04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" жовтня 2017 р. Справа№ 910/5539/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Отрюха Б.В.
За участю представників: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017
у справі №910/5539/17 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 44 815, 73 грн.
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі, позивач або ПрАТ «ММК імені Ілліча») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, відповідач або Укрзалізниця) про стягнення збитків у сумі 44 815,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки №245/108/16Сб від 01.02.2016 на адресу позивача були відправлені вагони №67869222, №67187450, №60626249, №65292930, №67870337, №60510534 з вантажем - кокс доменний, вантажовідправником якого є ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод». Проте, на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці була виявлена недостача вантажу у вагонах №67870337 та №65292930, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник за укладеним із позивачем Договором №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015, зобов'язаний відшкодувати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі №910/5539/17 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» збитки у сумі 37 346,45 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 333,33 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Укрзалізницею вчинено порушення господарського зобов'язання, що виявилось у незбереженні вантажу, прийнятого до перевезення, при цьому недостача поставленого вантажу сталася з вини відповідача, що завдало позивачу збитків на суму 37 346,45 грн.
Визначаючи розмір понесених позивачем збитків суд зазначив, що вартість 1 тонни вантажу у вагонах №67870337 та №65292930 відповідно до рахунку вантажовідправника - ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» №91366085 від 07.01.2017 становить не 9 617,11 грн., як вважає позивач, а 8 014,26 грн. (1 390 073,11 грн. (загальна вартість вантажу) : 173,45 тонн (загальна кількість вантажу)). Тобто, позивачем невірно визначена сума вартості 1 тонни вантажу у вагонах №67870337 та №65292930 та застосована при здійснені арифметичного розрахунку розміру вказаної суми шкоди.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі №910/5539/17 скасувати частково та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагонах №67870337 та №65292930 складає 9 617,11 грн., а вказана у графі 7 рахунку вантажовідправника вартість вказана без урахування ПДВ, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 17.08.2017.
У судове засідання, призначене на 17.08.2017, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.08.2017 подав клопотання про продовження строку вирішення спору.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача та враховуючи клопотання представника відповідача про продовження строку вирішення спору, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 05.10.2017.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення та розписка відповідача, колегія суддів, з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, а позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі з огляду на наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, 01.02.2016 між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», та ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» (постачальник) був укладений Договір поставки № 245/108/16Сб, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію в кількості, зазначеній у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).
Згідно з пунктом 3.1. Договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах Інкотермс у редакції 2010 року, відповідно до специфікації до договору.
У подальшому, 25.12.2015 між Публічним акціонерними товариством «Українська залізниця» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажовласник), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги №1970/ДФ/10017 (далі, Договір перевезення), предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Так, згідно з пунктами 2.1., 2.2. Договору перевезення вантажовласник зобов'язується пред'являти виконавцю у визначені терміни місячні плани перевезень, заявку на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються, або прибувають на його адресу, а виконавець зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Згідно з пунктом 7.1. Договору перевезення виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Договір перевезення укладено строком до 31.12.2016 (пункт 7.4. Договору перевезення).
Із матеріалів справи вбачається, що рахунком-фактурою №91366085 від 07.01.2016 ПрАТ «ММК імені Ілліча» (вантажоотримувач) та ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» (вантажовідправник) погодили поставку товару - коксу та його суму - 1 390 073,11 грн. (пункт 7 рахунку-фактури).
07.01.2017 ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод», як вантажовідправник, за накладною №5361642 від 07.01.2017 відправив на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вагони з вантажем коксом доменним на адресу ПрАТ «ММК імені Ілліча», у тому числі вагони №65292930, №67870337.
Судом встановлено, що на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вагоні №67870337 було виявлено недостачу вантажу у кількості 4 500 кг., а у вагоні №65292930 - у кількості 1 900 кг, про що комісією у складі начальника станції, представників вантажного двору, особи, що приймає та здає вантаж та вантажоотримувача складено комерційні акти №БН 726800/13 від 09.01.2017 та №БН 726799/12 від 09.01.2017.
За таких обставин, як зазначає позивач, ПрАТ «ММК імені Ілліча» понесло збитки у вигляді вартості недоотриманого вантажу у загальній сумі 44 815, 73 грн., які просить стягнути з ПАТ «Українська залізниця».
Колегія суддів вважає позовні вимоги ПрАТ «ММК імені Ілліча» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі, Статут) встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до статті 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:
прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;
прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Привалами;
прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);
прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;
видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;
прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах передбачених Правилами.
Частиною 1 статті 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству.
При цьому, відповідно до статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (стаття 114 Статуту).
Згідно зі статтею 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Із матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» при відправленні вантажу у залізничній накладній №5361642 від 07.01.2017 зазначило, що загальна маса вантажу (коксу доменного) у вагоні №67870337 складає 40 850 кг, а у вагоні №65292930 - 45 950 кг.
Але, як вже встановлено, на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у вказаних вагонах була виявлена недостача вантажу, а саме: у вагоні №67870337 - у кількості 4 500 кг, а у вагоні №65292930 - у кількості 1 900 кг, що підтверджується комерційними актами №БН 726800/13 від 09.01.2017 та №БН 726799/12 від 09.01.2017 При цьому, будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування їх з боку сторін відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Судом встановлено, що невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу, вказаного у залізничній накладній №5361642 від 07.01.2017, призвело до втрати частини вантажу, внаслідок чого позивачу завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, що є складом порушення господарського зобов'язання.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані - 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.
Таким чином, сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні №67870337 складає 817 кг (40 850 кг * 2 %), а у вагоні №65292930 складає 919 кг (45 950 кг * 2 %). Кількість фактичної недостачі у вагоні №67870337 становить 3 683 кг (3,68 тонни) (4 500 кг (недостача зазначена у комерційному акті БН 726800/13 від 09.01.2017) - 817 кг (сума норми природної втрати)), а у вагоні № 65292930 становить 981 кг (0,98 тонни) (1 900 кг (недостача зазначена у комерційному акті БН 726799/12 від 09.01.2017) - 919 кг (сума норми природної втрати)).
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, зазначив, що вартість 1 тонни вантажу у вагонах №67870337 та №65292930 відповідно до рахунку вантажовідправника - ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» №91366085 від 07.01.2017 становить не 9 617,11 грн., як вважає позивач, а 8 014,26 грн. (1 390 073,11 грн. (загальна вартість вантажу) : 173,45 тонн (загальна кількість вантажу)).
Однак, суд першої інстанції не врахував, що вказана у графі 7 рахунку вантажовідправника загальна вартість вантажу (1 390 073,11 грн.) вказана без урахування ПДВ.
Згідно статті 14.1.178. Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту «а» статті 185.1. Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
За змістом статті 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.
Згідно статті 194.1., 194.1.1. Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
Згідно підпункту «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставка податку на додану вартість від бази оподаткування становить 20 відсотків.
Таким чином, вартість 1 тонни вантажу у вагонах №67870337 та №65292930 відповідно до рахунку вантажовідправника - ПрАТ «Авдіївський Коксохімічний завод» №91366085 від 07.01.2017 становить з урахуванням ПДВ 9 617,11 грн. (8 014,26 грн. * 1,2), про що вірно зазначив позивач у своєму розрахунку. Отже, позивачем вірно визначена сума вартості 1 тонни вантажу у вагонах №67870337 та №65292930.
Відтак, сума втраченого вантажу у вагоні №67870337 становить 35 390,96 грн. (3,68 т (кількість фактичної недостачі вантажу) * 9 617,11 грн. (вартість 1 тонни вантажу)), а у вагоні №65292930 - становить 9 424,77 грн. (0,98 т (кількість фактичної недостачі вантажу) * 9 617,11 грн. (вартість 1 тонни вантажу)), що разом складає 44 815,73 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність належних документів на підтвердження розміру дійсної вартості втраченого вантажу, оскільки такі доводи спростовуються наявними у справі доказами.
Так, до матеріалів справи позивач додав оригінали комерційних актів №БН 726800/13 від 09.01.2017, №БН 726799/12 від 09.01.2017, залізничної накладної №5361642 від 07.01.2017, належним чином засвідченої копії договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016 та виданого вантажовідправником рахунку - фактури № 91366085 від 07.01.2017, які визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагонах №67870337 та №65292930.
Враховуюче вищенаведене та беручи до уваги, що залізницею вчинено порушення господарського зобов'язання, що виявилось у незбереженні вантажу, прийнятого до перевезення, при цьому недостача поставленого вантажу сталася з вини відповідача, що завдало позивачу збитків на суму 44 815,73 грн., розмір якої визначено відповідно до вимог законодавства та доведено позивачем, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю на суму 44 815,73 грн.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає зміні, а позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.
Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі №910/5539/17 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі №910/5539/17 змінити.
Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі №910/5539/17 викласти у наступній редакції:
«Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 44 815 (сорок чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 73 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 1 760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи №910/5539/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
Б.В. Отрюх