ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.09.2017Справа №910/9509/17
За позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
до Міністерства оборони України
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Кайданович Е.Й.(дов. від 10.07.2017)
Від відповідача: Глазунов М.Ю.(дов. від 28.12.2016)
Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 суддею Чинчин О.В. порушено провадження у справі № 910/9509/17.
Розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва № 05-23/2135 від 19.07.2017 у зв'язку з відсутністю допуску до державної таємниці у судді Чинчин О.В., справу № 910/9509/17 передано на автоматичний розподіл.
Протоколом повторного автоматичного розподілу від 19.07.2017 справу № 910/9509/17 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 25.07.2017 призначив її до розгляду на 01.08.2017.
В судове засідання 01.08.2017 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.
Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Суд прийняв даний відзив.
Розгляд справи відкладено на 13.09.2017.
13.09.2017 в судовому засіданні оголошено перерву на 28.09.2017.
В судове засідання 28.09.2017 прибули представники прокуратури, позивача та відповідача, дали пояснення по справі.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представники прокуратури та відповідача проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників прокуратури, позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -
Як вбачаються з матеріалів справи, 29.07.2016 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (далі - позивач, виконавець) та Міністерством оборони України (далі - відповідач, замовник) укладено договір № 342/3/5/16/66 (далі - Договір) про закупівлю послуг за державні кошти(далі - послуги).
Відповідно пункту 1.1 договору Виконавець зобов'язувався надати послуги Замовнику з регламентованого ремонту виробів у визначній кількості та в термін до 31.12.2016, а з питань розрахунків до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк надання послуг визначається Календарним планом надання послуг з ремонту Виробів (Додаток 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору. Строк надання послуг складається зі строку проведення ремонту Виробів та строку надання звітних документів (РКМ). Надання послуг за Договором підтверджується Актом приймання наданих послуг з ремонту Виробів (Додаток 4 до Договору). Проведення ремонту Виробів за відповідним етапом ремонту, зазначеним у Календарному плані надання послуг з ремонту Виробів, підтверджується Актом приймання-передавання Виробів (Додаток 3 до Договору).
20.01.2017 між Сторонами в порядку пункту 11.4 договору укладено додаткову угоду №6, якою продовжено дію договору до 30.03.2017.
Пунктом 1.1. додаткової угоди № 6 встановлено, що Виконавець зобов'язаний на загальну суму 2 707 032,00 грн. надати Замовнику послуги з ремонту виробів за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг, а Замовник зобов'язується прийняти та оплати ці послуги.
Відповідно до Календарного плану надання послуг Виконавець зобов'язується до 28.02.2017 надати послуги з регламентованого ремонту 1 од. Виробів, а до 30.03.3017 надати звітні документи, які підтверджують використання попередньої оплати.
05.12.2016 на виконання п. 5.4 договору Замовником видано наряд № 632/16 відповідно яких Виріб за 1 заводськими номерами був переданий Виконавцю для надання послуг.
Відповідно пункту 5.8 договору дефектування отриманих Виробів організується Виконавцем на підставі наказу Виконавця та проводиться складом комісії, у відповідності до вимог нормативно-технічної документації, яка діє на підприємстві Виконавця та введена у дію встановленим порядком. Дефектування виробів проводиться у наступні етапи:
- 1 етап: попередній зовнішній огляд комплектності та технічного стану виробів до їх розбирання зі складанням відповідних відомостей окремо на кожний виріб.
- 2 етап: поглиблене дефектування складових виробів після їх повного розбирання зі складанням відповідних відомостей окремо на кожний виріб.
На підставі проведеного дефектування Сторонами протягом 5 днів узгоджується порядок виконання ремонту, необхідність заміни непридатних та вибракуваних базових деталей, уточнюється обсяг (перелік) та строк робіт та вносяться зміни до відповідної документації, а також уточнюється ціна (вартість) послуг, але з урахуванням вимог пункту 3.4.
Якщо за результатами дефектування буде встановлено, що загальна ціна ремонту Виробів перевищує ціну Договору, то кількість Виробів, що підлягають ремонту, коригується в бік зменшення.
У разі, якщо за результатами дефектування буде встановлено, що зразок Виробу не підлягає ремонту, Виконавець зобов'язується повернути його Замовнику у зібраному стані та у комплектності, яка була зазначена у акті приймання-передавання не пізніше закінчення строку надання послуг.
Про встановлення неремонтопридатності виробів (або Виробу вцілому) Виконавець в 10-денний строк повідомляє про це Замовника.
Замовник зобов'язується замінити зразок виробу, який не підлягає ремонту, протягом 10 днів після отримання повідомлення про його не ремонтопридатність, але не пізніше 30 днів до завершення строку проведення ремонту Виробів.
Попри викладене, між позивачем та відповідачем виник спір, щодо термінів надання послуг та звітних документів.
Враховуючи викладене вище, позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача виконати умови Договору, а саме продовжити термін надання послуг та звітних документів шляхом внесення змін до Календарного плану робіт.
Відповідач надав суду письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначив, що умовами Договору та додаткових угод не передбачено продовження термінів надання послуг та звітних документів, у зв'язку з чим він просить суд відмовити в задоволенні позову.
Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
12.08.2016 на виконання наряду №289/16 від 03.06.2016 згідно приймального акту № 3062-01 визначеною комісією зроблений висновок, що виріб за технічним станом та укомплектованістю потребує проведення капітального ремонту. Згідно акту №019/16 від 08.08.2016 попереднього зовнішнього огляду виріб підлягає капітальному ремонту за умов доукомплектування.
Таким чином, на території позивача ще з 12.08.2016 перебував Виріб за 1 заводським номером і з результатами попереднього його зовнішнього огляду, комплектності та технічного стану був ознайомлений.
Тим не менш, 20.01.2017 позивач уклав додаткову угоду №4 відповідно до якої взяв на себе зобов'язання з регламентованого ремонту Виробу за 1 заводським номером.
Таким чином, вищезазначений акт не зазначає, що Виріб не був не ремонтнопридатним та таким, що не підлягав поверненню Замовнику в зібраному стані та у комплектності.
Суд наголошує, що в порушення норм чинного в Україні законодавства, зокрема 847 ЦК України, позивач не попередив відповідача про неможливість проведення регламентованому ремонту Виробів в заводських умовах, а необхідність проведення їх капітального ремонту тільки за умови доукомплектування.
При цьому позивач не відмовився від виконання договору, а продовжив його виконання, надавши послуги з регламентованого ремонту відповідачу в повному обсязі згідно акту № 1 від 20.06.2017 на Виробі за 1 заводським номером. Актом № 1 від 05.07.2017 приймання надання послуг підтверджено надання послуг з регламентованого ремонту на загальну суму 2 707 032,00 грн.
Вищезазначене спростовує доводи викладені позивачем в позовній заяві, що некомплектність Виробів сприяла неможливості надання послуг в термін до 30.03.2017.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Суд зазначає, що спірний договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 ЦК України.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно статті 846 ЦК України внормовано, що підрядник має право не розпочати роботу, а розпочату роботу припинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
Відповідно статті 847 ЦК України підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника, про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.
Частиною 1 статті 848 ЦК України передбачено, що якщо замовник незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не заміть недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав свої договірні зобов'язання у повному обсязі, здійснивши повний розрахунок за послуги.
Водночас позивач, порушив умови Договору, не надавши послуги відповідачу у визначений сторонами строк.
Відповідно частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки.
Статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладанні договору має визначитися із об'єктивних обставин. Із змісту договору можна визначити очікування особи на які вона розраховувала при укладанні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.
При укладанні договору, позивач як Виконавець послуг очікував на оплату наданих послуг у строки встановлені договором, а відповідач, як Замовник очікував на надання послуг у строки визначені договором.
Порушення відповідачем умов договору (порушення термінів надання Виробів для надання послуг) має своїми наслідками порушення термінів надання послуг, встановлених договором. Тобто в даному випадку в результаті порушення відповідачем умов договору саме відповідач позбавляється того на що очікував, а не позивач.
Таким чином, обставини істотного порушення відповідачем умов договору, встановлених ч. 2 ст. 651 ЦК України з боку відповідача відсутні.
При цьому положення ЦК України передбачають право сторони передати спір на вирішення суду та жодних чином не звільняють позивача від обов'язку доведення обставин, які є підставою для внесення відповідних змін до договору.
Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 09.10.2017