ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.09.2017Справа №910/13430/17
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській О.С.
розглянувши справу № 910/13430/17
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 361 760,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 28.08.2015р.;
від відповідача: не з'явився.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась фізична особа-підприємць ОСОБА_1 (надалі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення 361 760,00 грн. основного боргу, що станом на 07.08.2017р. еквівалентно 14 000,00 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання умов договору про спільну діяльності від 31.12.2016р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/13430/17, розгляд справи призначений на 28.09.2017р.
Присутній в судовому засіданні 28.09.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.08.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.
Відповідач належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 11.08.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.08.2016р. між позивачем (далі - учасник-2) та відповідачем (далі - учасник-1) було укладено договір спільної діяльності (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, сторони за цим договором прийняли на себе зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти для досягнення спільної мети - створення, реалізація, ведення і розвиток проекту кафе-піцерії «ІНФОРМАЦІЯ_1» в м. Києві.
Згідно п. 1.2. договору, станом на дату укладення цього договору учасником-1 створений і реалізується проект за адресою: АДРЕСА_1, нежитлові приміщення загальною площею 77,4 кв.м під №№1.2.3 (група приміщень 227 ) в літері «А» (далі - об'єкт-1).
Приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, нежитлові приміщення загальною площею 77,4 кв.м під №№1.2.3 (група приміщень 227 ) в літері «А» відповідач користується на підставі договору оренди №2805-16 від 30.05.2016р., укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.
З метою забезпечення несення витрат на утримання приміщення, в якому розташований об'єкт-1, розташований за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення №№1,2,3 (група приміщень 227) в літері А, позивач, підписанням додаткової угоди до договору оренди №2805-16 від 30.05.2016p. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, взяв на себе в рівних частках з відповідачем обов'язок зі сплати орендних платежів за користування вказаним приміщенням.
Відповідно до п. 1.4. договору, з метою ведення спільної діяльності відносно вже створеного учасником-1 об'єкту-1, учасник-2 зобов'язується при підписанні вказаного договору компенсувати учаснику-1 1/2 частину витрат, вказаних в п. 1.3. цього договору, сплативши учаснику-1 компенсацію в сумі 14 000,00 доларів США.
У п. 1.4.1. договору зазначено, що підписанням цього договору учасник-1 підтверджує факт отримання ним повної суми 14 000,00 доларів США від учасника-2 в день підписання цього договору і не має до учасника-2 ніяких претензій стосовно створення та діяльності об'єкту -1 в період з 01.06.2016р. до дати підписання цього Договору.
Здійсненням даної оплати учасник-2 набуває ? частину всіх прав учасника-1 на об'єкт-1 та все майно, що знаходиться в даному об'єкті-1, в тому числі, вказане в додатку 1 до даного договору.
Відповідно до п. 2.4.1. договору, сторони визначили, що станом па дату укладання цього договору об'єкт-1 не потребує додаткових внесків, крім витрат на утримання приміщення, в якому цей об'єкт розташований, обладнання і придбання продуктів і втратних матеріалів для ведення поточної діяльності.
У п. 2.3.1. договору зазначено, що при діяльності об'єкта-1 передбачений розподіл прибутку між сторонами в рівних частках по 50% кожній стороні.
Згідно п. 1.6. договору, строк спільної діяльності визначається подальшими строками існування проекту і визначається сторонами в процесі реалізації проекту.
Пунктом 5.2. договору встановлена можливість його розірвання за ініціативою однієї зі сторін. Сторона, яка має намір розірвати договір, зобов'язана письмово повідомити про це другу сторону не раніше, ніж за місяць до запланованої дати розірвання.
Відповідно до п.п. 2 п. 2.6.1. договору, якщо договір розривається за ініціативою учасника-2 до отримання учасником-2 компенсації виплачених учаснику-1 грошових коштів, учаснику-2 повинні бути повернуті вказані в п. 1.4. договору грошові кошти за вирахуванням отриманої учасником-2 суми прибутку від об'єкту -1.
14.06.2017р. позивач направив па адресу відповідача повідомлення про розірвання договору про спільну діяльність від 31.08.2016р. за ініціативою позивача з 18 липня 2017 року з вимогою повернути 1 400,00 доларів США.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не повернуто на його користь 1 400,00 доларів США у зв'язку із розірванням договору про спільну діяльності від 31.12.2016р. з ініціативи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в порядку п. 5.2. останнього.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до норм ст.ст.1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Згідно положень ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, у п. 1.4.1. договору зазначено, що підписанням цього договору учасник-1 підтверджує факт отримання ним повної суми 14 000,00 доларів США від учасника-2 в день підписання цього договору
Таким чином, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що ним отримано 14 000,00 доларів США від позивача в день підписання 31.12.2016р. договору про спільну діяльності.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У ст. 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Судом встановлено, що договір спільної діяльності від 31.12.2016р. є розірваним з 18.07.2017р. за ініціативою позивача, в порядку п. 5.2. останнього, шляхом направлення 14.06.2017р. відповідного повідомлення відповідачу.
Згідно зі ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до п.п. 2 п. 2.6.1. договору, якщо договір розривається за ініціативою учасника-2 до отримання учасником-2 компенсації виплачених учаснику-1 грошових коштів, учаснику-2 повинні бути повернуті вказані в п. 1.4. договору грошові кошти за вирахуванням отриманої учасником-2 суми прибутку від Об'єкту -1.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прибутку від об'єкту -1 за договором про спільну діяльність від 31.08.2016р. не отримував.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, строк здійснення компенсації відповідачем виплачених йому позивачем грошових коштів в сумі 1 400,00 доларів США за договором про спільну діяльність від 31.08.2016р. є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п.п. 2 п. 2.6.1. договору своє зобов'язання з повернення виплачених йому коштів в сумі 1 400,00 доларів США не виконав, що не було спростовано належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 400,00 доларів США, що станом на 07.08.2017р. становить 361 760,00 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором про спільну діяльності від 31.08.2016р. в розмірі 361 760,00 грн. основного боргу, що станом на 07.08.2017р. еквівалентно 14 000,00 доларів США, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (02140, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02154, АДРЕСА_3; ідентифікаційний код НОМЕР_2) заборгованість в сумі 361 760,00 грн., що станом на 07.08.2017р. еквівалентно 14 000,00 доларів США, та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 426,40 грн. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано: 03.10.2017р.
СуддяПривалов А.І.