Код суду 27 № 2-3466/09
12 листопада 2009р. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Чернецького В.А.,
при секретарі Купрєєнко А.С.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Костянтинівського Підприємства колективної власності «Спецбуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексацію за затримку виплати, та про відшкодування моральної шкоди, -
29 липня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Костянтинівського ПКВ «Спецбуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до дати звернення до суду згідно його розрахунку в сумі 5022,74 грн., індексації за затримку виплати 167,32 грн., а також моральної шкоди в сумі 1890 грн., всього 7079,79 грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він працював у відповідача та звільнився 30 квітня 2009 року за п.3 ст. 38 КЗУпП, але при звільненні йому відповідачем не були виплачені розрахункові у загальній сумі 18598,53 грн. На час звернення до суду заборгованість відповідач не погасив.
25 вересня 2009 року позивач надав до суду уточнення до позовної заяви, де просив стягнути з відповідача згідно його розрахунку на підставах, визначених у первісному позові - 7335,10 грн. (ас. 24-25), а 03 листопада 2009 року збільшив позовні вимоги про стягнення середнього заробітку з травня по жовтень 2009 року включно у сумі 15234,36 грн., та у рахунок відшкодування моральної шкоди 4194 грн., а усього просив стягнути 19428,36 грн.. Вважає, що відповідач повинен оплачувати йому моральну шкоду щомісячно у розмірі прожиткового мінімуму: 699 (грн.) х 6 (міс.) = 4194 грн.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги та їх підстави, вказані у позовній заяві.
Відповідач проти позову не заперечував, пояснивши суду, що заборгованість підприємства перед позивачем сталася з приводу скрутного матеріального становища та відсутності коштів на виплату заробітної плати.
Заслухавши сторони по справі, дослідивши і перевіривши надані документи і матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_3 працював у відповідача машиністом трактора 6 розряду та звільнився згідно наказу №14-к 30 квітня 2009 року у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про труд та умов колективного договору за п.3 ст. 38 КЗУпП (ас. 5, 12).
На час звільнення відповідач у порушення вимог ст. 116 КУЗпП не провів з позивачем повний розрахунок і сума невиплачених розрахункових склала 18598 грн. 53 копійки. За заявою позивача Костянтинівський міськрайонний суд 26 червня 2009 року виніс судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості (ас. 19).
Після звільнення позивач 12 травня 2009 року працевлаштувався трактористом-машиністом 3-го розряду у ВП «Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету» (ас. 5), де отримує заробітну плату (ас. 26, 57).
До звільнення позивач ОСОБА_3 відпрацював у відповідача підряд повних два місяця лише у листопаді та грудні 2008 року (ас. 38, 46, 47-49, 50-53, 58, 59), та отримав заробітну платню у листопаді - 2101,55 грн., у грудні - 1738,84 грн. (ас. 6-10).
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до абз. 3-4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі «Порядок»), обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарних місяця роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна подія. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше цього строку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи.
На передодні звільнення позивач у 2009 році відпрацював у відповідача повний робочий місяць тільки у березні, бо у січні-лютому був у відпустці, а у квітні брав на три дні безоплатну відпустку. Том суд за основу розрахунку середнього заробітку позивача бере його розмір заробітної плати за листопад і грудень 2008 року, тобто, як того вимагає «Порядок» - два повні робочі місяці підряд.
Таким чином, середня заробітна плата позивача становитиме 1920,20 грн. ((1738,84 + 2101,55) : 2).
Судом було встановлено, що відповідач при звільненні розрахункові позивачу не виплатив і сума заборгованості у розмірі 18598, 53 грн. була стягнута по судовому наказу 26 червня 2009 року. Таким чином, з оглядом на положення ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за травень та 20 робочих дні червня 2009 року, тобто починаючи з 01 травня і до 26 червня. Загальна заробітна плата за цей час становитиме 3665,84 грн. із наступного розрахунку: травень - 1920,2 грн., червень - 1745,64 грн. ((1920,2грн. : 22 роб. дня) х 20 роб. днів). При цьому суд не бере до уваги те, що після звільнення позивач працевлаштувався та за новим місцем роботи отримував заробітну плату, бо за змістом ст. 117 КЗпП це не має значення.
Суд не бере до уваги ствердження представника позивача про те, що сума заборгованості за судовим рішенням ще фактично не виплачена і, тому, середній заробіток відповідач повинен виплачувати по день фактичної виплати. При цьому суд керується тим, що правовідносини про обов'язок відповідача сплачувати середній заробіток за час затримки виплати розрахункових випливає із трудових правовідносин і регулюється КЗпП. З моменту вирішення спору у суді та винесення судового рішення від 26 червня 2009 року правовідносини, що випливали з трудових правовідносин припинили своє існування, та потягли виникнення інших правовідносин - правовідносин з приводу виконання судового рішення. Законом України «Про виконавче провадження» стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - не передбачено.
Позивач просить суд задовольнити його вимоги про стягнення моральної шкоди, виходячи з мінімального прожиткового мінімуму на кожний місяць затримки виплати розрахункових.
У ст. 237-1 КЗпП зазначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.
У судовому засіданні представник позивача не надала жодних доказів спричинення таких моральних страждань. Напроти, позивач після звільнення відразу працевлаштувався у бюджетну установу, де регулярно отримує заробітну платню. Тим паче, що сама по собі природа виплати середнього заробітку після звільнення є штрафом для підприємства і видом відшкодування працівнику моральної шкоди і забезпечення йому достатнього рівня для існування.
Представник позивача не надала свої розрахунки компенсації та індексації, тому суд не має змоги перевірити їх правильність, а відповідач підготуватися для захисту від даної частини позову. Тому суд не бере ці вимоги до уваги, а самостійно проводити нарахування на користь сторони сум індексації та компенсації суд не має права.
Враховуючи викладене та керуючись загальними засадами судочинства, суд вважає, що матеріальна частина позову підлягає частковому задоволенню, а у відшкодуванні моральної шкоди слід відмовити повністю.
На підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, 15, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Костянтинівського Підприємства колективної власності «Спецбуд» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виплати розрахункових з 01 травня по 26 червня 2009 року у загальній сумі 3665 (три тисячі шістсот шістдесят п'ять) гривень 84 копійки.
В решті частині позову відмовити.
Стягнути з Костянтинівського Підприємства колективної власності «Спецбуд» судові витрати: державне мито у розмірі 51 (п'ятдесят одну) гривню. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (ста двадцяти) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя