Справа: № 357/14289/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Цуранов А.Ю. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
10 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,
при секретарі - Кривохижій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління національної поліції в Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Головного управління національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні йому одноразової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності; зобов'язання відповідача призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності в розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не вирішення питання про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області розглянути питання про призначення і виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» за його заявою та прийняти відповідне рішення. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2017 року в частині зобов'язання відповідача розглянути питання про призначення і виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» за його заявою та прийняти відповідне рішення та ухвалити нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області призначити і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності в розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб. Відповідач в своїй апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційних скарг і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 01.08.1994 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
В період з 07.11.2015 по 21.10.2016 позивач проходив службу в Національній поліції.
08.11.2016 обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлена друга група інвалідності, причиною якої є захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, строком до 10.11.2018.
24.11.2016 позивач звернувся до Головного управління МВС України в Київській області із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.
09.12.2016 листом № 29/К-868 Головне управління МВС України в Київській області повідомило позивача, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейським проводиться за останнім місцем служби.
25.01.2017 листом № 29/К-43 відповідач повідомив позивачу, що на даний час не внесені зміни щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тому вирішити питання про призначення цієї допомоги немає підстав.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що реформування міліції в Національну поліцію та оновлення у зв'язку із цим законодавчої бази не може бути підставою для відмови у захисті законних прав та інтересів позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з ст. 23 Закону України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Відповідно до п. 3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктами 7 - 9 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено ст. ст. 97-101 Закону України «Про національну поліцію».
Згідно ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. ст. 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:
1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Пунктом 1 Розділу IV Порядку № 4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Згідно п. 2 Розділу IV Порядку № 4 керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Положеннями Порядку № 850 та Порядку № 4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби, а тому заява (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 07 листопада 2015 року на підставі наказу № 1 о/с від 07 листопада 2015 року позивача зараховано на службу в Головне управління Національної поліції в Київській області, тобто з цієї дати на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію». Останнім місцем служби позивача як поліцейського є Головне управління Національної поліції в Київській області.
Враховуючи викладене, органом, до якого позивач повинен звертатись із заявою (рапортом) про виплату спірної грошової допомоги є, саме, Головне управління Національної поліції в Київській області.
Наведене свідчить про дотримання позивачем порядку звернення із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності.
Разом з тим, заява позивача щодо вирішення питання про надання йому одноразової грошової допомоги по суті не розглядалась, висновок не складався, рішення з питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги уповноваженим на те органом не приймалося.
Так, листом від 25.01.2017 № 29/К-43 Головне управління Національної поліції в Київській області повідомило позивача, що до Закону України «Про Національну поліцію» на час розгляду заяви позивача не внесені зміни щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому вирішити питання про призначення цієї допомоги немає правових підстав.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку відповідач залишив поза увагою положення пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до яких, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Отже відповідач був зобов'язаний скласти відповідний висновок та прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні ОГД за заявою позивача та доданими до неї документами у встановленому порядку.
Оскільки, відповідного рішення відповідач по суті заяви не приймав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заява позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у встановлений законодавством порядок та строки не розглянута, відтак, при розгляді цієї заяви відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган та вирішувати питання щодо призначення особі одноразової грошової допомоги, враховуючи ту обставину, що самим суб'єктом владних повноважень рішення щодо призначення або відмови у призначенні такої допомоги, всупереч вимогам законодавства, не приймалося взагалі.
Зобов'язавши відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, за відсутності висновку та рішення уповноваженого органу з цього питання, суд втрутиться в його дискреційні повноваження.
Колегія суддів з цього приводу враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.03.2014 (справа №21-11а14), в якій зазначено, що, оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен був зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання відповідача розглянути питання про призначення і виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» за його заявою та прийняти відповідне рішення.
Доводи апеляційних скарг висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Губська Л.В.
Федотов І.В.