Справа: № 754/10852/17 Головуючий у 1-й інстанції: Таран Н.Г. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
02 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 21.08.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до інспектора 7 роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Турчина Артема Олександровича про визнання дій протиправними та скасування рішення,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора 7 роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Турчина Артема Олександровича про:
визнання протиправними дій інспектора УПП в м. Києві Турчина А.О., які полягали у незаконному складанні адміністративного протоколу від 19.08.2017 за відсутністю в діях позивача адміністративного правопорушення;
скасування протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №100746 від 19.08.2017.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.08.2017 у відкритті провадження відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник апелянта та апелянт в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, та просили її задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в ньому не реалізується компетенція його видавця шляхом встановлення прав і обов'язків для інших суб'єктів, а відтак вказаний позов не підлягає розгляду в судах у порядку адміністративного судочинства, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Вимоги апелянта мотивовані тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не враховано, що оскаржуваний протокол є правовим актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а відтак дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначені доводи критично оцінюються колегією суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів та ін.
Відповідно до ст. 255 КпАП України, складати протокол про адміністративне правопорушення мають право уповноважені на те посадові особи, представники громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Вичерпний перелік осіб, які мають право на складання протоколу про адміністративне правопорушення, регламентується.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що зазначений у позові спір виник у зв'язку зі складанням відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №100746 від 19.08.2017.
Зазначені обставини свідчать про те, що вказаний позов не є адміністративним, оскільки відповідачем при складанні адміністративного протоколу здійснювалися не владні повноваження, а процесуальні, які підлягають оцінці та врахуванню, як одного з доказів при розгляді справ про адміністративне правопорушення судом, або іншою уповноваженою особою.
Протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а складається уповноваженою особою за наслідками вчинення адміністративного правопорушення у порядку та випадках, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення, є доказом по справі про адміністративне правопорушення. Питання щодо правильності складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності в діяннях особи складу адміністративного правопорушення, тощо, належить розглядати в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Тобто, питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі, і самому протоколу про адміністративне правопорушення і діям співробітника патрульної поліції по його складанню здійснюється під час розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності на загальних підставах.
Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлення порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для позивача, не встановлює його прав і обов'язків позивача, а тому, не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення та дії співробітника патрульної поліції по його складанню самостійним предметом оскарження бути не можуть, оскільки не підпадають під положення ст. 17 КАС України, якою визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо: заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, а вимоги апеляційної скарги необгрунтовані та суперечать процесуальним вимогам КАС України.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 21.08.2017, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 21.08.2017 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 09.10.2017 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.В. Губська
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Федотов І.В.
Губська Л.В.