Справа: № 712/5832/17 Головуючий у 1-й інстанції: Токова С.Є. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
09 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про скасування рішення,-
ОСОБА_2 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправними дій щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014; зобов'язання перевести позивача на пенсію по інвалідності з 06.04.2017 відповідно до ст. 86 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 і призначити пенсію у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку з урахуванням довідки Прокуратури Харківської області № 18-199 від 03.04.2017 та провести відповідний перерахунок пенсії з дня подачі заяви про переведення на інший вид пенсії.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2017 вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Згідно матеріалів справи позивач працював в органах прокуратури з 22.11.2005 по 10.04.2017, загальний стаж в органах прокуратури становить 11 років 04 місяців 16 днів.
Відповідно до довідки до Акту огляду Медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ № 348640 від 18.12.2013 позивачу встановлено інвалідність ІІ групи загального захворювання та з 17.12.2013 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
10.04.2017 позивач звільнена з посади прокурора відділу організації представництва управління представництва інтересів громадян або держави в суді прокуратури області на підставі п. 7 частини першої ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" - за власним бажанням.
06.04.2017 позивачем подано до УПФУ в м. Черкасах Черкаської області заяву про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та довідки прокуратури Харківської області № 11-495 вих-17 від 03.05.2017.
За наслідками розгляду даної заяви відповідачем відмовлено у задоволенні даної заяви з тих підстав, що з 01.06.2015 діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсій відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014.
У листі № 6812/02 від 21.04.2017 на заяву позивача відповідач послався на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону від 02.03.2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру".
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до частин другої - четвертої ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.
Відповідно до частини шостої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Згідно положень частини восьмої ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки, позивач з 01.09.2000 по 30.06.2005 навчалася в Національній юридичній академії України ім. Я. Мудрого.
Відповідно до частини дев'ятої ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Отже, станом на час звернення за призначенням пенсії, позивач мала необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно з п. 5 Перехідних положень цього Закону положення Закону України «Про прокуратуру», в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Відповідно до вимог п. 5 частини першої ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.
Крім того, згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) у правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова позивачу в перерахунку пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України № 213-VІІ від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, є необґрунтованою, адже зазначені положення стосуються порядку призначення пенсій, а не переведення на інший вид пенсії, також не підлягають застосуванню нові положення законодавства до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Більш того, таке застосування норм права суперечить вимогам частині першій ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, Закон України № 213-VІІ від 02.03.2015 набрав чинності 01.04.2015, а Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 набрав чинності 16.07.2015. Отже, на момент набрання чинності Закону № 213-VІІ норми Закону №1697-VII не набрали чинності, а тому не могли бути скасовані.
Таким чином колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що спірна відмова відповідача є протиправною, а тому даний адміністративний позов підлягає задоволенню.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2017 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна
Головуючий суддя Кучма А.Ю.
Судді: Безименна Н.В.
Аліменко В.О.