номер провадження справи 32/104/17
04.10.2017 Справа № 908/1816/17
за позовом Приватного акціонерного товариства “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія” (49008, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 28)
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
про стягнення 500095,20 грн.
Суддя Колоді Н.А.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 67 від 28.12.16)
Від відповідача: ОСОБА_3 (дов. № 341 від 25.09.17)
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 550095,20 грн. основного боргу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.09.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1816/17, судове засідання призначено на 04.10.2017р.
04.10.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, зокрема, про наступне. Відповідно до умов договору про спільне використання технологічних мереж № 0-14 від 01.01.2013р. відповідач зобов'язався сплачувати вартість послуг з утримання технологічних мереж на підставі виставленого позивачем рахунку та акта приймання здачі наданих послуг. Однак, в порушення умов договору, відповідачем не були сплачені послуги за період з квітня 2017р. по липень 2017р. в розмірі 550095,20 грн. У зв'язку з чим, на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530,629 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача суму 550095,20 грн. заборгованості.
Відповідач заборгованість визнав в повному обсязі, пояснивши, що борг виник у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем на підприємстві. Просить суд розстрочити виконання рішення в частині основного боргу на 18 місяців, зі сплатою суми боргу рівними частками щомісячно.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
01.01.2013р. між Приватним акціонерним товариством “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія” (власник мереж, позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (станом на час розгляду справи - Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, користувач, відповідач) укладено договір про спільне використання технологічних мереж № 0-14, відповідно до умов якого власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб'єктів господарювання (субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги, відповідно до умов цього договору (п.1.1).
Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії (п. 11.5).
01.12.2016р. сторонами укладено додаткову угоду № 16, якою було узгоджено кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання на 2017р.
Згідно п. 7.1 договору розрахунковим вважається період з 00 год. першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.
За підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до 5 числа місяця наступного за розрахунковим направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж” з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача. Разом з рахунком власник мереж направляє користувачу: податкову накладну виписану по факту надання послуг (у разі, якщо власник мереж є платником ПДВ); підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірники “Акту прийому-здачі наданих послуг” (п. 7.3).
Відповідно до п. 7.4 договору, в редакції додаткової угоди № 16 від 01.12.2016р., оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого “Акта прийому-здачі наданих послуг” у термін, що не перевищує 10 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з квітня 2017р. по липень 2017р. позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на загальну суму 550095,20 грн., що підтверджується актами прийому-здачі наданих послуг, складеними та підписаними обома сторонами. Для здійснення оплати відповідачу було виставлено відповідні рахунки.
Однак вказана в актах та рахунках сума в установлений договором строк відповідачем сплачена не була.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми основного боргу не надав.
Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в розмірі 550095,20 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечуються самим відповідачем.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 550095,20 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 04.10.2017р., відповідач просить розстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу на 18 місяців зі сплатою рівними частками щомісячно.
В обґрунтування клопотання про розстрочку відповідач зазначив наступне. На підприємстві існує заборгованість із заробітної плати, яка станом на 26.09.2017р. складає 111057 мл. грн., також у підприємства наявний податковий борг, який становить170,0 млн. грн. Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки оскільки на них постановою від 12.07.2016р. в межах виконавчого провадження № 51242091 накладено арешт. Відповідач використовує у своїй діяльності поточні рахунки та рахунки із спеціальним режимом використання. Однак використовувати кошти для здійснення платежів не пов'язаних із оплатою електричної енергії (виплата заробітної плати, сплата податків, сплата судового збору, сплата наданих послуг, у тому числі з приймання платежів від фізичних осіб тощо) відповідач може виключно з поточного рахунку, основним джерелом поповнення якого є надходження коштів за алгоритмом. Постановами НКРЕКП фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки позивача шляхом встановлення, починаючи з грудня 2014 року, нульового відсотку відрахувань на поточні рахунки постачальника електричної енергії. У порівнянні із попереднім періодом 2015р. власний капітал ПАТ «Запоріжжяобленерго» зменшився на 5 відсотків, у 2016р. прибуток зменшився у 21,7 разів. Дебіторвька заборгованість споживачів Запорізьокї обалсті за спожиту електричну енергію пере ПАТ «Запоріжжяобленерго» складає 119005,8 тис. грн., заборгованість ПАТ Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» за куповану електричну енергію складає 1084416086,63 грн. Отже ступіні виконання зобов'язань відповідача перед ДП «Енергоринок» знаходиться в прямій залежності від ступеня виконання зобов'язань споживачів перед відповідачем. У зв'язку із тяжким фінансовим станом споживачів відповідач змушений укладати договори про реструктуризацію заборгованості та мирові угоди, які в подальшому не виконуються споживачами, або взагалі, або не в повному обсязі. Зазначені обставини є такими, що ускладнюють виконання рішення та є підставою для розстрочення виконання судового рішення
Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому, суд не обмежений конкретними строками відстрочки або розстрочки.
З приписів п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).
Таким чином, при розгляді заяви відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення на 18 місяців, судом враховуються, можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але суд також враховує такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов'язань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення. У задоволенні клопотання відмовлено.
Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035 м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія” (49008 м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 28, код ЄДРПОУ 31793056) суму 550095 (п'ятсот п'ятдесят тисяч дев'яносто п'ять) грн. основного боргу, суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.10.2017р.
Суддя Н.А. Колодій