогі 100 м від знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які підтверджують, ту обставину, що позивач здійснив зупинку в межах 100 м. тобто, на ділянці дороги дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Зокрема, до матеріалів справи додано відео із нагрудної камери інспектора з якого видно, що транспортний засіб OPEL, д.н.з. НОМЕР_1 припаркований на невизначеній відстані від знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та поза жовтою лінією 1.4. а тому, колегія суддів вважає висновки інспектора про порушення позивачем п.8.4 «в» Правил дорожнього руху припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з якими закон пов'язує настання подій не доведені.
З долучених до матеріалів справи фотокарток ОСОБА_2 видно, що припаркований транспортний засіб позивача знаходиться не в зоні дії дорожнього знаку «зупинка заборонено» оскільки, на бордюрі відсутня відповідна вертикальна жовта розмітка.
Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення оскільки, Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Водвуд І.І. діяла не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законами та Конституцією України.
Разом з тим, ухвалюючи рішення суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що на думку колегії суддів є неприпустимим. Оскільки, повноваження адміністративного суду при вирішенні справи, які встановлені ст. 162 КАС України є вичерпними та не передбачають права закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Такі повноваження належать тому суб'єкту владних повноважень, що порушує провадження у справі про адміністративне правопорушення за нормами КУпАП та приймає за результатами розгляду відповідне рішення.
Отже, суд першої інстанції закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення, фактично перебрав на себе повноваження суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити частково. В решті вимог відмовити.
Керуючись ст.160, ст.195, ст.198, ст.202, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Івано-Франківську Водвуд Ірини Іванівни задовольнити частково.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2017 року у справі № 352/650/17 - скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії АР № 809988 від 21.03.2017 року про накладення адміністративного стягнення.
В решті вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.
Суддя Н. В. Бруновська
Суддя В. З. Улицький
Суддя Р. М. Шавель
Постанова складена в повному обсязі 17.10.2017 року.