"25" липня 2006 р.
Справа № 15/198-06-5301А
15 год. 38 хв. м. Одеса
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
при секретарі Антощук С.І.
За участю представників сторін:
від позивача - Жеребко В.Ф.;
від відповідача - Єгоров О.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Горизонт» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «Горизонт» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області від 28.03.2006 р. № 0000012801/0 відносно зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2596,00 грн. відносно зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2596,00 грн. та зобов'язання Державну податкову інспекцію у м. Южному Одеської області відшкодувати відхилену частку ПДВ в розмирі 2596,00 грн., посилаючись на невідповідність зазначеного повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства України.
У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просить визнати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2006 р. № 0000012801/0 нечинним.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає цілком правомірним зменшення суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим просить суд позовні вимоги залишити без задоволення, про що зазначено у відзивах на позов та на уточнення до позову.
У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
17 березня 2006 р. проводилась документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Горизонт» за період з 01 січня 2006 р. по 31 січня 2006 р.
Перевіркою встановлено порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/98-ВР із змінами та доповненнями, а саме у перевіряємому періоді підприємством до податкового кредиту було внесено суми ПДВ, сплаченого митним органам, виходячи з митної вартості товару в результаті чого було завищено суму податкового кредиту у розмірі 2 569 грн.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 132/15-0205 від 17 березня 2006 р. «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2006 р. ПП «Горизонт».
На підставі акту перевірки № 132/15-0205 від 17.03.2006 р., яким встановлено порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку на 2 596, 00 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012801/0 від 28.03.2006 р.
Проте, зазначене податкове повідомлення-рішення винесено без порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягає визнанню нечинним, виходячи з наступного.
Позивач вважає, що згідно п.п.7.2.2. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168 (зі змінами та доповненнями) ПП “Горизонт» за імпортовані товари за грудень 2005 року має право на бюджетне відшкодування.
Згідно вантажно-митної декларації №500050000/5/041960 від 08.12.2005 року відповідач придбав у нерезидента “К and G MOTORS LTD», Канада, вантажний сідловий тягач, для використання у господарський діяльності.
Згідно ВМД фактурна вартість товару склала 88375,00 грн., митна вартість товару склала 92141,44 грн. За результатами оформлення ВМД, а також згідно п.4.3. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168 (зі змінами та доповненнями) в якій зазначено “Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації», відповідач сплатив 20271,00 грн. податку на додану вартість. Зазначена операція була відображена відповідачем в податковій декларації по податку на додану вартість за грудень 2005 року.
Відповідно ж до п.п.7.7.1 та п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168 (зі змінами та доповненнями):
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:
бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, законодавцем чітко визначено суму відємного значення, що підлягає відшкодуванню.
Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (у редакції наказу Держмитслужби України від 18.04.2002 р. за № 207) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.05.2002 року за № 462/6750 -фактурна вартість (договірна, контрактна) -вартість товарів , яка фактично сплачена чи підлягає сплаті відповідно до умов зовнішньоторгівельного договору (контракту) купівлі-продажу. Згідно ВМД, позивач сплатив постачальнику товару 88375,00 грн. без ПДВ. Сума ПДВ за фактурною вартістю товару склала 17675,00 грн. сума ПДВ з урахуванням ввізного мита склала 20271,00 грн. Отже, митний орган не являється постачальником товару, тому ПДВ нараховане на ввізне мито не може бути відшкодовано з державного бюджету, тобто не підлягає відшкодуванню 2596,00 грн. -ПДВ, нараховане на ввізне мито.
Лист, на який посилається позивач, розяснює, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачена отримувачем товарів в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Платник податку при придбанні на митній територвї товарів сплачує постачальнику платнику ПДВ вартість таких товарів, збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпорті товарів -органам, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати податку в бюджет за імпортні товари. Тобто при заповненні строки 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може врахувати всі суми сплачені постачальникам товару як з операцій на митній території України так і при імпорті товарів.
У строчці 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування вказується сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. В даному випадку позивач сплатив постачальнику (нерезиденту) фактурну вартість товару, а тому в строчці 3 вказується сума ПДВ, нарахована на суму сплачену постачальнику (нерезиденту). У строчці 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування вказується сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, але у межах суми вказаної у строчці 3. З зазначеног випливає, що відшкодуванню підлягає саме сума ПДВ нарахована на вартість товару, який придбано як при операціях на митній території України так і при імпорті.
Таким чином, ПДВ нараховане на ввізне мито при імпорті товару не підлягає відшкодуванню.
Отже, позивач необґрунтовано заявив до відшкодування суму ПДВ, нараховану на ввізне мито.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що рішення-повідомлення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області № 0000012801/0 від 28.03.2006 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 596,00 грн. прийнято без порушення вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Горизонт» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 02 серпня 2006 р.
Суддя Петров В.С.