ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.10.2017Справа №910/13247/17
За позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 8 005, 77 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача - Мануілова Я.І. (представник за довіреністю).
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - Товариство) про стягнення 8 005, 67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання по виплаті на користь позивача, як акціонера Товариства, суми дивідендів за 2011-2014 роки, у зв'язку з чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 5 500, 54 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 152, 23 грн. та 3% річних у розмірі 353, 00 грн. за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з виплати дивідендів у спірний період.
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеним лише тоді, коли Товариству відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера. Крім того, на його думку, позивачем не підтверджений належними та допустимими доказами факт реалізації права на отримання дивідендів. Також відповідач наголошує на тому, що вимога позивача про виплату частини прибутку (дивідендів) не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України, оскільки між сторонами виникли корпоративні відносини, та існують організаційно-господарські зобов'язання.
В той же час, при дослідженні матеріалів справи, суд встановив , що ціна позову - 8 005, 67 грн. Однак, у прохальній частині позовної заяви, позивач просить стягнути з Товариства - 8 005, 77 грн.
Відповідно до ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Отже, вірною ціною позову слід вважати - 8 055, 77 грн.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі фактичних даних для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні 04.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА", оформленим протоколом № 22 від 10.10.2014 року, вирішено, зокрема, затвердити наступний порядок розподілу прибутку:
- за 2011 рік: 2 181 892 000, 00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2011 рік, складеного за П(с)БО)
2 181 612 957 грн. 30 коп., що складає 99,99% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.
Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - у строк з 20.10.2014 р. по 10.04.2015 р.,
- за 2012 рік: 1 428 110 724,00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2012 рік, складеного за МСФЗ)
1 427 836 668 грн. 30 коп., що складає 99,98% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.
Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - 20 жовтня 2014 р. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 р. по 10.04.2015 р.
Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч.5 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства"
- за 2013 рік: 189 886 355,00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2013 рік, складеного за МСФЗ)
189 799 785,00 грн., що складає 99,95% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.
Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - 20 жовтня 2014 р.
Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 р. по 10.04.2015 р.
Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч.5 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства" .
Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА", оформленим протоколом №23 від 22.07.2014 року, вирішено, зокрема, затвердити наступний порядок розподілу прибутку за 2014 рік:
- направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 відсотків, але не менший ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.
Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - у строк до 03.10.2015 року.
Виплату дивідендів здійснити у строк з 03 серпня 2015 р. по 03 жовтня 2015 р.
Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" .
З матеріалів справи вбачається, що станом на 20.10.2014 позивач був власником 63 штук простих іменних акцій Товариства. Також, станом на 03.08.2015 ОСОБА_1 був власником 63 штук простих іменних акцій Товариства.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по виплаті позивачу, як акціонеру Товариства, дивідендів за 2011-2013 роки та за 2014 рік у розмірі 5 500,54 грн.
Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
З огляду на викладені положення вбачається, що правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства, в тому числі і права на одержання дивідендів, є набуття права на відповідну акцію товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 20.10.2014 та станом на 03.08.2015 ОСОБА_1 був власником 63 штук простих іменних акцій Товариства відповідно, що в силу положень ст. ст. 2, 25 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 167 Господарського кодексу України та ст. 152 Цивільного кодексу України свідчить про існування у нього права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).
За змістом ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
Наявним в матеріалах справи Рішеннями підтверджується затвердження Загальними зборами акціонерів Товариства прибутку за 2011-2013 та 2014 роки, визначення його розподілу, розміру, порядку та строків виплати дивідендів акціонерам.
Таким чином, з прийняттям зазначених Рішень Товариство взяло на себе зобов'язання із виплати, зокрема, на користь позивача дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011-2013 роках в розмірі 4 126, 88 грн. у строк до 10.04.2015 та у 2014 році у розмірі 1 373, 66 грн. у строк з до 03.10.2015.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, визначених Рішенням строків, грошове зобов'язання відповідача по виплаті на користь позивача дивідендів за 2011-2013 роки мало бути виконане до 10.04.2015 та за 2014 рік мало бути виконано до 03.10.2015.
Суд відзначає, що рішення Загальних зборів акціонерів Товариства, оформлені протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, про розподіл прибутку товариства за 2011-2013 роки та за 2014 рік відповідно, та затвердження строку і порядку виплати дивідендів, є актом, виданими органом управління відповідача, що зумовлює настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, та який відповідно до ст. 11 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства зобов'язані виконувати.
Зі змісту вказаного рішення, та з урахуванням положень 10 Закону України "Про господарські товариства", вбачається, що зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеними лише тоді, коли відповідачу відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з моменту прийняття уповноваженим органом рішення про порядок розподілу прибутку та виплату дивідендів.
Так, на дату прийняття Загальними зборами акціонерів Товариства зазначених рішень, відповідачу не були відомі ні точні особи кредиторів (акціонерів, які мають право вимагати виплати дивідендів), ні точні суми грошового зобов'язання перед ними. Особи кредиторів та точні суми виплат визначаються на дати початку строку виплати дивідендів, а сума грошового зобов'язання визначається за кількістю акцій, якими володітимуть акціонери на дату початку строків виплати дивідендів (п. б ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства").
Отже, твердження відповідача щодо того, що він не міг знати точної кількості його акціонерів та розмірів їх пакетів акцій, не обґрунтовані Товариством посиланнями на відповідні норми закону та не доведені суду належними засобами доказування, а відтак визнаються безпідставними.
Таким чином, виходячи зі змісту рішень Загальних зборів акціонерів Товариства, з моменту їх прийняття, відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2011-2013 та 2014 роках, у тому числі позивачу, у визначених загальними зборами порядку та строки.
Згідно п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
За приписами п. 168.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) (п. 167.5.2. Податкового кодексу України).
Крім того, п. 16-1 Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Як вбачається з матерів справи, на виконання вищевказаних положень закону, відповідачем було сплачено 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів за 2011-2013 та 2014 роки.
З огляду на викладене, матеріалами справи належним чином підтверджується існування грошового зобов'язання відповідача по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 5 500, 54 грн. (з вирахуванням суми податку та військового збору) в якості виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2011-2013 та 2014 роках, а строк виконання якого на момент вирішення спору настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 5 500, 54 грн. в якості дивідендів. Відповідачем наявність вказаної заборгованості не спростовано, доказів її погашення матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов'язання.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача прострочених дивідендів у розмірі 5 500, 54 грн. є законними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 152, 23 грн. та трьох відсотків річних в сумі 353, 00 грн. нарахованих у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати дивідендів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умов чинного законодавства, відтак заявлені позивачем суми також підлягають стягненню з відповідача.
Разом з тим, посилання відповідача на те, що виплата дивідендів не є грошовим зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому застосування визначеної такою нормою відповідальності за прострочення по їх виплаті є неправомірним, судом відхиляються з огляду на наступне.
Положення ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошового зобов'язання, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.
Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна (гроші), яке підлягає передачі боржником на користь кредитора (спосіб виконання зобов'язання).
Аналогічний висновок про наявність грошового зобов'язання незалежно від підстави його виникнення за умови якщо предметом є передача грошей міститься в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі № 3-131гс11 та від 05.12.2011 у справі № 3-125гс11, які згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до врахування судами при розгляді справ, та зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятих Товариством Рішень у останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів в якості виплати дивідендів.
Тобто, має місце правовідношення в якому Товариство (боржник) зобов'язано вчинити на користь позивача (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, нарахування позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті суми дивідендів, яке виникло із корпоративних відносин, є правомірним.
Наведене в частині правомірності застосування визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності за невиконання зобов'язань, що виникли з корпоративних відносин, узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 12.12.2011 у справі № 3-131гс11, що стосувалися наявності обов'язку товариства виплатити учаснику, який вибув, вартості його частки з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних.
Більш того, за наслідками розгляду аналогічних справ між тими ж сторонами, Вищим господарським судом України підтверджено правомірність стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних внаслідок порушення виконання грошового зобов'язання (постанови від 25.02.2015 у справі № 910/15639/14 та від 24.02.2015 у справі № 910/18149/14).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем не надано належних доказів на спростування викладених у позові обставин або на підтвердження факту належного виконання своїх зобов'язань зі сплати на користь позивача дивідендів.
Крім того, позивач подав до суду клопотання про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи в сумі 515, 74 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
У відповідь на вищевказане клопотання суд зазначає що, явку представників сторін у судове засідання обов'язковою визнано не було, а також позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження факту витрат пов'язаних з розглядом судової справи.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про повернення витрат пов'язаних з розглядом судової справи.
З урахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість з виплати дивідендів в розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 54 коп., інфляційні втрати в сумі 2 152 (дві тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 23 коп., 3% річних в розмірі 353 (триста п'ятдесят три) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 09.10.2017
Суддя Ю.О. Підченко