Кіровоградської області
"30" листопада 2009 р. Справа № 17/137
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С. В., розглянувши матеріали справи №17/137
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс", м. Кіровоград
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград
про стягнення 2140,52 грн.
від позивача - Заремблюк Р.І., довіреність №29 від 16.11.2009 року;
від відповідача - участі не брали.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс" подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1915,76 грн. основного боргу, 30,72 грн. інфляційних втрат, 171,23 грн. пені та 22,81 грн. 3% річних.
Відповідач до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №624303 від 24.11.2009 року (а.с. 30); позов не заперечив, витребувані господарським судом документи не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс" ("продавець") та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ("покупець") укладено договір купівлі-продажу №374 від 01.01.2008 року (далі - договір №374 від 01.01.2008 року), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю продукти харчування (далі - товар) у відповідній кількості та цінами, зазначеними в накладній на кожну партію, яка передається продавцем покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар (а.с. 9).
За своєю правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу.
Відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов зазначеного договору позивачем було передано у власність відповідача товар (продукти харчування в асортименті) на загальну суму 2187,76 грн., що підтверджується видатковою накладною №АП-0014062 від 24.04.2009 року на суму 599,39 грн.; видатковою накладною №АП-0020169 від 11.06.2009 року на суму 986,42 грн. та видатковою накладною №АП-0020963 від 18.06.2009 року на суму 601,95 грн. (а.с. 12-14).
Пунктом 3 договору №374 від 01.01.2008 року передбачено, що строк оплати кожної партії товару становить п'ять банківських днів з моменту отримання товару.
Між тим взяті на себе зобов'язання за договором №374 від 01.01.2008 року відповідач належним чином не виконав: за отриманий за видатковими накладними №АП-0014062 від 24.04.2009 року та №АП-0020963 від 18.06.2009 року товар не розрахувався, за товар отриманий за видатковою накладною №АП-0020169 від 11.06.2009 року розрахувався частково на суму 272 грн. (а.с. 27), внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1915,76 грн.
Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов'язань за договором №374 від 01.01.2008 року в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду- не подано, а тому позовні вимоги в сумі 1915,76 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором №374 від 01.01.2008 року в сумі 171,23 грн.
Пунктом 4 договору №374 від 01.01.2008 року передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі двох облікових ставок Національного банку України в день від вартості неоплаченого товару.
У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Враховуючи викладене, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 171,23 грн., яка підлягає стягненню за період з 05.05.2009 року по 08.11.2009 року в сумі 68,22 грн. за прострочення оплати товару, отриманого за видатковою накладною №АП-0014062 від 24.04.2009 року, за період з 19.06.2009 року по 08.11.2009 року в сумі 56,76 грн. за прострочення оплати товару, отриманого за видатковою накладною №АП-0020169 від 11.06.2009 року, за період з 26.06.2009 року по 08.11.2009 року в сумі 46,25 грн. за прострочення оплати товару, отриманого за видатковою накладною №АП-0020963 від 18.06.2009 року - на загальну суму 171,23 грн.
Підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 22,81 грн. за період з 05.05.2009 року по 08.11.2008 року та інфляційні збитки в сумі 30,72 грн. за період з травня місяця 2009 року по жовтень місяць 2009 року, оскільки відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 а АКБ "Правексбанк", МФО 321983, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс" (25014, м. Кіровоград, просп. Інженерів, 10, р/р №26005312540001 в КФ КБ "Приватбанк", МФО 323583, код ЄДРПОУ 31472308) - 1915,76 грн. основного боргу, 171,23 грн. пені, 22,81 грн. 3% річних, 30,72 грн. інфляційних втрат, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя