11 жовтня 2017 року Справа № 11-29/176-07-4002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),
суддіВовка І.В.,
суддіНєсвєтової Н.М.,
за участю представників
від боржника 1Чичва О.С.,
від боржника 2Целіка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року
за скаргою Південного регіонального виробничо - комерційного відділення концерну "Украгротехсервіс"
на діїРешетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення
та постановупро закінчення виконавчого провадження № 44901293 від 29.12.2016 року з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 06.09.2007 року про вилучення приплоду корів в кількості 76 голів
у справі № 11-29/176-07-4002 Господарського суду Одеської області
за позовомПівденного регіонального виробничо - комерційного відділення концерну "Украгротехсервіс"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла"
провизнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного"
доПівденного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну "Украгротехсервіс"
про зобов'язання до вчинення певних дій
17.03.2017 року Публічне регіональне виробничо-комерційне відділення концерну "Украгротехсервіс" (надалі - ПРВКВК "Украгротехсервіс", стягувач) звернулось до Господарського суду Одеської області в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) із скаргою, в якій просило:
- визнати незаконними дії Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - орган державної виконавчої служби) щодо закінчення виконавчого провадження № 44901293 від 29.12.2016 року з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 11-29/176-07-4002 від 06.09.2007 року про вилучення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" (надалі - ТОВ "Дукла", боржник) на користь стягувача приплоду корів в кількості 76 голів (надалі - наказ від 06.09.2007 року);
- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 44901293 від 29.12.2016 з примусового виконання наказу від 06.09.2007 року;
- зобов'язати орган державної виконавчої служби поновити виконавче з примусового виконання наказу від 06.09.2007 року.
На обґрунтування скарги скаржник зазначив, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець порушив вимоги п. 8 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", ч.ч. 1, 8 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і закрив виконавче провадження за відсутності законних підстав, оскільки приплод корів в кількості 76 голів, що мав бути переданий стягувачу згідно з виконавчим документом, не належить банкруту, тому не включається до складу ліквідаційної маси.
Боржник проти скарги заперечував, посилаючись на те, що:
- стягувачем пропущено строк оскарження рішення та дій органу державної виконавчої служби (державного виконавця) щодо виконання судового рішення, який встановлений у ч. 5 ст. 74 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", ст. 1212 ГПК України;
- державний виконавець зобов'язаний був прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, оскільки постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 року ТОВ "Дукла" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Орган державної виконавчої служби проти скарги заперечував, посилаючись на те, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи стягувача не було порушено.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2017 року у справі № 11-29/176-07-4002 (суддя Цісельський О.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року (судді: Філінюк І.Г., Лавриненко Л.В., Бєляновський В.В.), скаргу стягувача задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятими у справі ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Дукла" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу відхтлити повністю.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм ст. 35, п. 8 ч. 1 ст. 39, ст.ст. 40, 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 10, ч.ч. 3, 5, 7 ст. 19, ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 42, 43, п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України.
Представник стягувача в судове засідання не з'явився, заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що своєчасно не отримав копію ухвали про призначення справи до розгляду, тому не мав можливість підготовити свої заперечення на скаргу.
Беручи до уваги те, що ухвала Вищого господарського суду України від 27.09.2017 року про призначення до розгляду справи на 11.04.2017 року була своєчасно надіслана сторонам (29.09.2017 року), ухвала в електронній формі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.10.2017 року відповідно до вимог Закону України "Про доступ до судових рішень", тобто, сторони у справі були повідомлені про розгляд справи належним чином, а також зважаючи на те, що відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується, суд касаційної інстанції відхилив клопотання про відкладення розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників боржників, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року позов ПРВКВК "Украгротехсервіс" задоволено частково, визнано за останнім право власності на приплід корів в кількості 189 голів та овець в кількості 883 голів, вилучено з ТОВ "Агрофірма ім. М.О. Посмітного" та передано ПРВКВК "Украгротехсервіс" овець в кількості 883 голів, вилучено з ТОВ "Дукла" та передано ПРВКВК "Украгротехсервіс" приплід корів в кількості 189 голів та молоко в кількості 591,4 тон., в решті позову відмовлено. В зустрічному позові відповідача 1 відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року, що була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008 року, апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року змінено, позов задоволено частково, визнано право власності позивача на молоко в кількості 844,8 тон, що знаходиться у відповідача 1, вилучено у відповідача 1 та передано позивачу молоко в кількості 844,8 тон. Апеляційні скарги відповідачів залишені без задоволення. В решті частині рішення залишено без змін.
06.09.2007 року на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року та рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року видані відповідні накази.
20.12.2016 року при виїзді виконавчої групи за адресою: с. Пащенки, Решетилівського району було встановлено, що в корівнику, який належить ТОВ "Дукла" знаходиться поголів'я ВРХ. Того ж дня, в ході проведення виконавчих дій, складено акт, в якому засвідчено, що помічено маркером 76 голів ВРХ, які будуть вилучені та передані стягувачу наступного дня, 21-22 грудня 2016 року. Корови будуть зберігатися за вищевказаною адресою. Відповідальним за зберігання вищезазначених голів ВРХ призначено головного зоотехніка ТОВ "Дукла" - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: с. Пащенки, Решетилівського району.
21.12.2016 року при виїзді виконавчої групи за вказаною вище адресою посадовими особами ТОВ "Дукла" не надано доступу до корівників, де знаходиться ВРХ, та перегороджено всі входи та виїзди до корівників сільськогосподарською технікою, про що складено акт державного виконавця, в якому також засвідчено, що стягувачем не забезпечено вільного доступу для вилучення ВРХ, яка знаходиться у боржника ТОВ "Дукла" згідно з рішенням суду.
22.12.2016 року за вих.№5737 до Решетилівського відділення поліції ГУНП у Полтавській області відділом ДВС направлено подання щодо порушення кримінального провадження стосовно посадових осіб ТОВ "Дукла" за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено ч.2 ст.382 КК України.
22.12.2016 року до відділу ДВС надійшла заява ТОВ "Дукла" про закінчення виконавчого провадження в порядку п. 8 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 року по справі № 904/10957/16 ТОВ "Дукла" визнано банкрутом.
29.12.2016 року Решетилівським районним ВДВС ГТУЮ у Полтавській області на підставі п. 8 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавчий документ направлено до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а саме до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постановляючи ухвалу про задоволення скарги стягувача у виконавчому провадженні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приплід корів в кількості 76 голів не належить ТОВ "Дукла", і вилучення жодним чином не стосується процедури банкрутства ТОВ "Дукла", за якою проводиться черговість задоволення вимог кредиторів, тому державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження мав вилучити їх в примусовому порядку.
Вищий господарський суд України вважає, що висновки судів за результатами розгляду скарги є законними та обґрунтованими, і підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень не вбачає.
Суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до ст. 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Рішення суду у цій справі було винесено щодо юридичної особи приватного права, отже, зобов'язання держави поширюються лише на дії державних органів у рамках виконавчого провадження (див. рішення у справі "Чуйкіна проти України", заява N 28924/04, від 13 січня 2011 року, п. 47).
Суд касаційної інстанції бере до уваги, що у справі, яка розглядається, рішення про визнання за стягувачем права власності на приплід корів в кількості 76 голів набрало законної сили 04.09.2007 року. 10 років рішення суду залишається невиконим. Відповідальними за невиконання рішення протягом надмірно тривалого часу є боржник, який всіляко ухиляється від повернення стягувачу корів, а також орган державної виконавчої служби, який в межах своєї компетенції не зробив все можливо для того, щоб виконання судового рішення було здійснено своєчасно, повністю та відповідним чином, про що правильно зауважив суд апеляційної інстанції.
Беручи до уваги те, що строк невиконання остаточного рішення явно перевищує розумні межі, а Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнає кредиторами боржника лише осіб, які мають грошові вимоги до боржника, і не встановлює чіткого та зрозумілого порядку виконання судових рішень про передачу стягувачу предметів (майна), яке не належать боржник, проте не належать останньому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури, очевидно, що закриття виконавчого провадження та надсилання виконавчого документа до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч. 5 ст. 39 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження") у цьому випадку не є ефективним правовим способом виконання рішення у справі.
Більш того, застосування такого способу на практиці може призвести до того, що судове рішення на шкоду однієї зі сторін взагалі залишиться невиконаним (постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 року у справі № 904/10957/16 відмовлено у задоволенні заяви ПРВКВК "Украгротехсервіс" від 25.12.2016 року до ТОВ "Дукла" про зобов'язання ліквідатора передати по акту прийому-передачі корів в кількості 76 голів), що несумісно з принципом верховенства права.
За цих обставин, Вищий господарський суд України вважає, що суди обох інстанцій дійшли цілком законного та обґрунтованого висновку, що рішення у справі має виконуватися відповідно до процедури, встановленої Законом України "Про виконавче провадження", і підстави для закриття виконавчого провадження відсутні, навіть, незважаючи на те, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 року ТОВ "Дукла" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Щодо доводів ТОВ "Дукла", викладених у касаційній скарзі, про те, що йому не було надіслано завчасно ухвалу про призначення розгляду скарги на 18.04.2017 року, і розгляд скарги в суді першої інстанції здійснювався за його відсутності, що є порушенням вимог п. 1 ст. 6 Конвенції, 42, 43 ГПК України, то Вищий господарський суд України виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 1212 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Водночас, суд касаційної інстанції бере до уваги те, що боржник був обізнаний про розгляд скарги стягувача в суді, що підтверджується поданими ним письмовими запереченнями на скаргу, і при цьому, не подав доказів, які б підтверджували, що копію ухвали він отримав лише 28.04.2017 року. Окрім того, ухвала Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 року про відкладення розгляду справи на 18.04.2017 року у зв'язку з неявною представника ТОВ "Дукла" була оприлюднена в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень 11.04.2017 року відповідно до вимог Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про те, що боржник, діючи добросовісно та обачливо, мав можливість дізнатись про стан відомого йому судового провадження та дату наступного судового засідання, вживши необхідних заходів, які від нього вимагалися. Відповідно касаційна скарга в цій частині є цілком необґрунтованою.
Посилання заявника касаційної скарги на те, що вимога про вилучення у ТОВ "Дукла" приплоду корів є майновою вимогою, тому на неї поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки спірне майно не належить боржнику, а є власністю стягувача, що було встановлено рішенням від 22.06.2007 року, тому у такому випадку суд апеляційної інстанції правильно застосував норму ч. 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка визначає, що дія мораторію не поширюється на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Доводи заявника касаційної скарги щодо того, що судами порушено вимоги ст.ст. 35, 40, 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, оскільки не враховано, що поновленню підлягає виключно зупинене, а не закінчене виконавче провадження, Вищий господарський суд України також відхиляє, оскільки у ст. 41 цього Закону прямо передбачено, що виконавче провадження підлягає відновленню у разі визнання судом незаконною як постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, так і постанови про повернення виконавчого документа.
З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення, прийняті за результатом розгляду скарги на дії та рішення органу державної виконавчої служби, - без змін.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на ТОВ "Дукла".
Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 1ст. 1119, ст.ст. 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.04.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року у справі № 11-29/176-07-4002- без змін.
Головуючий суддяКондратова І.Д.
СуддяВовк І.В.
СуддяНєсвєтова Н.М.