03 жовтня 2017 р.Справа № 816/2056/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2017р. по справі № 816/2056/16
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
04 травня 2017 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду задоволено частково адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправними дії Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області щодо визнання недійсної податкової декларації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками.
Визнано податкову декларацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками такою, що прийнята у день фактичного отримання її податковим органом, тобто 14.06.2016.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2978, 00 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривень).
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підприємство, в порушення приписів п.48.3 ст.48 Податкового кодексу Україну, невірно зазначило юридичну адресу в податковій звітності. В рішенні податкового органу про відмову в прийнятті декларації з ПДВ за травень 2016 року від 14.06.2016 року зазначені конкретні причини відмови в прийнятті звітності та порушення позивачем, тому рішення є обґрунтованим.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с. 22). Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.04.2016 р. (а.с. 12).
06.04.2016 між Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (Чутівське відділення) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про визнання електронних документів № 1 (а.с. 18-19), предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків у електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
14.06.2016 р. позивачем на підставі зазначеного договору направлено в електронному вигляді для реєстрації в автоматизованій системі "Єдине вікно подання електронної звітності" ДФС України податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, яка згідно з квитанцією № 2 є прийнятою (а.с.13).
17.06.2016р. Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, за наслідками опрацювання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року, надіслано позивачу повідомлення (вих. № 1693/Г/16-29-18), яким повідомлено про встановлення невідповідності юридичної адреси платника (найменування вулиці), що стало підставою для встановлення порушення порядку подання декларації та визнано її недійсною (а.с. 25).
01.07.2016 (з урахуванням листа від 17.06.2016 № 1693/Г/16-29-18) позивачем подано до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року в паперовому форматі.
04.07.2016р. контролюючий орган листом (вих. № 1788/Г/16-29-18) повідомив ФОП ОСОБА_1 про невизнання поданої податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року податковою звітністю та не прийняття її з причини невірного способу подання останньої, а саме: в паперовому форматі (а.с. 26).
13.10.2016р. Карлівською ОДПІ листом № 1902/Г/10-16-29-17 повідомлено ФОП ОСОБА_1 про несписання з електронного рахунка платника до бюджету визначеної у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (а.с. 27).
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган під час опрацювання податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року діяв поза межами повноважень, передбачених Податковим кодексом України, оскільки чинне податкове законодавство не наділяє контролюючі органи такими функціями як визнання податкової звітності платника недійсною.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
На підставі п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Як зазначено в п.48.1 ст.48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Відповідно до п.48.2 ст.48 ПК України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
На підставі п.48.3 ст.48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Як зазначено п.45.2 ст.45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Як вбачається з виписки ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься в матеріалах справи, місцем проживання ФОП ОСОБА_1 зазначено за адресою: 38841, Полтавська область, Чутівський район, с. Сторожове, вул. Кірова, б. 59 (а.с. 22).
Колегія суддів зазначає, що в податковій декларації з ПДВ зазначена податкова адреса: 38841, Полтавська область, Чутівський район, с. Сторожове, вул. Кірова, б. 59.
Тобто, адреса, зазначена в податковій декларації з ПДВ та в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців збігається повністю.
Таким чином, колегія суддів не приймає доводи апелянта, що ФОП ОСОБА_1 невірно зазначено адресу в податковій звітності.
Згідно п.49.8 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).
На підставі п.49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Як встановлено пунктом 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.
Згідно п.49.13 ст.49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, нормами Податкового кодексу України передбачено чіткий перелік умов, за яких податкова інспекція може не прийняти податкову звітність; за наявності у податковій декларації всіх реквізитів така декларація підлягає прийняттю.
Так, відповідачем не надано доказів невідповідності поданої податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за травень 2016 року вимогам Податкового кодексу України та про це не зазначено в квитанції № 2, тому відмова відповідача визнати дійсною декларацію з ПДВ ФОП ОСОБА_1 викладена в листі № 1693/Г/16-29-18 від 17.06.2016р. не може вважатися обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ПК України.
Також, згідно довідки виконавчого комітету Войнівської сільської ради від 13 липня 2016 року № 342, станом на 01 липня 2016 року офіційне перейменування вулиць не є обов'язковим для переробки технічних паспортів (а.с. 24).
Матеріалами справи підтверджено, що 24.12.2015 року місце проживання позивача у встановленому законом порядку зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).
Колегія суддів зазначає, що згідно копії паспорту позивача, наявної в матеріалах справи, реєстрація місця проживання ОСОБА_1 від 24.12.2015 року не змінювалась (а.с. 20-21).
Таким чином, доводи відповідача щодо невідповідності адреси платника податків є необгрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2017р. по справі № 816/2056/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2017 р.