04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/4643/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко О.В.
Іоннікової І.А.
За участі представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Сергутін В.А. - представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 року у справі №910/4643/17 (суддя: Мельник В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО УКРАЇНА»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про стягнення 15 724,68 грн.
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО УКРАЇНА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 15 724,68 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 року у справі №910/4643/17 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» страхове відшкодування в розмірі 5751,21 грн., судовий збір в розмірі 1504,00 грн.
Припинено провадження у справі №910/4643/17 в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 8973,47 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 у справі № 910/4643/17 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, а рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права в наслідок не повного з'ясування обставин справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.09.2017.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши думку представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника позивача.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
13.01.2016 між позивачем, як страховиком та ОСОБА_3, як страхувальником було укладено Договір страхування №310522482.15, відповідно до умов якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля «Хонда» д.р.н. НОМЕР_1
07.11.2016 в м. Києві на вул. Січових Стрільців, 103 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хонда» д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «ВАЗ» д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.11.2016, гр. ОСОБА_5, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до страхового акту № 146151 від 21.11.2016 позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про сплату страхового відшкодування у 15724,68 грн. (із вирахуванням франшизи).
Позивач зазначає, що на підставі вище зазначеного, ним було виплачене страхове відшкодування в розмірі 15724,68 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №9571 від 30.11.2016 р.
Як вбачається з матеріалів справи на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застраховано у відповідача що підтверджується. полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/9548024, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб транспортним засобом автомобіль «ВАЗ» д.р.н. НОМЕР_2, ліміт за шкоду майну - 100 000,00 грн., франшиза - 1000 грн.
Позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 6751,21 грн., в зв'язку із частковою оплатою відповідачем страхового відшкодування в розмірі 8973,47 грн.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Відповідно до ч.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України «Про страхування» визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 27 Закону України «Про страхування» страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/3650/16).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що неврахування судом першої інстанції фізичного зносу при розрахунку відповідальності страховика свідчить про порушення норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість запасних частин складає 10552,68 грн., а коефіцієнт фізичного зносу, відповідно до звіту № 0360 від 18.11.2016, складає 54,5 %.
У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АЕ/9548024 складає 1000 грн. Позивачем не вирахувано розмір франшизи.
Таким чином, з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню 1200,00 грн. з урахуванням франшизи, фізичного зносу та добровільно сплаченого відповідачем страхового відшкодування.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
Враховуючи, що відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 8973,47грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, висновок суду першої інстанції про припинення провадження в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 8973,47грн - є обґрунтованим.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 року у справі № 910/4643/17 підлягає зміні в частині розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1.) Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити частково.
2.) Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 року у справі № 910/4643/17 - змінити.
3.) Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 року у справі № 910/4643/17 в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 16285602) страхове відшкодування в розмірі 1200,00 грн. (одну тисячу двісті грн. 00 коп.), судовий збір в розмірі 1035,20 грн. (одну тисячу тридцять п'ять грн. 20 коп.) грн.
3. Припинити провадження у справі №910/4643/17 в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 8973,47 грн.
4. В іншій частині відмовити.»
4.) Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) 621,28 грн. (шістсот двадцять одну грн. 28 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.
5.) Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
6.) Матеріали справи № 910/4643/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді О.В. Тищенко
І.А. Іоннікова