Справа: № 825/1840/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
02 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівська митниця ДФС України про визнання протиправним та скасування висновку,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про: визнання протиправним та скасування висновку Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 23.04.2015 №51/17/23-053 щодо надання ОСОБА_2 недостовірних відомостей про наявність майна.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Апелянт в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, та просив її задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення вимог апелянта, рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 19.04.1993 по 07.04.2015 проходив службу в митних органах, а з 08.04.2015 по 05.05.2015 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Щорс» Чернігівської митниці ДФС.
18.02.2015 ОСОБА_2 на адресу начальника Чернігівської митниці ДФС подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», де позивачем зазначено, що заборони, визначені частиною 3 або 4 ст.1 Закону України «Про очищення влади» щодо нього не застосовуються та надав згоду на проведення перевірки і отримання відомостей щодо нього у відповідності до Закону України «Про очищення влади». До вищевказаної заяви позивачем додано копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік (а.с.77-82).
23.04.2015 Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, на виконання запиту про проведення перевірки та згідно доданих до запиту копії декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, копії заяви позивача про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього, проведено перевірку відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» стосовно позивача.
Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області за результатом перевірки сформовано Висновок від 23.04.2015 №51/17/23-053 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», яким встановлено факт зазначення ОСОБА_2 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав) набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права), (невідображення позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.
Перевіркою також встановлено, що вартість майна вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел (а.с.87-88).
На підставі вказаного висновку від 23.04.2015 № 51/17/23-053, 05.05.2015 виконуючим обов'язки начальника Чернігівської митниці ДФС винесено наказ № 280-о «Про звільнення», яким позивача, старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту «Щорс» Чернігівської митниці ДФС, звільнено з митних органів з 05.05.2015 з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» та пунктом 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (а.с.12).
Вважаючи оскаржуваний висновок протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що відповідач при проведенні перевірки діяв в межах наданих повноважень, факт невідображення позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік 1/2 частини житлового будинку підтверджений, а тому оскаржуваний висновок є обґрунтованим та не підлягає визнанню його протиправним та скасуванню, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII), очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
На виконання п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону № 1682-VII, заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
У свою чергу, ч. 3 ст. 1 Закону № 1682-VII передбачено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені ч. 1 ст. 4 цього Закону.
Вказана заборона, у відповідності до ч. 8 ст. 3 Закону № 1682-VII, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на Посадах, визначених пунктами 1-10 ч. 1 ст.2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Між тим, згідно ч. 5 ст. 5 Закону № 1682-VII перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку (частина 10 статті 5 Закону № 1682-VII).
Відповідно до ч. 14 ст. 5 Закону № 1682-VII, керівник органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади.
Згідно із Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563 (далі - Порядок № 563), виключно органами Державної фіскальної служби України на запит формується висновок про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна, зазначених у декларації (пункти 29, 30, 35 Порядку № 563).
У свою чергу, процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону № 1682-VII, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 № 1100 (далі - Порядок № 1100).
Водночас, пунктом 3 Порядку № 1100 визначено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки.
Положеннями пункту 4 Порядку № 1100 передбачено, що при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.
В силу вимог підпунктів 3-4 пункту 6 Порядку № 1100 отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.
Так, у висновку відображено, що Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області надсилалися запити про надання відомостей про майно та активи, що належать позивачу до Реєстраційної служби Щорського районного управління юстиції, Центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів УДАІ МВС України в Чернігівській області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державної авіаційної служби України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Висновок сформовано з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень. Зокрема, в тексті висновку відображено, що згідно наданого письмового пояснення, позивач зазначив, що має у власності 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, яку він отримав у власність шляхом дарування від матері ОСОБА_3, згідно договору дарування від 22.05.2010, посвідченого приватним нотаріусом Щорського районного нотаріального округу Татьяненко Т.В. Проте, вказану 1/2 частину житлового будинку не було відображено позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, у зв'язку з тим, що позивач вважав, що договір дарування набирає чинності тільки після смерті його матері, як це відображено у заповіті від 25.11.1997 (а.с.88-92).
Вказані доводи також включені позивачем до апеляційної скарги, та є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваної постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017.
В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 14.01.2014 рішенням про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на ? житлового будинку по АДРЕСА_1, підстава виникнення права власності - договір дарування від 22.05.2010, посвідчений приватним нотаріусом Щорського районного нотаріального округу Татьяненко Т.В. (а.с.91, 92, 94, 95).
Зазначена обставина доводить факт наявності у позивача, на момент заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, права власності на нерухоме майно - на ? житлового будинку, підтверджує надання останнім недостовірних відомостей при заповненні декларації, що в свою чергу, свідчить про правомірне встановлення податковим органом у оскаржуваному висновку, факту недостовірності відомостей, щодо наявності майна (майнових прав) у позивача, яке не внесено до декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік.
Судами обох інстанції встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, у повному обсязі дотримано порядок проведення перевірки та формування висновку від 23.04.2015 № 51/17/23-053, та що не спростовано апелянтом у встановленому порядку.
Стосовно посилань апелянта щодо того, що договір дарування 1/2 частини житлового будинку від 22.05.2010, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, набирає чинності тільки після смерті матері позивача, як це відображено у заповіті від 25.11.1997, то колегія суддів критично оцінює такі доводи, оскільки вони жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції, а також суперечать вимогам цивільного законодавства.
Так, приписами ч. 2 ст. 719 Цивільного кодексу України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно винесено державним реєстратором Щорського районного управління юстиції Чернігівської області 14.01.2011, а відтак з вказаної дати у позивача виникло право власності на 1/2 частини житлового будинку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що відповідач при проведенні перевірки діяв в межах наданих повноважень, факт надання позивачем недостовірних відомостей щодо наявності нерухомого майна у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік підтверджено доказами, які відповідають вимогам ст. 70 КАС України, а тому оскаржуваний Висновок від 23.04.2015 №51/17/23-053 є обґрунтованим та прийнятий правомірно.
Стосовно інших доводів апелянта, які стосуються виникнення наслідків для позивача через не зазначення в декларації вказаних відомостей, та необхідності встановлювення у сукупності з перевіреною інформацією щодо часу отримання такого доходу та відповідністю вартості майна наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел, колегія суддів вказує, що такі посилання жодним чином не доводять протиправності Висновку від 23.04.2015 №51/17/23-053, та можуть оцінюватись судом лише в межах адміністративного спору щодо правомірності звільнення позивача із займаної посади.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, на виконання вказаних положень довів необґрунтованість підстав для задоволення позову. А відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, повно встановивши обставини справи, та застосувавши відповідні норми закону.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 09.10.2017 року)
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Суддя: Губська Л.В.
Суддя: Федотов І.В.
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Губська Л.В.
Федотов І.В.