36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.08.2009 Справа № /9-10
Суддя Ківшик О.В. розглянувши матеріали,
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, м. Полтава, вул. Жовтнева, 36
про : (1) визнання під'їзної залізничної колії 250 метрів та підкрановий шлях 50 метрів за адресою: м. Полтава, вул. Островського, 57, спорудами - об'єктами нерухомого майна;
(2) визнання за Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою приватним підприємцем ОСОБА_1 право власності на майно, придбане за договором купівлі-продажу №Р-09 від 04.07.2008 року, а саме: 250 метрів під'їзної залізничної колії, до якої входять рейки Р-50 на дерев'яних та залізобетонних шпалах, котра визначена у відомості колій технічного паспорту як колія під №1, яка є продовженням колій ТОВ "Украгропром" та КП ТОВ "ППШРБУ" Полтавської міськради, що примикає Сп до колії в/ч А-2673, кран козловий ККТ-5 від 20.11 1980 року випуску заводський номер 1240, підкрановий шлях 50 метрів, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Островського, 57;
(3) здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у відповідності до норм чинного законодавства,
встановив :
Позовна заява не відповідає вимогам ГПК України щодо подачі позовів, а саме :
І. Відповідно до п. "а" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розмір державного мита, що підлягає сплаті при поданні позовних заяв немайнового характеру, складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. "б" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито").
Пунктом 36 Інструкції про порядок справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 р. № 15 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, визначено, що позовні заяви по спорах, що носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовів немайнового характеру.
У даному позові об'єднано вимоги немайнового (зобов'язання щодо вчинення дій) і майнового (визнання права власності) характеру, а згідно квитанції № 32Р11129 від 11.08.2009 р. та № 32Р 11130 від 11.08.2009 р. до бюджету перераховано лише 170,00 грн. державного мита.
Отже, є підстави повернути позову заяву в порядку п. 4 ст. 63 ГПК України з огляду на неподання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
ІІ. позивачем порушено правила поєднання вимог та об'єднано у одній позовній заяві вимоги, які належить розглядати у порядку різного судочинства.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ставить вимоги про визнання права власності (вимоги повинні розглядатися за правилами, встановленими ГПК України), а також зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації такого права (вимога є предметом розгляду за правилами КАС України).
Згідно ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі зазначені у цій статті справи, крім, зокрема, інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", що визначено ст. 1 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
В силу п. 4 ст. 5 Закону, державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.
Місцевими органами державної реєстрації, у відповідності з ст. 7 Закону, є відділення державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).
У відповідності з п. 5 Прикінцевих положень зазначеного закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно на час звернення позивача щодо здійснення реєстрації також визначені п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за №157/6445).
Таким чином, особа, яка повинна відповідати за ч. 3 позовних вимог, виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, і у цьому випадку є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ст. 3 КАС України.
Враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, суд дійшов до висновку, що Позивачем у одній позовній заяві неправомірно поєднано дві вимоги, одна з яких є предметом розгляду за правилами господарського судочинства згідно з Господарським процесуальним кодексом (в частині визнання права власності), а друга - адміністративного судочинства за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (в частині зобов'язання Відповідача 2 провести реєстрацію права).
Усунути зазначені недоліки можливо шляхом подачі двох окремих позовів у відповідні судові інстанції.
Суд звертає увагу позивача на невірне зазначення повних назв відповідача та третьої особи. Крім того, з тексту позовної заяви не вбачається, що право, про захист якого просить позивач, є порушеним або не визнається відповідачем.
За викладеного, керуючись п. 4, п. 5 ст. 63 ГПК України, суд, -
Повернути позовну заяву.
Додатки: позовна заява вх. № 3106 від 11.08.2009 р. із додатками на 32 арк., в тому числі оригінал квитанції № 32Р11129 від 11.08.2009 р., оригінал квитанції та № 32Р 11130 від 11.08.2009 р., оригінал чеку Укрпошти № 8198 від 11.08.2009 р., оригінал чеку Укрпошти № 8199 від 11.08.2009 р., оригінал описів вкладення від 11.08.2009 р. (два арк.).
Суддя Ківшик О.В.
Примітка : Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.