Номер провадження 2-а/754/785/17
Справа №754/11390/17
Іменем України
29 вересня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, мотивуючи свої вимоги тим, що Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10.03.2017 року було частково задоволено її позов до ЛОУ ПФУ в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме: визнано протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років у органах прокуратури, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року та зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року, перерахувати ОСОБА_1 з 26.07.2016 року пенсію за вислугу років в розмірі 90 % без обмеження її максимального розміру відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18-543зн від 29.03.2016 року. Однак, постановою Київського Апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 року вищевказана постанова Деснянського районного суду м. Києва від 10.03.2017 року була скасована в частині та у цій частині прийнято нове рішення наступного змісту: зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1, передбаченої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», нарахувавши її у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-543 зп від 29 березня 2016 року. Фактично суд апеляційної інстанції змінив постанову районного суду від в двох аспектах: щодо часу, з якого має бути здійсненний перерахунок пенсії (не з 26.07.2016 року, а з 01.01.2016 року); щодо виплати пенсії без застосування обмеження її розміру. Стосовно другого аспекту, то Київський Апеляційний адміністративний суд у своїй постанові зазначив, що вимоги позивачки є передчасними, оскільки спір між нею та відповідачем щодо застосування обмеження розміру пенсії відсутній. 05.07.2017 року позивачка звернулася до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві, із заявою про здійснення на підставі постанови Деснянського районного суду м. Києва та постанови Київського Апеляційного адміністративного суду перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Відповідач своїм листом від 07.07.2017 року повідомив, що перерахунок пенсії був зроблений, але із застосуванням законодавства, що встановлює обмеження максимального розміру пенсії, зокрема, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIIІ та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмеження розміру пенсії, перерахованої позивачці на підставі постанови Деснянського районного суду м. Києва від 10.03.2017 року, постанови Київського Апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 року; зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2016 року перерахунок позивачці пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", нарахувавши її у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-543 зп від 29.03.2016 року без обмеження максимального розміру пенсії.
Стороною відповідача до суду надано заперечення щодо позовних вимог ОСОБА_1, відповідно до яких дії Управління є законними, а тому підстав для задоволення позову немає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Згідно із п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.
Судом встановлено, що Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10.03.2017 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ЛОУ ПФУ в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме: визнано протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років у органах прокуратури, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року та зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року, перерахувати ОСОБА_1 з 26.07.2016 року пенсію за вислугу років в розмірі 90 % без обмеження її максимального розміру відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18-543зн від 29.03.2016 року.
Однак, постановою Київського Апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 року вищевказана постанова Деснянського районного суду м. Києва від 10.03.2017 року була скасована в частині та у цій частині прийнято нове рішення наступного змісту: зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1, передбаченої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», нарахувавши її у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-543 зп від 29 березня 2016 року.
Постановою Київського Апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 року встановлено, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність зобов'язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її розміру. Таким чином, на час розгляду та вирішення справи позивач отримує пенсію без обмеження розміру, а спір щодо застосування такого обмеження між позивачем та відповідачем у даній справі відсутній. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова суду у частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження її розміру є помилковою, а відповідна вимога позивача - передчасною.
Тобто, при розгляді справи Київським Апеляційним адміністративним судом, ОСОБА_1 не було здійснено перерахунок пенсії, а тому не можливо було встановити чи буде її пенсія перевищувати встановлене законодавством обмеження, щодо максимального розміру пенсії, а тому суд розглядає позовні вимоги позивачки в контексті здійснення перерахунку пенсії відповідно до постанов Деснянського районного суду м. Києва та Київського Апеляційного адміністративного суду без обмеження максимального розміру пенсії.
Разом з тим, 05.07.2017 року позивачка звернулася до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві, із заявою про здійснення на підставі постанови Деснянського районного суду м. Києва та постанови Київського Апеляційного адміністративного суду перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідач своїм листом від 07.07.2017 року повідомив, що перерахунок пенсії був зроблений, але із застосуванням законодавства, що встановлює обмеження максимального розміру пенсії, зокрема, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIIІ та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи. Крім того, у періоди з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року та з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати 10740 гривень
Так, відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до абз.6. ч. 15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, № 1697-VII (в редакції Законів України №911-VІІІ від 24.12.2015 року та №1774-VIII від 06.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн. визначено Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Однак, як слідує з п. 1 та 2 Прикінцевих Положень Закону України №911-VІІІ від 24.12.2015 року, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, п. 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб'єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивачка не входить, так як у відповідності до постанови Київського Апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 року з 01.01.2016 року матиме місце перерахунок пенсії позивачки, а не її призначення.
Таким чином, враховуючи те, що позивачка є непрацюючим пенсіонером і пенсія була призначена до 01 січня 2016 року, тому до розміру пенсії останньої не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п'ятнадцятої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, № 1697-VII.
Отже, позивачка має право на перерахунок пенсії, згідно постанови Київського Апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 року, без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 січня 2016 року.
Крім того, суд враховує, що статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний суд України у рішенні від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».
Також Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави». Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».
Як зазначено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" оскільки Конституція України, як зазначено у статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
При прийнятті рішення суд також враховує, що згідно із частиною 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 КАС України).
Частиною 2 статті 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 183-2 КАС України суд, оцінюючи повідомлені позивачкою у позові та відповідачем у запереченнях обставини, вважає їх достатніми для прийняття законного рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону в часі, суд виходить із того, що згідно із ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційним Судом України неодноразово розглядалися питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України, у зв'язку з чим Суд визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Доводи представника відповідача, наведені у запереченнях на адміністративний позов, спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними нормами права.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 640, 00 грн., який підлягає стягненню з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 18, 71, 93, 99, 100, 104, 161-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру", -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо застосування обмеження розміру пенсії, перерахованої ОСОБА_1 на підставі постанови Деснянського районного суд ум. Києва від 10 березня 2017 року та постанови Київського Апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови Деснянського районного суд ум. Києва від 10 березня 2017 року та постанови Київського Апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, без обмеження максимального розміру пенсії.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 640, 00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: