Кіровоградської області
"30" листопада 2009 р. Справа № 17/114
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №17/114
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Панавтос", м. Суми
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Світловодськ Кіровоградської області
про стягнення 13280,54 грн.
від позивача - Сидоренко Є.О., довіреність №2/11/09 від 02.11.2009 року;
від відповідача - участі не брали.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Панавтос" (далі - ТОВ "Панавтос") подано позов про стягнення з фізичної особою-підприємця ОСОБА_1 (далі- приватний підприємець ОСОБА_1) заборгованості в сумі 13280,54 грн., з яких 12000 грн. - борг та 1280,54 грн. - пеня.
Відповідач в судовому засіданні 30.11.2009 року участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №586592 від 06.11.2009 року (а.с. 59), витребуваних ухвалою суду від 03.11.2009 року документів не подав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
04.12.2008 року за допомогою каналів факсимільного зв'язку між приватним підприємцем ОСОБА_1 ("замовник") та товариством з обмеженою відповідальністю “Панавтос” ("перевізник") укладено договір-заявку №24/10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі- договір №24/10 від 04.12.2008 року), за умовами якого перевізник зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту м.Новосибірськ Росія - м.Суми Україна автомобілем марки РЕНО (реєстраційний номер НОМЕР_1 п/п НОМЕР_3), а приватний підприємець ОСОБА_1 зобов'язався сплатити за перевезення вантажу плату в сумі 12000 грн. (а.с. 9).
Згідно частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Як вбачається із матеріалів справи даний договір було укладено за допомогою засобів факсимільного зв'язку, що не протирічить вказаним вище правовим нормам.
Відповідно до вимог статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічне визначення договору перевезення вантажу містить частина перша статті 307 Господарського кодексу України.
Частиною другою статті 307 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
На виконання умов вказаного договору №24/10 від 04.12.2008 року позивачем було здійснено перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною серії А №302530 (а.с.12), а також документами митного оформлення вантажу, надісланими Сумською митницею на вимогу суду (а.с.65-66, 69).
Договором №24/10 від 04.12.2008 року передбачено обов'язок замовника провести оплату за перевезення вантажу в розмірі 12000 грн. по оригіналам СМР протягом 10 банківських днів.
Позивачем на адресу відповідача 11.08.2009 року було направлено акт надання послуг на суму 12000 грн. та оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної серії А №302530, докази направлення яких містяться в матеріалах справи (а.с.31, 35). 11.08.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою провести розрахунки за договором №24/10 від 04.12.2008 року на транспортне обслуговування (а.с.13-14, 33-34).
Проте відповідач залишив вказану претензію без задоволення.
Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №24/10 від 04.12.2008 року в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в сумі 12000 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 1280,54 грн. пені.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до правил статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Враховуючи викладені норми, а також те, що укладений між сторонами договір №24/10 від 04.12.2008 року не передбачає відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення з винної сторони пені, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1280,54 грн. заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Панавтос” (40030, м.Суми, вул.Пролетарська, буд.31, ідентифікаційний код 35068188, р/р №26008750140441 в Сумській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" м.Суми)- 12000 грн. боргу, 120 грн. державного мита та 212,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя С.В. Таран