20 вересня 2017 року м. Київ К/800/31188/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2011
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014
у справі № 2а/0370/2974/11 Волинського окружного адміністративного суду
за позовом Приватного акціонерного товариства «Волиньхолдінг»
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 10.08.2011 № 0000592301 та № 0000602301.
У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.07.2011 № 6077/23-2/20134889. Згідно з цим актом позивачем порушені норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено валові витрати на загальну суму 455540,00 грн. у податковому обліку за І квартал 2011 року та податковий кредит на 91108,00 грн. за липень, серпень, вересень, листопад. грудень 2010 року за наслідками господарських операцій із поставки від ТОВ «Бісмак» товару (ароматизатори), які не мали реального характеру, у результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року у загальній сумі 113885,00 грн. та ПДВ у загальній сумі 91108,00 грн. у податковому обліку за липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2010 року.
Висновок про відсутність реального характеру поставки позивачу товару ТОВ «Бісмак» обґрунтований посиланням на нікчемність правочинів з поставки між цим товариством та його постачальником по ланцюгу поставки - ПП «Т-Груп»; директор та засновник якого спростував своє відношення до діяльності цього підприємства.
За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011: № 0000592301 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 113885,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафами); № 0000602301 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ у сумі 91108,00 грн. за основним платежем та 22777,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Бісмак» товару (ароматизатори виробництва ФРН) від імені цього постачальника на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні, позивач сплатив вартість товару та на підставі цих документів сформував валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів.
Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР(втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податку на збільшення валових витрат та включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Бісмак» товару з огляду на встановлені під час перевірки цього постачальника обставини нікчемності правочину, укладеного цим товариством з його постачальником по ланцюгу поставки - ПП «Т-Груп»; директор та засновник якого спростував своє відношення до діяльності цього підприємства.
Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: завірених копій видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, специфікацій якості, прибуткових ордерів, за якими товар був оприбуткований позивачем, - за відсутності доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Бісмак» товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат і податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.
Вищенаведені норми Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.
Доводи ОДПІ, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписВ.П. Юрченко