10 жовтня 2017 року Справа № 803/1192/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,
з участю представника позивача Чабана Р.Л.,
представника відповідача Березної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дейріко» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейріко» (далі - ТзОВ «Дейріко») звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 вересня 2017 року № 0053081202.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Дейріко» правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2017 року, за результатами якої 19 серпня 2017 року був складений акт № 8458/03-20-12-02/38009502.
На підставі цього акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2017 року № 0053081202, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період червень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 100 000 грн.
Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що контролюючий орган ставить під сумнів здійснення господарських операцій між ТзОВ «Дейріко» та ТзОВ «Корал-плюс», ТзОВ «Лендгруп» та СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод з поставки товарів, походження яких неможливо встановити по ланцюгу постачання.
Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що ТзОВ «Дейріко» здійснювало господарські операції з ТзОВ «Корал-плюс», ТзОВ «Лендгруп» та СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод, які підтверджуються належним чином складеними первинними документами, які розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з подальшою реалізацією придбаного товару на експорт.
У зв'язку з цим позивач вважає висновки відповідача щодо сумнівності господарських операцій з ТзОВ «Корал-плюс», ТзОВ «Лендгруп» та СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод необґрунтованими, а відмова в отриманні бюджетного відшкодування за червень 2017 року на суму 1 100 000 грн. та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість протиправним, адже позивачем не здійснено порушення податкового законодавства.
На підставі наведеного ТзОВ «Дейріко» просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2017 року № 0053081202.
В поданому до суду письмовому запереченні проти позову представник відповідача адміністративний позов не визнала. Вказує на те, що причиною виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень, червень 2017 року є відображення платником податків у податковій звітності операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, а саме експорт казеїну до Польщі.
Вказує, що за результатами аналізу інформації баз даних АІС «Податковий блок» Єдиного реєстру податкових накладних за червень 2017 року у ТзОВ «Корал-Плюс» відсутнє придбання молока та казеїну. У зазначеного товариства для придбання та транспортування молока на переробку відсутні трудові ресурси, отже недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вимоги, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів.
Крім того, перевіркою встановлено, що позивач здійснював придбання товару (казеїн кислотний технічний) у ТзОВ «Лендгруп», відвантаження якого здійснювалося за фактичною адресою ТзОВ «Дейріко», яка співпадає з фактичною адресою ТзОВ «Лендгруп».
Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТзОВ «Лендгруп» здійснює реалізацію та придбання ідентичних найменувань товару до ТзОВ «Дейріко», при цьому ТзОВ «Лендгруп» у червні 2017 року також здійснювало експорт казеїну технічного до фірм-нерезидентів.
Також орендарем виробничих потужностей, які необхідні для змішування казеїну (доведення до показників якості, які необхідні для подальшого експорту) є ТзОВ «Дейріко», яким послуги по переробці сировини ТзОВ «Лендгруп» не здійснювалися.
Разом з тим, за результатами аналізу інформації баз даних АІС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних за червень 2017 року у СТ «Шпиківський молокозавод» відсутнє придбання молока та безпосередньо самого товару ( казеїну ), що ставить під сумнів реалізацію казеїну технічного до позивача. Крім того, транспортування вантажу здійснював ТзОВ «Фреш Трейд». Заявка на перевезення від ТзОВ «Дейріко» на ТзОВ «Фреш Трейд» не надавалась, також відсутній наказ на відрядження директора ТзОВ «Дейріко». Вищенаведе свідчить про невідповідність первинних документів, недоведеність фактичного здійснення господарської операції та позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів по придбанню та транспортуванню казеїну технічного.
Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що Головним управлінням ДФС у Волинській області було направлено запит до Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо фактів фіксування камерами ІС «Відеоконтроль-Рубіж» транспортних засобів з державними номерними знаками за період з 01 травня 2017 року по 30 червня 2017 року, а саме які ніби перевозили товар з м. Тараща, та з смт. Піщанка.
Згідно відповіді Головного управління Національної поліції у Волинській області не встановлено фіксацію таких транспортних засобів, які зазначалися в запиті та які здійснювали перевезення з даних місць навантаження товару в зазначені числа відправлення.
Враховуючи вищезазначене, ставиться під сумнів здійснення господарських операцій по придбанню казеїну технічного та на підставі пункту 200.4 абз. «б» статті 200 Податкового кодексу України ТзОВ «Дейріко» відмовлено у бюджетному відшкодуванні за червень 2017 року на суму 1 100 000 грн.
На підставі наведеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Дейріко» (код ЄДРПОУ 40392270) зареєстроване як юридична особа 02 квітня 2016 року за № 1 402 102 0000 001220, видом економічної діяльності є «10.51 перероблення молока, виробництво масла та сиру», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 квітня 2016 року (а. с. 86).
ГУ ДФС у Волинській області в період з 08 серпня 2017 року по 16 серпня 2017 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Дейріко» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, червень 2016 року (фактично 2017 року), за результатами якої 19 серпня 2017 року був складений акт № 8458/03-20-12-02/38009502 (а. с. 8-13).
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення пункту 200. 4 абз. «б» статті 200 Податкового кодексу України ТзОВ «Дейріко» та відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за червень 2017 року на суму 1 100 000 грн.
На підставі акта перевірки від 19 серпня 2017 року № 8458/03-20-12-02/38009502 ГУ ДФС у Волинській області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2017 року № 0053081202 згідно якого виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період - червень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 100 000 грн. (а. с. 7).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.
Статтею 1 Закону № 996-ХІV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ГУ ДФС у Волинській області про непідтвердження позивачем реальності фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем казеїну в ТзОВ «Корал-плюс», ТзОВ «Лендгруп» та СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сир завод, судом під час розгляду справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реальності здійснення зазначених господарських операцій, за якими позивачем сформовано від'ємне значення бюджетного відшкодування, а також належного оформлення первинних документів.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Дейріко» мало правовідносини з ТзОВ «Корал-плюс», ТзОВ «Лендгруп» та СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод.
Так, між ТзОВ «Дейріко» (покупець) та ТзОВ «Корал-плюс» (постачальник) було укладено договір поставки № 16/05/2017 від 16 травня 2017 року на підставі якого позивач придбав казеїн кислотний сухий технічний. Відповідно до пункту 2.1 даного договору асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні, яке після погодження сторонами стає невід'ємною частиною даного договору (а. с. 14-16).
На підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції позивач надав первинні документи, а саме: договір поставки № 16/05\2017 від 16 травня 2017 року; видаткові накладні № 11 від 08 червня 2017 року, згідно якої покупцю передано товар «казеїн кислотний технічний» кількістю 5 500 кг на суму з ПДВ 799 999, 98 грн. (а. с. 17), та № 22 від 27 червня 2017 року, згідно якої поставлено товар кількістю 4 050 кг на суму з ПДВ 729 000 грн. (а. с. 22).
Фактичне виконання господарської операції по видатковій накладній № 11 підтверджується наступними первинними документами: товарно-транспортною накладною від 13 червня 2017 року № Р11, відповідно до якої перевізник ТзОВ «Фреш Трейд» здійснив перевезення вантажу вагою 5 500, 06 кг за маршрутом м. Тараща - м. Луцьк (а. с. 18); по видатковій накладній № 13 підтверджується товарно-транспортною накладною від 27 червня 2017 року № Р13, відповідно до якої перевізник ТзОВ «Фреш Трейд» здійснив перевезення вантажу вагою 4 050 кг за маршрутом м. Тараща - м. Луцьк (а. с. 23); актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 232 від 13 червня 2017 року та № 256 від 30 червня 2017 року (а. с. 19, 24); посвідченнями про якість № 8 від 08 червня 2017 року, № 27 від 27 червня 2017 року (а. с. 20, 25); листом від 08 червня 2017 року (а. с. 21).
З листа від 31 серпня 2017 року № 31/08 вбачається, що товар (казеїн кислотний сухий технічний), який в подальшому був реалізований ТзОВ «Дейріко», отриманий ТзОВ «Корал-плюс» від своїх постачальників - ПП Чумак С.І. та ТзОВ «Таращамолоко» (а. с. 26).
Придбаний у ТзОВ «Корал-плюс» товар був реалізований Kaskat.Sp. o.o. (Польща). На підтвердження вказаної експортної операції надано такі документи: контракт № 1-DK від 21 червня 2017 року, інвойс № 1-DK від 21 червня 2017 року, ВМД № 205090/2017/022789 від 30 червня 2017 року, СMR № 986732 від 30 червня 2017 року, міжнародний ветеринарний сертифікат Ч-28 № 016250 від 30 червня 2017 року, лист Kaskat.Sp. o.o. від 31 серпня 2017 року, платіжне доручення від 22 червня 2017 року (а. с. 27-41).
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Лендгруп» суд зазначає наступне.
Між ТзОВ «Дейріко» (покупець) та ТзОВ «Лендгруп» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № ЛГ/16/02/2017 від 16 лютого 2017 року (а. с. 42-44).
Відповідно до видаткової накладної № 160 від 22 червня 2017 року ТзОВ «Дейріко» передано казеїн технічний кількістю 20 000 кг на суму 3 599 760 грн (а. с. 45).
З листа від 30 серпня 2017 року № 40 вбачається, що товар (казеїн технічний), який в подальшому був реалізований ТзОВ «Дейріко», отриманий ТзОВ «Лендгруп» від свого постачальника -ТзОВ «Самбірський молокозавод» (накладна № 1236 від 21 червня 2017 року, казеїн технічний - 20 т) (а. с. 46).
Придбаний у ТзОВ «Лендгруп» товар був реалізований RICHMAN INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP. На підтвердження вказаної експортної операції надано такі документи: контракт № 1-R/D-D від 03 липня 2017 року, додаток № 1 до контракту, інвойс № 1-R/D-D від 03 липня 2017 року, ВМД № 205090/2017/023969 від 06 липня 2017 року, СMR 06 липня 2017 року, лист RICHMAN INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP від 11 вересня 2017 року № 128/2, платіжне доручення від 05 липня 2017 року (а. с. 47-60).
Щодо господарських взаємовідносин позивача із структурним підрозділом споживчого товариства «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод суд зазначає наступне.
Так, між ТзОВ «Дейріко» (покупець) та СП СТ Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод (постачальник) було укладено договір поставки № 21/06/2017 від 21 червня 2017 року, на підставі якого позивач придбав казеїн технічний кислотний. Відповідно до пункту 2.1 даного договору асортимент та кількість товару у кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні, яке після погодження сторонами стає невід'ємною частиною даного договору (а. с. 61-63).
На підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції позивач надав первинні документи, а саме: договір поставки № 21/06/2017 від 21 червня 2017 року; замовлення № 1 (а. с. 64); видаткову накладну № 155/02 від 27 червня 2017 року, згідно якої покупцю передано товар «казеїн технічний» кількістю 20 000 кг на суму 2 916 666, 67 грн. (а. с. 65).
Фактичне виконання господарської операції підтверджується наступними первинними документами: товарно-транспортною накладною від 27 червня 2017 року № Р11, відповідно до якої перевізник ТзОВ «Фреш Трейд» здійснив перевезення вантажу вагою 20 000 кг за маршрутом смт. Піщанка - м. Луцьк (а. с. 67); актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 244 від 29 червня 2017 року (а. с. 68); посвідченнями про якість № 87 від 27 червня 2017 року (а. с. 69); листом від 26 червня 2017 року (а. с. 70).
З листа від 12 вересня 2017 року № 121 вбачається, що СП СТ Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод виробив товар: казеїн технічний - 20 т, що поставлявся ТзОВ «Дейріко» із сировини (молока) постачальників, перелік яких наведений в листі (а. с. 66). Таким чином, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про відсутність інформації про закупівлю постачальником сировини необхідної для виготовлення казеїну.
Придбаний у СП СТ Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод товар пройшов виробничу обробку на потужностях ТзОВ «Кременецьке молоко» та в подальшому був реалізований Kaskat.Sp. o.o. (Польща). На підтвердження вказаної експортної операції надано такі документи: контракт № 1-DK від 21 червня 2017 року, додаток № 2 до контракту від 21 червня 2017 року, інвойс № 2-DK від 21 червня 2017 року, ВМД № 205090/2017/023099 від 03 липня 2017 року, СMR № 0888122 від 03 липня 2017 року, сертифікат EUR.1 № А205.002588 від 03 липня 2017 року, лист Kaskat.Sp. o.o. від 11 вересня 2017 року, платіжне доручення від 22 червня 2017 року (а. с. 72-85).
Отже, позивачем на підтвердження господарських операцій з придбання казеїну в ТзОВ «Корал-плюс», ТзОВ «Лендгруп» та СП СТ «Шпиківський молокозавод» Піщанський сирзавод надано належним чином складені первинні документи, а також документи, що підтверджують реалізацію цих товарів на експорт.
Суд вважає, що вказані первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання. Крім того, правильність складення видаткових накладних, а також інших первинних документів не оспорюється відповідачем.
Факт отримання та передачі товару підтверджується підписами уповноважених представників сторін у видаткових накладних.
Контролюючим органом поставлено під сумнів придбання позивачем в ТзОВ «Корал-плюс» та ТзОВ «Лендгруп» казеїну та реальність здійснення господарських операцій з його поставки, а також сировини на його виготовлення в ланцюгу постачальників. Однак, з такими твердженнями контролюючого органу погодитись не можна, з огляду на таке.
Аналіз норм Податкового кодексу України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності.
Крім того, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платниками податку на додану вартість.
Доводи контролюючого органу про непідтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на непідтвердження поставок товару в ланцюгу до позивача, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.
У розумінні статті 124 Конституції України та статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статті 191 та статті 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Однак, наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, судами не встановлено.
Твердження контролюючого органу про факт реалізації позивачу його контрагентами товарів без його придбання базуються на припущеннях, на основі даних АІС «Податковий блок», при цьому відповідач чи інший контролюючий орган не здійснював документальних чи фактичних перевірок контрагентів позивача. Крім того, відповідачем не заперечується факт реалізації придбаних позивачем товарів на експорт. Також суд не бере до уваги твердження відповідача про неможливість виготовлення ТзОВ «Корал-плюс» казеїну у зв'язку з малою кількістю працівників, оскільки цей контрагент не був позбавлений можливості залучати до виготовлення казеїну третіх осіб, в тому числі і ТзОВ «Таращамолоко», про що вказано відповідачем в акті перевірки.
Відповідач також вказує на непідтвердження транспортування позивачем товару від ТзОВ «Корал-плюс», посилаючись на відповідь Головного управління Національної поліції у Волинській області про те, що не встановлено відеофіксацію транспортних засобів, зазначених в товарно-транспортних накладних щодо перевезення казеїну, однак, такий доказ не може спростовувати факту здійснення зазначеної господарської операції за наявності інших доказів.
Не заслуговують на увагу твердження відповідача про сумнівність здійснення господарських операцій з придбання позивачем казеїну в ТзОВ «Лендгруп», оскільки фактичні місцезнаходження цих підприємств знаходяться за одною адресою: м. Луцьк, вул. Єршова, 3.
Офісні та виробничо-складські приміщення орендуються у ТзОВ «Фреш трейд» на підставі договору оренди нежитлових приміщень та обладнання № 1 від 25 квітня 2016 року. При цьому на території розташовані і інші складські та виробничі приміщення, які експлуатуються як самим орендодавцем, так і іншими товариствами, зокрема і ТзОВ «Лендгруп». Відтак, за однією адресою може знаходитися декілька підприємств і вони можуть займатися одними і тими ж видами підприємницької діяльності, що не є порушенням законодавства України і не може визначатися критерієм сумнівності господарських операцій.
У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.
Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано бюджетне відшкодування, не спростовано.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку ГУ ДФС у Волинській області належними та допустимими доказами не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 07 вересня 2017 року № 0053081202, відтак останнє є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТзОВ «Дейріко» підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 16 500 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 13 вересня 2017 року № 565 (а. с. 2).
Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 07 вересня 2017 року № 0053081202.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дейріко» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 13 жовтня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Дмитрук