04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" жовтня 2017 р. Справа№ 910/6800/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Суліма В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Пічугіна С.С. - представник, дов. б/н від 12.12.2016;
від відповідача: Куян М.В. - представник, ;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017
у справі № 910/6800/17 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранском"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.
про стягнення штрафних санкцій 795 876,00 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранском" про стягнення штрафних санкцій 795 876,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 в задоволенні позовних вимог Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось з апеляційної скаргою до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/6800/17 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження; розгляд справи призначено на 13.07.2017.
У зв'язку з перебуванням суддів Суліма В.В. та Майданевича А.Г. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2017 було визначено склад суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Тарасенко К.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 прийнято матеріали справи № 910/6800/17 з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/6800/17 до свого провадження.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 відкладено розгляд справи № 910/6800/17 на 05.09.2017.
У зв'язку із перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017 визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Гончаров С.А, Сулім В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 прийнято матеріали справи № 910/6800/17 з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/6800/17 до свого провадження.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/6800/17 відкладено на 05.10.2017.
Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2017 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 скасувати в повному обсязі, прийняти постанову, якою задовольнити в повному обсязі позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції у сумі 795 876,00 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні 05.10.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник третьої особи у судове засідання 05.10.2017 не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Після обговорення, враховуючи, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в засідання судової колегії, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.05.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № ЦХП-06-00513-01, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач, за договором постачальник, зобов'язується поставити та передати у власність, а позивач, за договором замовник, прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Пунктом 1.2 договору визначено найменування продукції: пилки ручні, полотна до будь-яких пилок (полотно машинне по металу (для різки рейок) 3809-400-32-2.00-6).
Міжрегіональним головним управлінням ДФС - ЦО з обслуговування великих платників (далі - МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП) проведено планову виїзну перевірку ДП "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, про що складено акт від 25.03.2015 № 358/28-10-42-10/19014832.
За результатами висновків, викладених у акті, МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП складено податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015:
№ 0000444201, яким донараховано суму податку на додану вартість в сумі 169 543 906,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 113 029 271,00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 56 514 635,05 грн.;
№ 0000454201, яким донараховано суму податку на прибуток в сумі 201 641 281,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 134 427 521,00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 67 213 760,50 грн.;
№ 0000464201, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 398 347,89 грн., з них за основним платежем в розмірі 227 426,84 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 170 921,05 грн.;
№ 0000484201 про застосування штрафних санкції в сумі 340,00 грн.
Підставами для донарахування вищезазначених сум податкових платежів та штрафних санкцій податковий орган вважає відсутність фактичного отримання ДП "Укрзалізничпостач" товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання від ТОВ "ЮГТРАНСКОМ".
В подальшому ДП "Укрзалізничпостач" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП із вимогою визнати протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення.
Підставою для подання позову про визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкових повідомлень-рішень стала незгода ДП "Укрзалізничпостач" із висновками МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП щодо:
відсутності поставок за договорами, укладеними між ДП "Укрзалізничпостач" та такими постачальниками, зокрема, як: ТОВ "Югтранском";
укладання договорів з зазначеними контрагентами без мети настання реальних наслідків;
відсутності об'єктів оподаткування з податку на прибуток та ПДВ;
включення до податкових зобов'язань сум господарських операцій, які не здійснювались, не пов'язані із господарською діяльністю та не підтверджені податковими накладними.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 у справі № 826/14818/15 за позовом ДП "Укрзалізничпостач" до МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2015 № 0000444201, № 0000454201, № 0000464201, №0000484201 відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП "Укрзалізничпостач" у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 826/14818/15 апеляційну скаргу ДП "Укрзалізничпостач" залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016 у справі № 826/14818/15 касаційну скаргу ДП "Укрзалізничпостач" залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від залишено без змін.
Згідно із пунктом 7.1 договору, приймання продукції позивачем здійснюється на підставі підтвердження наступних документів: рахунку-фактури; видаткової накладної або акту прийому-передачі, підписаного представником відповідача, який позивач повинен підписати після прийняття продукції; податкової накладної; товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної); документів, що підтверджують, якісь продукції, зазначених п. 2.2. договору; пакувальних аркушів (при наявності).
Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватись позивачу протягом 5 (п'яти) днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем в якому проводилось відвантаження продукції.
Відповідач відшкодовує позивачу всі збитки, понесені останнім у зв'язку з несвоєчасним представленням вищезазначених документів, або з приводу їх неправильного оформлення.
Згідно із п. 10.7 договору у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, - поданими у складі пропозиції конкурсних торгів учасника-переможця, що призвело до нарахувань штрафів і пень, відповідач відшкодовує їх позивачу в повному обсязі.
З метою мирного врегулювання спору, приймаючи до уваги пункт 11.2 договору, яким визначено, що додержання досудового врегулювання спору обов'язково, позивач звернувся до відповідача із претензією, відповідно до якої позивач просив відповідача перерахувати позивачу 795 876,00 грн. штрафних санкцій у розмірі 560 061,00 грн. та податковий кредит у розмірі 235 815,00 грн.
У зв'язку з незадоволення відповідачем претензії позивача, останній з посиланням на п. 10.7 договору та те, що неправильне заповнення відповідачем первинних документів на поставку товару, стало підставою для донарахування сум податкових платежів та штрафних санкцій органом ДФС, яким визначено відсутність фактичного отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання товару від відповідача звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 795 876,00 грн.
За розрахунком позивача, існують підстави для стягнення з відповідача коштів у розмірі 795 876,00 грн. з яких: штрафні санкції у розмірі 560 061,00 грн. та податковий кредит у розмірі 235 815,00 грн.
Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами частини 1 статі 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Частина 1 статті 218 ГК України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 7.1 договору: "приймання продукції замовником здійснюється на підставі підтвердження наступних документів: рахунку-фактури; видаткової накладної або акту прийому-передачі, підписаного представником постачальника, який замовник повинен підписати після прийняття продукції; податкової накладної; товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної); документів, що підтверджують, якісь продукції, зазначених п. 2.2 договору; пакувальних аркушів (при наявності). /…/ Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені останнім у зв'язку з несвоєчасним представленням вищезазначених документів, або з приводу їх неправильного оформлення."
Згідно з п. 10.7 договору у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, поданими у складі пропозиції конкурсних торгів учасника-переможця, що призвело до нарахувань штрафів і пень, постачальник відшкодовує їх замовнику в повному обсязі.
На підставі накладних № 5 від 09.07.2013, № 10 від 13.09.2013, № 13 від 19.09.2013, № 14 від 20.09.2013, відповідач передав, а позивач (в особі представника за довіреністю) прийняв товар за договором поставки, на суму зазначену у вказаних накладних.
Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень, що свідчить про те, що позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем договірного зобов'язання.
Тобто поставка фактично відбулась.
Про відсутність зауважень щодо наданих відповідачем документів свідчать також штампи складу позивача завірені підписами вантажоодержувача на товарно-транспорних накладних, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Частина 1 статті 218 ГК України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Слід зазначити, що акт перевірки № 358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015, на який у підтвердження допущення відповідачем порушення умов договору посилається позивач, складено саме за результатами перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, і саме через недотримання таких вимог саме позивача притягнуто до відповідальності відповідно до податкових повідомлень-рішень.
При цьому виявлені податковим органом порушення стосуються виключно дотримання позивачем вимог податкового законодавства, та не встановлюють будь-яких порушень відповідачем умов договору, у зв'язку із чим не можуть бути підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій, що застосовані контролюючим органом до позивача.
Дослідивши зміст акту перевірки судом встановлено, що вказаний акт не містить відомостей про допущені відповідачем порушення щодо неправильного оформлення товаросупровідних документів саме за договором поставки.
Жодних фактичних даних, в підтвердження неналежного оформлення відповідачем первинних документів, які саме документи були не вірно оформлено та які відомості неправильно зазначені, позивачем суду не надано.
Виявлені податковим органом порушення стосуються виключно дотримання позивачем вимог податкового законодавства, не встановлюють будь-яких порушень відповідачем умов договору поставки, у зв'язку із чим не можуть бути підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій, що застосовані контролюючим органом до позивача.
При цьому, суд зазначає, що акт перевірки №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 складений за результатами перевірки Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача зі сплати штрафних санкцій.
Частиною 1 статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, враховуючи, що посилання позивача на акт перевірки та складені за результатами перевірки податковим органом податкові повідомлення-рішення в обґрунтування наявності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, є безпідставними, будь-яких належних та допустимих, у розумінні ст. 33-34 ГПК України, доказів в підтвердження наявності обставин, що у відповідності до п. 10.7 договору є підставою для відшкодування відповідачем штрафних санкцій, позивачем суду не надано, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 795 876,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом досліджено докази і доводи сторін, виходячи з предмету спору і належності доказів у справі в розумінні ст.ст. 33-34, 36, 43 ГПК України.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/6800/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/6800/17 залишити без змін.
3. Справу № 910/6800/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Повний текст постанови складено 06.10.2017.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді С.А. Гончаров
В.В. Сулім