10 жовтня 2017 року Справа № 916/92/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий, суддяЯценко О.В.,
суддіДанилова М.В., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скаргиМисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017
у справі№ 916/92/17
Господарського судуОдеської області
за позовомЗаступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
до1. Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, 2. Мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь"
провизнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку
в засіданні взяли участь представники:
- позивача 1:Цицюра В.І.
- ГПУ:Коркішко В.М.
Заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, Мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь", в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012 №1022/А-2012 "Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородинської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської, Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петрівської Другої та Рівненської сільських рад" в частині надання в короткострокову оренду МРП "Сокіл" земельної ділянки площею 5 га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області;
- визнати недійсним договір короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 р. №268, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Мисливсько-рибальським підприємством "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь";
- зобов'язати Мисливсько-рибальське підприємство "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 50 га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 №268.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 лютого 2017 року по справі № 916/92/17 (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено частково; визнано незаконним та скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. №1022/А-2012 "Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородинської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської, Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петрівської Другої та Рівненської сільських рад" в частині надання в короткострокову оренду Мисливсько-рибальському підприємству "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" земельної ділянки площею 50 га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області; стягнуто з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на користь військової прокуратури Південного регіону України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 грн.; в решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення, в частині відмови у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір короткострокової оренди землі № 268 від 29.12.2012р. є не укладеним, у зв'язку із чим не може бути визнаний недійсним, а тому до нього не застосовуються правила реституції. Внаслідок цього у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки та витребування землі відмовлено.
Задовольняючи позов, суд, дослідивши прийняте Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області розпорядження від 29.12.2012р. № 1022/А-2012 встановив, що зазначене розпорядження має ненормативний характер одноразового застосування, яке з врахуванням встановлення не укладеності договору короткострокової оренди землі № 268 є не реалізованим, а тому не вичерпало свою дію фактом його виконання. Оскільки воно суперечить діючому законодавству, то визнано судом незаконним та скасовано.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 (судді: Лисенко В.А., Гладишева Т.Я., Ліпчанська Н.В.) Рішення Господарського суду Одеської області від 23 лютого 2017 року по справі № 916/92/17 - частково скасувати в частині відмови у позові про повернення земельної ділянки з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цієї частині. В решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
"Позов прокурора задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. № 1022/А-2012 "Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородинської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської, Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петрівської Другої та Рівненської сільських рад" в частині надання в короткострокову оренду МРП "Сокіл" земельної ділянки площею 50 га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.
Зобов'язати Мисливсько-рибальське підприємство "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 50 га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. № 268.
В решті позову відмовити.
Мисливсько-рибальське підприємство "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції не врахував норм ст. 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), за змістом якої оспорюваний у цій справі договір підлягав державній реєстрації, тому за відсутності обставин його реєстрації він вважається не укладеним, відтак, не може бути визнаний недійсним; позовна вимога про повернення земельної ділянки із застосуванням правових механізмів, передбачених ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України не могла бути задоволена.
Скаржник вважає неправильним застосування норм ст.ст. 152, 211, 212 Земельного кодексу України, оскільки висновок суду про самовільне зайняття ним земельної ділянки помилковий.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Данилова М.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.10.2017.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.12.2012р. на підставі розпорядження Тарутинської РДА №1033/А-2012 від 29.12.2012р. та рішення Тарутинської районної ради № 131-VI від 20.07.2011р. "Про затвердження порядку оформлення короткострокової оренди земельних ділянок, що належать до державної власності" між Тарутинською РДА та Мисливсько-рибальським підприємством "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" укладено договір короткострокової оренди землі № 268.
Відповідно до умов договору Тарутинська РДА для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та випасу худоби передала в короткострокову оренду Мисливсько-рибальському підприємству "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" земельну ділянку загальною площею 50 га. Зі змісту п.8 Договору вбачається, що Договір укладено терміном на 1 (один) рік до проведення аукціону відповідно до вимоги Земельного кодексу України, та виготовлення проекту землеустрою та технічної документації на земельні ділянки.
Касаційна інстанція визнає правомірними висновки апеляційного господарського суду щодо правової оцінки оспорюваного договору з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За нормою ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
За змістом норм ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації; право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
При цьому, з наведених норм закону слідує, що державній реєстрації підлягає "укладений договір оренди землі", що вказує на те, що закон не передбачає можливість реєстрації не укладеного договору; по-друге, закон пов'язує з державною реєстрацію виникнення права оренди, а не укладення договору.
Слід вказати, що державна реєстрація не є формою правочину (усна, письмова), що слідує зокрема із норм ст. 205 Цивільного кодексу України; з положень норми ст. 220 Цивільного кодексу України вбачається, що: "якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, … відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним".
Наведене діє підстави для висновку, що відсутність, зокрема державної реєстрації не розглядається як порушення форми правочину, які тягнуть визначені законом наслідки (ст.ст. 218, 220 ЦК України).
В цьому контексті касаційна інстанція визнає правильним висновок апеляційного господарського суду, що: "… оскаржуваний договір оренди земельної ділянки не містить правової реєстрації права оренди, права та обов'язки за таким договором не відбулись, зазначений договір не набув чинності".
З огляду на наведені норми та мотиви, касаційна інстанція вважає, що якщо договір вчинений у належній формі, всі істотні умови його сторонами погоджені, то такий договір тягне правові наслідки у відносинах між сторонами, наприклад передання речі, виконання грошових зобов'язань, тому може бути оспорений за правилами визнання правочину недійсним (ст. 215 ЦК України); до вчинення державної реєстрації правочин не породжує весь комплекс наслідків, що з цим пов'язані, зокрема "… офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав …" (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Таким чином, твердження скаржника, що відсутність державної реєстрації оспорюваного договору є перешкодою для визнання його недійсним відхиляються з вищенаведених мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України правочин є дійсним, якщо його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та загальним умовам дійсності правочину.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Отже, не дивлячись на правильність правових висновків щодо оцінки оспорюваного договору, апеляційний господарський суд безпідставно визнав "недоцільним визнавати недійсним договір, якій ще не почав діяти", тому постанову апеляційного господарського суду в цій частині слід визнати незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладені мотиви, враховуючи встановлені обставини справи та висновки щодо незаконності розпорядження земельною ділянкою за межами повноважень Тарутинською РДА, оскільки таке стосується розпорядження земельною ділянкою площею 50 га, що належить за цільовим призначенням до земель оборони, слід дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 р. №268, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Мисливсько-рибальським підприємством "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь", тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, наявні підстави для задоволення вимоги про повернення земельної ділянки з застосуванням правового механізму реституції, оскільки договір оренди визнається недійсним.
Одночасно, невірність правової кваліфікація апеляційним господарським судом підстав для повернення земельної ділянки не призвело до неправильного вирішення спору, тому касаційна інстанція не має підстав для скасування оскаржуваної постанови в частині задоволених вимог позову про зобов'язання Мисливсько-рибальське підприємство "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Мисливсько-рибальського підприємства "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 916/92/17 Господарського суду Одеської області в частині відмови в позові про визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. № 268 скасувати.
3. Прийняти в цій частині нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. № 268, що укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Мисливсько-рибальським підприємством "Сокіл" громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь"
4. В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 916/92/17 Господарського суду Одеської області залишити без зміни.
Головуючий, суддяО.В. Яценко
СуддіМ.В. Данилова
І.П. Ходаківська