79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"04" жовтня 2017 р. Справа № 914/846/16
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Данко Л.С.,
суддів: Галушко Н.А.,
Орищин Г.В.,
секретарі судового засідання: Фака С.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, вх. № ЛАГС 01-05/3681/17 від 01.08.2017р.,
на рішення Господарського суду Львівської області від 07 червня 2017 року
у справі № 914/846/16 (головуючий суддя Горецька З.В., судді: Іванчук С.В., Манюк П.Т.),
порушеній за позовом
позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Самбір Львівської області,
про 1) розірвання договору оренди №С-9712-15 від 27.07.2015 року нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3;
2) зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (81400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) повернути нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 640,4 м. кв. Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
3) стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (81400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) - 95788,62 грн. боргу з орендної плати.
4) стягнення судових витрат.
За участю представників сторін:
від апелянта/відповідача: не прибув;
від позивача: ОСОБА_4 (п/к на підставі довіреності № 2302-вих-5126 від 15.09.2017 р.).
Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представнику роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.
Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2017 р., справу № 914/846/16 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги (том ІІ, а. с. 4-5) та ухвалою суду від 03.08.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вх. № ЛАГС 01-05/3681/17 від 01.08.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 16.08.2017 року (том ІІ, а. с. 6-7), про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (том ІІ, а. с. 8, 9).
З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 р. (том ІІ, а. с. 26-27) та від 20.09.2017 р. розгляд справи відкладався (том ІІ, а. с. 20), також ухвалою суду від 20.09.2017 р., за клопотанням апелянта/відповідача (ФОП ОСОБА_3.)(том ІІ, а. с. 29), судом було продовжено строк розгляду спору, про що сторони були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах України (том ІІ, а. с. 33-34/зворот) та представник апелянта, особисто, під розписку (том ІІ, а. с. 30).
Апелянт/відповідач в судове засідання, яке відбулося 04.10.2017 р., участь уповноваженого представника - не забезпечив, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду, 03.10.2017 р. за вх. № ЛАГС 01-04/6636/17, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні 04.10.2017 р. на 10 год. 00 хв. уповноваженого представника, так як останній приймає участь іншому судовому процесі, аналогічне клопотання, датоване 02.10.2017 р., надіслав по-пошті, 03.10.2017 р., поступило на адресу суду - 04.10.2017 р. за вх. № 01-04/6636/17 (докази - в матеріалах справи). Представник апелянта ФОП ОСОБА_3 приймав участь у судовому засіданні, яке відбулося 20.09.2017 р., апеляційну скаргу підтримав, подав клопотання про продовження строку розгляду спору та просив розгляд справи відкласти у зв'язку із зайнятістю та відсутністю адвоката у даному судовому засіданні.
Як вбачається з апеляційної скарги (том ІІ, а. с. 10-13) апелянт/відповідач просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 р. у справі № 914/846/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від позивача представник прибув, проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що відповідачем було порушено умови спірного договору щодо оплати за користування орендованим майном комунальної власності більше трьох місяців, що є підставою для розірвання спірного договору, стягнення коштів та повернення спірного приміщення позивачу, відтак просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду від 07.06.2017 р. по справі № 914/846/16 залишити - без змін.
З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 03.08.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, вх. № ЛАГС 01-05/3681/17 від 01.08.2017 р. до провадження та в судових засіданнях 16.08.2017 р. та 20.09.2017 р. розгляд справи відкладався, також ухвалою суду від 20.09.2017 р., за клопотанням апелянта/відповідача (ФОП ОСОБА_3.), судом було продовжено строк розгляду спору, про що сторони були належним чином повідомлені (том ІІ, а. с. 34/зворот), апелянт, під розписку (том ІІ, а. с. 30).
Однак, уповноважений представник апелянта/відповідача в судове засідання не прибув.
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За наведених обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника апелянта/відповідача за наявними в матеріалах справи документами, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011р.).
Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 р. участь уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 р. (пунктом 4 резолютивної частини ухвали) зобов'язано позивача (Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) подати суду: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу; докази в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, однак, вимоги ухвали суду позивачем виконано не було.
Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 914/846/16 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника апелянта/відповідача, розглядати дану справу за наявними у справі та зібраними судом першої інстанції доказами.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 року у справі № 914/846/16 (головуючий суддя Горецька З.В., судді: Іванчук С.В., Манюк П.Т.), позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (81400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) - 95788,62 грн. боргу з орендної плати (п. п. 1, 2 резолютивної частини судового рішення). Розірвано Договір оренди №С-9712-15 від 27.07.2015 року нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (81400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) повернути нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 640,4 м. кв. Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Стягувач: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) (п. п. 3 та 4 резолютивної частини судового рішення). Вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 4192,83 грн. судового збору (п. 5 резолютивної частини рішення) (том І, а. с. 228-229, 230-236).
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_3) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а. с. 10-13), просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 р. у справі № 914/846/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (п. п. 2-3 прохальної частини апеляційної скарги).
Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права при недотримання норм процесуального права, оскільки судом неповно з'ясовано усі фактичні обставин справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Так, апелянт/відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було враховано те, що орендовані приміщення відповідно до висновку експерта № 13-15 експертного будівельно-технічного дослідження від 18.08.2015 р. були не придатні для використання в якості громадських приміщень (клубу спортивного більярду), що в подальшому скаржником було здійснено за власні кошти капітальний ремонт (реконструкцію) частини орендованого приміщення, відтак апелянт вважає, що орендоване приміщення не могло ним використовуватися за призначенням і ця обставина не залежала від відповідача, відповідно зобов'язання щодо сплати орендної плати відсутні. Проте суд помилково прийшов до висновку, що відповідач без належних на те правових підстав не сплачував орендну плату своєчасно, в результаті чого у нього виникла заборгованість.
Апелянт також покликається, на те, що судом першої інстанції не було враховано норми частини другої статті 651 ЦК України, оскільки, вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона, так як на думку апелянт, укладаючи договір оренди, позивач мав на меті передати відповідачу об'єкт оренди та своєчасно одержувати орендну плату в розмірі, визначеному договором, проте позивачем не виконано зобов'язання щодо передачі відповідачу приміщення для використання для клубу спортивного більярду (п. 2.1 Договору), відповідно дана обставина позбавляє позивача права на отримання орендної плати.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач провів частково капітальний ремонт приміщень саме за власні кошти, відтак, дана обставина спростовує висновки суду про завдання відповідачем позивачу шкоди, що стало підставою для розірвання договору оренди і повернення майна.
З урахуванням вищенаведеного, на думку скаржника, станом на момент прийняття рішення судом, відсутній такий критерій істотного порушення умов договору, як розмір завданої шкоди, а тому за відсутності вказаного критерію відсутніми є правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору та виселення.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що апелянт/відповідач: ОСОБА_3 є Суб'єктом підприємницької діяльності- фізична особа (Приватний підприємець), йому присвоєно ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_2, місце проживання фізичної особи-підприємця: 81400, Львівська обл., АДРЕСА_1, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том І, а. с. 29-31, 80, 90-91).
Позивач: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, є правонаступником перейменованого з 14.09.2016 р. Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, за організаційно-правовою формою: орган місцевого самоврядування, є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 25558625, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., м. Львів, площа Галицька, будинок, 15, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том І, а. с. 26-28, 78-79, 181-183) та рішенням Львівської міської ради № 1125 від 02.12.2016 р. (том І, а. с. 184-190), яким затверджено Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
Як вбачається з матеріалів даної справи, Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, яке перейменовано в Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, 29.03.2016 р. (через поштове відділення зв'язку) позовну заяву з доданими до неї матеріалами подано - 21.03.2016 р., які поступили на адресу місцевого суду 29.03.2016 р. за вх. № 898, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди №С-9712-15 від 27.07.2015 року нерухомого майна, зобов'язання повернути нерухоме майно, стягнення 95788,62 грн. боргу з орендної плати та стягнення судових витрат (том І, а. с. 5-9, 10-20).
Як вбачається з матеріалів даної справи, 02.06.2016 р. ухвалою суду провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи (том І, а. с. 97-99).
В подальшому, 03.03.2017 року матеріали справи № 914/846/16, судовим експертом було повернуто на адресу Господарського суду Львівської області разом із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2843 від 23.02.2017 року та ухвалою місцевого господарського суду від 10.03.2017 року провадження у справі було поновлено та за наслідками розгляду даної справи по-суті, 07.06.2017 р. місцевий суд постановив судове рішення, позовні вимоги позивача задовольнив в повному обсязі, та, яке є предметом оскарження у даній справі.
З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що 27.07.2015 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (після перейменування - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) (Орендодавець - за договором) та ФОП ОСОБА_3 (Орендар - за договором) було укладено договір оренди нерухомого майна № С-9712-15 (нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі за текстом - Договір)(том І, а. с. 16-17).
Зазначений вище договір укладено сторонами в письмовій формі єдиного документа, підписано уповноваженими представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що не суперечить приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України.
За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений вище правочин є договором найму (оренди).
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до умов даного Договору, Орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності від 13.07.2015 р. № 31-А, передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (далі -Об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (надалі - Балансоутримувач). Об'єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 640,4 кв. м. (п. 1.1 Договору), з індексами приміщень І, ІІ, ІІІ,ІV,V,VІ, VІІ, VІІІ, ІХ, Х, ХІ, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 17.10.2011 року, інвентарний номер 1240.
Вартість об'єкта оренди, відповідно до звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом управління комунальної власності від 28.05.2015 року № 1605-е, станом на 31 березня 2015 року становить 1 579 900,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 2.1 Договору, об'єкт оренди Орендар буде використовувати для клубу спортивного більярду.
Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що передача об'єкта оренди за актом приймання-передачі проводиться протягом 5 (п'яти) днів від дня підписання цього договору, для чого попередньо Балансоутримувач повинен звільнити об'єкт оренди та підготувати його до передачі Орендареві.
Відповідно до п. 3.5 Договору, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з часу підписання акта приймання-передачі.
З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що між сторонами у справі, 27.05.2015 р. було укладено та підписано акт приймання-передачі, на виконання якого, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 640,4 м. кв., а саме: приміщення підвалу - 640,4 кв. м., першого поверху - 0,00 кв. м., антресоль - 0,00 кв. м., спільне користування - 0,00 кв. м., другого та третього поверхів - 0,00 кв. м., що позначені в технічній документації під індексами І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 17.10.2011 року, інвентарний номер 1240, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Слід зазначити, що в акті приймання-передачі від 27.07.2015 р. сторонами зазначено, що названі приміщення під індексами І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI (підвал) знаходяться в задовільному санітарно-технічному стані (том І, а. с. 19).
В акті приймання-передачі від 27.07.2015 р. будь-які претензії (зауваження, тощо) орендаря до стану нежитлового приміщення, яке йому передається в найм за вищевказаним Договором оренди - відсутні.
У відповідності до п. 4.1. Договору, термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні, з 27.07.2015 р. до 26.07.2018 р.
Перебіг терміну дії Договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі (п. 4.2. Договору).
У розділі 5. Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 27.07.2015 р. сторони передбачили «Орендну плату та порядок розрахунків».
Розмір орендної плати за об'єкт оренди (п. 5.1. Договору) становить 13200,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди згідно із запропонованою переможцем конкурсу сумою.
У розділі 6 договору передбачено «Права та обов'язки орендодавця», зокрема, в п. 6.2.5. Договору сторони погодили право орендодавця на дострокове розірвання договору за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України.
В свою чергу, у розділі 7 Договору оренди визначено «Права та обов'язки орендаря».
Так, в п. 7.1.2. Договору, передбачено, що обов'язком орендаря є своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, в п. 7.1.4. Договору, своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт об'єкта оренди. При проведенні орендарем капітального ремонту (у випадку покладення на нього обов'язку за його згодою) чи переобладнання приміщення, останній несе матеріальну відповідальність за якість ремонту та пошкодження, викликані ремонтом будинку, де знаходиться об'єкт оренди. Капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання об'єкта оренди, проводиться тільки з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за власний рахунок до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку (абзац перший п. 7.1.5.-7.1.6. Договору оренди).
Однак, відповідно до матеріалів справи та довідки позивача про заборгованість відповідача, останній станом на 10.03.2016 року заборгував перед позивачем зі сплати орендної плати 95788,62 грн., за період з 01.08.2015 року по 31.01.2016 року, в т.ч. враховуючи часткові проплати, зокрема, 01.10.2015 р. відповідач сплатив позивачеві за спірний період орендну плату у розмірі 2350,91 грн. (том І, а. с. 18).
Згідно п. 11.1 Договору, даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає.
Відповідно до п. 11.2 Договору оренди, він може бути припинений або розірваний за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених законодавством України.
Як уже було вище зазначено у цій постанові, з наявної в матеріалах справи довідки позивача вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла за період з 01.08.2015 року по 31.01.2016 року, та станом на 10.03.2016 року складала 95788,62 грн.
При цьому належить зазначити, що станом на 01.07.2015 р. позивачем відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 2529,29 грн. з ПДВ, станом на 01.08.2015 р. - 15556,16 грн. з ПДВ, що разом складає 18085,44 грн.; станом на 01.09.2015 р. - 15913,94 грн. з ПДВ, заборгованість складає, відповідно, 33999,38 грн.; станом на 01.10.2015 р. - 15707,05 грн., що складає 49706,43 грн. - 2350,91 грн., які були сплачені відповідачем станом на 01.10.2015 р., заборгованість - 47355,52 грн., за період з 01.11.2015 р. - 01.02.2016 р., включно, позивачем нараховано відповідачу орендну плату, відповідно, у розмірі 16021,20 грн. з ПДВ + 16133,36 грн. з ПДВ + 1627855 грн. з ПДВ, що в сумі складає 95788,62 грн., які відповідачем не погашені (не оплачені).
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд розірвати договір оренди, зобов'язання повернути об'єкт шляхом виселення з об'єкта оренди та стягнути заборгованість з орендної плати в розмірі 95788,62 грн.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 229 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтями 793 та 795 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.
Відповідно до п. 1.1. Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради (надалі - Положення), затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 р. № 1100 (із змінами та доповненнями), Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради. У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006 р., до повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням. Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.
Згідно з п. 1.4 Положення, управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.
З огляду на наведене вище, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради є належним позивачем у даній справі та правонаступником Управління ресурсів Департаменту економічної політики Львівської міської ради.
Як уже було зазначено у цій постанові, 27.07.2015 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна № С-9712-15, згідно з актом приймання-передачі від 27.07.2015 року відповідач прийняв у користування нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 640,4 кв. м., в якому зазначено, що приміщення під індексами I-XI (підвал) знаходяться в задовільному санітарно-технічному стані. Жодних зауважень щодо стану приміщення відповідачем не було зазначено.
З наявної в матеріалах справи довідки позивача довідки № 4-2302-212 від 10.03.2016 р. орендна плата відповідачем за орендоване приміщення вносилась невчасно та не в повному обсязі, що спричинило заборгованість в сумі 95788,62 грн.
Слід зазначити, що заборгованість відповідача перед позивачем не заперечується скаржником, однак останній вважає, що оскільки висновком експерта № 13-15 експертного будівельно-технічного дослідження від 18.08.2015р. приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, у місті Львові не придатні для використання в якості громадських приміщень (клубу спортивного більярду), відтак, скаржник вважає, що за таких обставин, передане в оренду приміщення не могло бути використане останнім за призначенням, а саме використовуватись для клубу спортивного більярду (п. 2.1.Договору), що свідчить про відсутність заборгованості.
Відповідно до наведеного, апелянтом/відповідачем в процесі розгляду справи суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого, ухвалою місцевого господарського суду від 02.06.2016 року провадження у справі № 914/846/16 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Самбір, Львівська область про розірвання договору оренди, виселення з об'єкта оренди та стягнення заборгованості в сумі 95 788,62 грн. було зупинено та призначено у справі № 914/846/16 судову будівельну-технічну експертизу, проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Також слід зазначити, що з ухвали суду першої інстанції вбачається, що судового експерта відповідно до статті 4 Закону України «Про судову експертизу» було попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України.
Також з ухвали суду вбачається, що на вирішення судової експертизи експерту було поставлено наступне питання, а саме: Чи придатні для використання в якості громадських приміщень (клубу спортивного більярду) підвальні приміщення площею 640,4 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 у м. Львові?
Згідно н7аявного в матеріалах справи висновку № 2843 судової будівельно-технічної експертизи (том І, а. с. 166-172) вбачається, що підвальні приміщення на АДРЕСА_2, які підлягали реконструкції в частині пониження рівня підлоги, оздоблення, влаштування санітарно-гігієнічних приміщень та проведення інженерних комунікацій, тобто приміщення коридору під літ. І, підвалу під літ. V; коридору під літ. VI; комори під літ VII; частина приміщення підвалу під літ. VIII є придатні для використання в якості громадських приміщень як клуб спортивного більярду.
Підвальні приміщення на вул. АДРЕСА_2, які не підлягали реконструкції, тобто службове приміщення під літ. ІІ, технічне приміщення під літ. ІІІ; комора під літ. ІV; а також частина приміщення підвалу під літ. VIII, підвали під літ. ІХ, під літ. Х, під літ. ХІ - не придатні для використання в якості громадських приміщень як клуб спортивного більярду.
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що відповідач без належних на те правових підстав не сплачував орендну плату своєчасно, в результаті чого у нього виникла заборгованість.
Отже, як вбачається з представлених суду доказів, боргу з орендної плати станом на день звернення позивач до суду (21.03.2016 р.) в сумі 95788,62 грн. - не сплачена, оскільки доказів протилежного, апелянтом/відповідачем, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не представлено, такі докази в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 95788,62 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд розірвати договір оренди, зобов'язання повернути об'єкт шляхом виселення з об'єкта оренди та стягнути заборгованість з орендної плати в розмірі 95788,62 грн.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму.
При цьому повинні враховуватися приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених Договором або Законом.
Станом на день подання позовної заяви (21.03.2016 р.) ФОП ОСОБА_3 не сплатив позивачу орендної плати в повному обсязі та допустив несплату орендної плати за договором оренди № С-9712-15 від 27.07.2015 р., за період з 01.08.2015 року по 31.01.2016 року, тобто апелянтом допущено прострочення виконання зобов'язання зі сплати оренди понад п'яти місяців підряд, що встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами даної справи.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Згідно п. 5.6 Договору оренди, орендна плата перераховується Орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.
Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди (п. 5.8. договору).
Зі змісту вищезазначених положень Договору оренди (п. 5.6.) та норм Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 782) вбачається, що підставою для дострокового розірвання договору оренди є несплата орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу. Визначальним, у даному випадку, є не наявність заборгованості чи її відсутність, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом або договором.
Орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.
Як уже було вище зазначено у цій постанові, апелянт/відповідач, за час дії договору оренди № С-9712-15, допусти порушення строків внесення орендної плати за період з 01.08.2015 року по 31.01.2016 року, понад 5 місяців підряд.
Положеннями ч. 1 ст. 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Отже, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як сплата орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 року у справі № 5021/966/2011.
Не заслуговує на увагу суду покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що так як позивачем не врегульовано спір відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України, вимоги щодо розірвання договору є безпідставними, оскільки, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Стаття 782 ЦК України передбачає можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, тим більше, що на дату звернення позивача з позовом до місцевого суду, апелянт/відповідач понад п'ять місяців підряд не сплачував орендних платежів орендодавцю.
Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.
При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.
За таких умов для цієї справи не мають істотного значення доводи заявника з приводу не з'ясування судом першої інстанції щодо не направлення орендодавцем орендарю повідомлення про односторонню відмову від договору оренди через несплату орендних платежів протягом трьох місяців підряд, що є підставою вважати договір оренди розірваним в позасудовому порядку в силу ст. 782 ЦК України.
Місцевим господарським судом на підставі правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди та інших наявних у справі доказів встановлено, а заявником (орендарем) не спростовано факти систематичного порушення ним обов'язків щодо внесення орендної плати, що згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 785 ЦК України є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди та повернення орендованого майна орендодавцю.
Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України.
Також, відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Розділом 9 Договору оренди визначено порядок повернення Орендодавцю об'єкта оренди. Так, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди протягом 15 днів за актом приймання - передачі у належному стані (п. 9.3, п. 9.6. Договору).
Таким чином, порушення орендарем (наймачем) такої умови Договору оренди майна, як недопущення невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).
Оскільки відповідач свої зобов'язання за Договором оренди № С-9712-15 від 27.07.2015 року належним чином не виконував, орендну плату в повному обсязі не сплачував, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду у нього, неодноразово, мали місце факти невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, то, згідно з ст. ст. 782, 785 ЦК України та п. п. 5.2. Договору оренди № С-9712-15, Договір оренди підлягає розірванню, а приміщення звільненню і поверненню орендодавцю - Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, при цьому чинним законодавством України не передбачено в цьому випадку ні наявність у орендодавця збитків від такої поведінки орендаря, ні обов'язковість виконання процедури, що визначена ст. 188 ГК України, без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Адже згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2001 № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Отже, сплата заборгованості після порушення провадження у справі не виправдовує бездіяльність відповідача, як господарюючого суб'єкта за спірний період та не змінює вимог закону та умов Договору щодо розірвання договору у випадку невнесення плати за користування майном протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач без належних на те правових підстав своєчасно не сплачував орендну плату, в результаті чого у нього виникла заборгованість. За таких обставин, позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 95788,62 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 ГК України.
Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Водночас суд зазначає, що орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.
Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).
Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про розірвання договору є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Згідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Як зазначив Верховний суд України в постанові №3-26гс12 від 08.05.2012 р. можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору у позасудовому порядку, передбачена ст. 782 ЦК є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, встановлене ч. 1 ст. 782 ЦК, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.
З огляду на викладені положення законодавства, враховуючи те, що протягом періоду з 01.08.2015 року по 31.01.2016 року відповідачем здійснювалися проплати в неповному обсязі, що в свою чергу є істотним порушенням умов договору, а тому вимоги позивача про розірвання Договору та повернення приміщень є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.
Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2017 року у справі № 914/846/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Л.С.Данко
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин
04.10.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 10.10.2017 р.