9:40 год м.Одеса
"28" липня 2006 р.
Справа № 28/189-06-4970А
За позовом Державне підприємство "Одеська залізниця";
до відповідача Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Одеської області
про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення
Суддя Гуляк Г.І.
при секретарі Бандиш Г.І.
Представники:
Від позивача: Шинкаренко Ю.В. - за дорученням;
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: позивач -Одеська залізниця, звернувся до господарського суду з позовом про визнання податкового повідомлення - рішення (про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу ) за № 150611 від 29.03.2006 року прийнятого Регіональним управлінням департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів в Одеській області -не чинним.
Позивач - Одеська залізниця у позовній заяві просить суд позов задовольнити з наступних підстав: Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприємством "Одеська залізниця" за період з 01.07.2003 року до 30.06.2005 року за результатами перевірки складено акт №102/13-32.1/01071315/11.
На підставі Акту перевірки та відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР РУ ДААК ДПА України в Одеській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2006р. №150611, яким до Залізниці застосовані штрафні санкції у розмірі 44079 гривень 40 коп. за порушення ч. 7 ст. 15 «України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня року N 481/95-ВР. Рішення про застосування фінансових санкцій надіслане поштою з повідомленням про вручення Одеській-залізниці 31.03.2006р. 07 квітня 2006 року залізниця звернулося до контролюючого органу ( до відповідача) зі скаргою за №НЗЕ-02/235 про перегляд рішення про застосування фінансових санкцій. Зазначена скарга була отримана контролюючим органом 07 квітня 2006р. ( що підтверджується печаткою РУ ДААК ДПА України в Одеській області на скарзі). 17 травня 2006р. Одеській залізниці було надіслано відповідь за №860-1/21-Р6 РУ ДААК ДПА України в Одеській області. Тим самим, відповідачем був пропущений двадцятиденний строк розгляду скарги, що в свою чергу тягне за собою наслідки передбачених абзацом 3 пп.5.2.2. ст. 5 Закону №2181-1111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами » а саме: якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.
Стягнення штрафу за торгівлю алкогольними напоями без наявності у суб»єкта підприємницької діяльності ліцензії передбачено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Позивач також вказує на те, що Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР не передбачені строки застосування фінансових санкцій. Тим самим, при вирішенні питання про правову природу штрафних санкцій, передбачених Законом України №481/95-ВР слід виходити з того, що вони є видом адміністративно - господарських санкцій, правовий режим яких визначено у статтях 238 - 250 Господарського кодексу України. За словами позивача вищенаведене свідчить, що РУ ДААК України в Одеській області при прийняті податкового повідомлення - рішення про застосування фінансових санкцій № 150611 від 29.03.2006р. порушенні норми чинного законодавства України, що призвело до прийняття незаконного рішення яке підлягає скасуванню відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. 250 Господарського кодексу України, ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та Державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000р. №2181-111, Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР, п. 11. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.
Відповідач, за вхід. № 12294 від 08.06.2006 року надіслав до суду відзив на позов Одеської залізниці, відповідно до якого вказує, що регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Одеські області з заявленими позовними вимогами не погоджується повністю з наступних підстав: відповідач вказує, що посилання позивача на норми Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є неправомірними, оскільки, як зазначено в преамбулі до цього Закону він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Отже, норми вказаного закону регулюють відносини та застосовуються у сфері оподаткування, погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і стягнення фінансових санкцій, пов'язаних з вказаними відносинами.
Також неправомірним є посилання позивача на норми Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, оскільки, як зазначено в самому порядку, він застосовується при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань оподаткування. Пункт 4.11. зазначеного Порядку підтверджує ці твердження, оскільки визначає порядок прийняття податкового повідомлення-рішення.
За порушення норм Закону № 481 приймається рішення у Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. № 790 (далі -порядок № 790). Згідно п. 5 Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали податкових органів щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Пунктом 6 Порядку № 790 встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління).
У своїх запереченнях відповідач також звертає увагу суду на той факт, що Положенням № 790, не встановлено граничних термінів прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481. Крім того, посилання позивача на норми Господарського кодексу України (далі - ГПК) щодо порядку застосування штрафних санкцій є необґрунтованими, оскільки пункт 1 статті 241 ГПК визначає поняття адміністративно-господарського штрафу, як грошову суму, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. В той же час, як зазначено в акті перевірки, мало місце провадження господарської діяльності без наявності відповідної ліцензії.
Згідно ст. 1 Закону № 481, ст. 1 Закону України від 01.06.2000 № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та п. З ст. 14 ГПК ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує . право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження господарської діяльності протягом визначеного терміну.
Згідно ч. З ст. З Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ч. 6 ст. 15 Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями підлягає обмеженню і може здійснюватись суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.
Таким чином, наявність ліцензії на право провадження роздрібної торгівлі алкогольними напоями є умовою здійснення цієї діяльності а не правилом її провадження.
14 липня 2006 року за вхід. № 15091 позивачем у судовому засіданні було надано заперечення на відзив відповідача, в якому Одеська залізниця заперечує проти посилань відповідача на неправомірність застосування позивачем норм Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10 серпня 2005р. №327, оскільки, як зазначено в самому порядку, він застосовується при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок і питань оподаткування. Відповідач вважає, що пункт 4.11. зазначеного Порядку підтверджує ці твердження, оскільки визначає порядок прийняття податкового повідомлення - рішення.
Позивач в свою чергу зазначає, що відповідачем не було враховано, що відповідно до п. 1.1. вказаний Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "'Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами. Крім того, відповідачем не враховано, що п. 4.11. П визначено порядок прийняття податкового повідомлення - рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій). Вищенаведене свідчить, що при прийняті рішення про застосування фінансових санкцій РУ ДААК ДПА України в Одеській області зобов'язано керуватися саме порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого наказом ДПА 10.08.2005р. за №327).
Важливо підкреслити, що відповідно до п. 13 порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( Затверджений постановою КМУ 2 червня 2003р. за №790) рішення про застосування фінансових санкцій можуть бути оскарженні в установленому законодавством порядку. Наказом ДПАУ 03.03.98р. за №93 затверджено положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби. Відповідно до п. 1 порядку кожна особа має право оскаржити рішення органів державної податкової служби, якщо вони обмежують її права, установлені законами України, в адміністративному або в судовому порядку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприємством "Одеська залізниця" за період з 01.07.2003 року до 30.06.2005 року та за результатами перевірки складено акт №102/13-32.1/01071315/11.
На підставі Акту перевірки та відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР РУ ДААК ДПА України в Одеській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2006р. №150611, яким до Залізниці застосовані штрафні санкції у розмірі 44079 гривень 40 коп. за порушення ч. 7 ст. 15 «України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня року N 481/95-ВР. Рішення про застосування фінансових санкцій надіслане поштою з повідомленням про вручення Одеській-залізниці 31.03.2006р. 07 квітня 2006 року залізниця звернулося до контролюючого органу ( до відповідача) зі скаргою за №НЗЕ-02/235 про перегляд рішення про застосування фінансових санкцій. Зазначена скарга була отримана контролюючим органом 07 квітня 2006р., що підтверджується печаткою РУ ДААК ДПА України в Одеській області на скарзі. 17 травня 2006р. відповідачем -Регіональним управлінням департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів в Одеській області позивачу - Одеській залізниці було надіслано відповідь за №860-1/21-Р6 РУ ДААК ДПА України в Одеській області, відповідно до якої відповідач вказує, що штрафні санкції до залізниці були застосовані в межах компетенції контролюючого органу та на підставі чинного законодавства, а саме відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР.
Дослідивши матеріали справи, в тому числі наявні докази, що мають значення для справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.. 14 Закону України «Про державну податкову службу» встановлено, що рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Також відповідно до п. 1.1. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних , виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року за № 327 зазначено, що його розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).
Так, згідно 4.11. цього порядку податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання. У разі невручення поштою рекомендованого листа з одним примірником акта перевірки (у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за вказаним місцезнаходженням) податкове повідомлення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається протягом трьох робочих днів від дня повернення листа до органу державної податкової служби. Податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) вручається суб'єкту господарювання у порядку та строки, визначені чинним законодавством.
Акт за №102/13-32.1/01071315/11 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства Одеська залізниця був прийнятий 03 березня 2006 року , а рішення про застосування фінансових санкцій за № 150611 було прийнято 29 березня 2006 року, з чого вбачається, що рішення було прийнято з порушеннями строків вказаних у п. 4.1.1 порядку оформлення результатів невиїзних документальних , виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
З цих підстав позивачем, Державним підприємством Одеська залізниця 07 квітня 2006 року за № НЗЕ- 02/235 було надіслано на адресу відповідача скаргу на рішення про застосування фінансових санкцій від 29 березня 2006 року за № 150611 РУ ДААК України в Одеській області, оскільки , як вбачається з п. 1. Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби затвердженою наказом ДПА України від 11.12.1996 року за № 29 «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями» кожна особа має право оскаржити рішення органів державної податкової служби, якщо вони обмежують її права, установлені законами України, в адміністративному або в судовому порядку. Вказане положення у відповідності до п 1 розроблене на підставі норм, передбачених Законами України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про державну податкову службу в Україні", "Про звернення громадян", Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами України, визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні ними в адміністративному порядку у тому числі застосування штрафних (фінансових) санкцій.
У відповідності до вимог 8 вказаного положення, керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника) на його адресу, зазначеною платником податків у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву), поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Також, керівник органу державної податкової служби (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку. Підставою для прийняття такого рішення може бути: відсутність доданих до скарги (заяви) документів (акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом скарги (заяви), необхідних для розгляду скарги (заяви); необхідність додаткової перевірки наданих бухгалтерських документів або документів податкового обліку; необхідність документів інших організацій, що входять до їх компетенції, для з'ясування обставин справи тощо). У разі коли керівник органу державної податкової служби (або його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги (заяви) платника податків, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків незалежно від результатів адміністративного оскарження.
Відповідачем надана відповідь на скаргу позивача щодо прийнятого рішення 29 березня 2006 року за № 150611 РУ ДААК 17 травня 2006 року за № 860-1/21-0006 з пропущенням двадцятиденного строку надання такої відповіді, оскільки скарга була подана 07 квітня 2006 року до контролюючого органу. В матеріалах справи відсутні будь-які докази продовження керівником Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів в Одеській області строку розгляду скарги позивача на рішення.
За таких обставин, згідно п 11. вищевказаного положення, якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга (заява) вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника органу державної податкової служби (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.
Оскільки позивачем порушено строк надіслання вмотивованого рішення за скаргою відповідача від 07.04.2006 року за № НЗЕ-02/235, тому у відповідності до вищезазначеного п. 11. Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби скарга вважається повністю задоволено на користь платника податків, тобто Державного підприємства Одеської залізниці.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, засобом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, суд відзначає, що відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають повному задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150,160,162, КАС України, суд:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати рішення про застосування фінансових санкцій за № 150611 від 29.03.2006 року не чинним.
3. Стягнути з Державного бюджету України в особі Державного казначейства в Одеській області на користь: Державного підприємства Одеська залізниця (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19 п/р 26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес-Банк» МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) судовий збір у розмірі 3 (три ) гривни 40 копійок.
4.Видати довідку на повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 81,60 гривень.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Гуляк Г.І.