Справа № 2-1125\09/0523
27 листопада 2009 року Київський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Епель О.В.,
при секретарі - Батуркіної С.І.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору найму житлового приміщення, виселення та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, що 01.04.2008 р. між ним та відповідачем та ОСОБА_2 був укладений договір найму житлового приміщення, яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.Артема ,б.№ 154 «б» ,кв.№ 54 і належить на праві сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках. На укладення такого договору ОСОБА_4 надала свою згоду. За умовами договору відповідач прийняв у оренду житлове приміщення у оплатне термінове користування без права передання у суборенду, строком з 26.03.08 р. по 26.03.2009 р., щомісячна оплата за оренду 1500 грн., що еквівалентно 300 доларів США на час укладання договору. У відповідності до п.17 вказаного договору відповідач був зобов»язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату, утримувати орендоване приміщення та майно у ньому в належному стані, усувати всі претензії орендодавця, пов»язані з договором. Зі свого боку, наймодавець відповідно до п.18 договору найму зобов»язався здійснювати контроль за утриманням приміщення та майна в ньому. Однак, відповідач порушив умови вказаного договору , перешкоджав наймодавцю здійснювати контроль за станом житлового приміщення та майна в ньому, оренду плату у період з червня по листопад 2008 року не здійснював, в зв»язку з чим виникла заборгованість по орендній платі в сумі 9000 грн., що заподіяло матеріальної шкоди позивачеві. Крім того, відповідачем було погіршено зовнішній стан житлового приміщення, він змінив замок на вхідної двері, під час такої заміни ушкодив полотно двері, не надав нового ключа наймодавцю, чим також перешкоджав здійснювати контроль за станом житлового приміщення. З цього приводу між позивачем та відповідачем виник конфлікт, що змусило позивача та його дружину звернутися до правоохоронних органів, вимагаючи виселення відповідача з займаного ним приміщення. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору позивач пережив стрес, від чого його здоров»я було погіршено, він знаходився на стаціонарному лікуванні з хворобою серця, змушений був лікуватися. Його витрати на придбання ліків склали 203,60 грн., що також збільшило розмір матеріальної шкоди. Таким чином, розмір матеріальної шкоди становить загалом 9203,60 грн. і складається з заборгованості по оплаті за оренду житла за період з червня по листопад 2008 року склала в сумі 9000 грн. та витрат на лікування позивача в сумі 203,60 грн. Крім того, своїми діями відповідач заподіяв позивачу моральну шкоду в сумі 9000 грн., яка полягає у тих душевних стражданнях, які позивач зазнав внаслідок невиконання відповідачем умов договору найму. У позивача з жовтня 2008 року були порушені звичайні життєві зв»язки, погіршився сон, він змушений був приймати заспокійливі засоби. Отже, позивач просив стягнути на його користь з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 9203,60 грн. та моральну шкоду в розмірі 9000 грн., розірвати договір оренди та виселити відповідача з орендованого ним приміщення.
В ході розгляду справи в суді представник позивача, який діяв в межах наданих йому повноважень на підставі довіреності, збільшив розмір вимог матеріального характеру і просив стягнути з відповідача на користь позивача 12203,60 грн., які складаються з розміру заборгованості з оплати оренди у період з червня 2008 року по січень 2009 року в сумі 12000 грн. та витрат на ліки в сумі 203,60 грн. Від позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення відповідача з найманого приміщення він відмовився, оскільки строк дії договору на момент розгляду справи сплинув і відповідач добровільно в листопаді 2008 р. звільнив займане ним приміщення.
Позивач в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки повідомив та уповноважив іншу особу представляти його інтереси в суді.
Третя особа - ОСОБА_4 в удове засідання не з»явилась, надала суду письмову заяву, в якій просила розглядати дану справу під час її відсутності.
При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності позивача та третьої особи, які не з»явились.
Раніше особисто допитаний в судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав уточнені позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь 12203,60 грн., які складаються з розміру заборгованості з оплати оренди у період з квітня 2008 року по січень 2009 року в сумі 12000 грн. та витрат на придбання ліків в сумі 203,60 грн. В обґрунтування розміру заявлених ним вимог він надав пояснення, які викладені у позові і додав, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору, конфлікту, який відбувся між ними, він зазнав стрес, нервував, його життєвий уклад був суттєво порушений, він хворів і знаходився на стаціонарному лікуванні. Відповідач же фактично у спірний період оплатив йому орендну плату в сумі 1500 грн. за квітень 2008 року під час укладання договору як предоплату та ще оплатив 1500 грн. вже в ході розгляду справи в суді в листопаді 2008 року. Тому він просив його позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діяв на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), повістю підтримав заявлені його довірителем вимоги і надав суду пояснення, які аналогічні тим, що викладені у позові та у заяві про збільшення позовних вимог. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, в обґрунтування чого пояснив, що дійсно 01.04.2008 р. між ним та позивачем був укладений договір найму житлового приміщення, яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.Артема ,б.№ 154 «б» ,кв.№ 54. За умовами цього договору він прийняв у оренду вказане житлове приміщення у оплатне термінове користування строком з 26.03.08 р. по 26.03.2009 р. За домовленістю сторін щомісячна оплата за таку оренду складала 1500 грн., які він сплачував на руки позивачеві кожного місяця до жовтня 2008 р. вчасно, виконуючи умови договору. Всі інші умови договору він також виконував належно. При переданні грошей позивачеві він ніяких розписок з нього не брав, оскільки довіряв. Крім того, майже всі гроші передавалися ним для позивача через ОСОБА_5, яка з ним деякий час проживала. Щодо оплати оренди позивач ніяких претензій до нього не мав. Однак, наприкінці жовтня 2008 р., коли курс долару виріс, позивач з»явився і став вимагати від нього сплачувати за оренду еквівалентно до нового курсу долару, замість 1500 грн., обумовлених у договорі - 1800 грн. ОСОБА_1, на такі умови оплати він не погодився і визначену наймодавцем суму платити відмовився. Тоді позивач, в свою чергу, став вимагати дострокового розірвання договору та виселення його з займаного приміщення. З цього приводу між ними дійсно виник конфлікт, за захистом своїх прав він також звертався до правоохоронних органів та органів прокуратури, оскільки вважав що наймодавець не міг самостійно підняти розмір оплати. Він не перешкоджав здійсненню контролю з боку наймодавця, це останній, у порушення умов договору, перешкоджав йому у проживанні, наполягав на виселенні, звертався за допомогою до правоохоронних органів. Однак, він оплачував за оренду, а в листопаді добровільно звільнив займане приміщення, погодившись з вимогами наймодавця. Зовнішній стан житлового приміщення та ісправність майна в ньому під час його проживання в найманому приміщенні не були ушкоджені. Просив відмовити у задоволенні позову у зв»язку з його необґрунтованістю.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона проживала у орендованій квартирі разом з відповідачем і дійсно він через неї передавав гроші ОСОБА_3 у якості оплати за оренду. При цьому, ніяких розписок про отримання грошей, чи інших документів, підтверджуючих факт такої передачі не складалось, оскільки вона довіряла ОСОБА_3
Вислухав пояснення сторін, свідка, дослідив матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є частково обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб, зазначених у п. 5 Цього кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.
Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів, заявлення клопотань.
Однак, сторони, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відмовились від надання суду інших доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень і вважали, що наявні всі документи для вирішення справи по суті, тому суд розглядає справу на підставі тих доказів, що містяться у справі.
Правовідносини, які вникли між сторонами, врегульовані договором нйму житлового приміщення від 01.04.2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Далі - Договір ), а також положеннями Глави 59 ЦК України щодо найму житла та ст.ст.23,526, 1166,1167 ЦК України.
Так, відповідно до ст.ст.810,811 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник (наймодавець)передає другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.3 ст.815 ЦК України наймач зобов»язаний своєчасно вносити плату за житло.
Відповідно до ст.816 ЦК України у договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживають разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов»язків щодо користування житлом.
Відповідно до ст.820 ЦК України плата за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором. Якщо строк внесення плати не встановлений , наймач вносить її щомісяця.
У відповідності до ст.ст.526,611 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та ЦК України, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ст.ст. 1166,1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32,46,62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, крім іншого, у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна, ушкодженням здоров»я.
Відповідно до п.п. 1,8,9,17,10 умов Договору від 01.04.08 р. наймодавець здав а наймач прийняв у оренду квартиру АДРЕСА_1; плата за оренду квартири складає 1500 грн. у місяць, що еквівалентно 300 доларів США по курсу національного банку України на день підписання договору; орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 26 числа кожного місяця; передоплата за оренду здійснюється за один місяць.
Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності у рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору дарування \а.с.6\. 01.04.2008 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір найму вказаного житлового приміщення. \а.с.4\ Співвласник ОСОБА_4 надала свою згоду на таку оренду. За умовами вказаного договору відповідач прийняв у житловий найм житлове приміщення у оплатне термінове користування без права передання у суборенду, строком з 26.03.08 р. по 26.03.2009 р. Щомісячна орендна оплата за вказаним договором склала 1500 грн., що еквівалентно 300 доларів США на час укладання договору. Відповідач зобов»язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату до 26 числа кожного місяця в сумі 1500 грн., утримувати орендоване приміщення та майно у ньому в належному стані, а наймодавець відповідно до договору зобов»язався здійснювати контроль за утриманням приміщення та майна в ньому. Під час укладення договору ОСОБА_2 передав наймодавцю передоплату за один місяць в розмірі 1500 грн. В жовтні 2008 року між сторонами виник конфлікт щодо виконання умов договору відповідачем, в зв»язку з чим позивач наполягав на достроковому розірванні договору. В листопаді 2008 року ОСОБА_2 добровільно, до закінчення строку дії договору найму, погодившись з вимогою позивача, звільнив орендовану квартиру і через відділення банку переказав на користь позивача орендну плату за жовтень 2008 року в сумі 1500 грн.\а.с.9\
Такі обставини визнані сторонами у справі та заінтересованими особами не оспорювались, а тому у порядку ст.61 ЦПК України ці обставини додатковому доказуванню не підлягають та приймаються судом до уваги.
Разом з тим, відповідач, в обґрунтування не визнання ним позову стверджував в суді, що протягом всього спірного періоду виконував взяті на себе обов»язки оплати за вказаним Договором і через ОСОБА_7 завжди вчасно сплачував позивачеві плату за оренду житла, тому заборгованості в нього з орендної плати бути не може.
Однак, суд не може прийняти до уваги доводи відповідача щодо належного виконання ним обов»язків, передбачених п.9 Договору з огляду на таке.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на яі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підтвердження своїх доводів відповідач, усупереч вказаним вище положенням ст.60 ЦПК України, не надав суду належних доказів і не переконав суд у своїй правоті.
Крім того, суд звертає увагу на те, що за умовами Договору та виходячи зі змісту положень ст.ст.815,816 ЦК України саме наймач, тобто ОСОБА_8, особисто мав вносити позивачеві плату за наймане житло у визначеній в договорі сумі, а не ОСОБА_6, яка навіть, у порушення положень ст.816 ЦК країни, не булла внесена до Договору найму як особа, що проживає разом з наймачем. І хоча в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердила факт передачі нею суми орендної плати ОСОБА_3 у спірний період, однак, в данному випадку, обставини оплати оренди житла позивачем у певній грошовій сумі щомісячно протягом спірного періоду мали бути підтвердженими документально певними доказами у письмовому вигляді, що відповідачем, зокрема факту оплати ним суми оренди з 26.03.08 р. по 26.04.08 р. та з 26.10.08 р. по 26.11.2008 р., зроблено не було. Тому суд не може прийняти до уваги пояснення відповідача та свідка ОСОБА_6 щодо виконання умов договору в частині оплати оренди і вважає, що відповідачем були порушені умови Договору, визначені п.п.8,9,10 у період з 26 квітня 2008 року по 26 жовтня 2008 року включно, що складає суму заборгованості в розмірі 9000 грн., виходячи з розрахунку : 1500 грн. х 6 міс. = 9000 грн., які мають бути стягнутими з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, позивач наполягав на стягненні з відповідача суми орендної плати не тільки за період з 26 квітня по 26 жовтня 2008 року, а і за період з 26 грудня 2008 року по 26 січня 2009 року включно, тобто за декілька місяців після того, як договір найму було достроково розірвано і відповідач звільнив займане ним приміщення за згодою сторін.
Вирішуючи даний спір в цій частині позовних вмог, суд приймає до уваги те, що відповідно до п.п.6,7 Договору строк оренди складав з 26.03.08 р. по 26.03.09 р. і цей строк міг бути скорочений за згодою сторін. В разі невиконання сторонами умов Договору він міг бути розірваним достроково за згодою обох сторін з попередженням один одного не пізніше чим за один місяць.
Судом встановлено, що наприкінці жовтня 2008 року між сторонами виник конфлікт, наймодавець заявив претензії щодо виконання умов договору і став наполягати на достроковму розірванні укладеного Договору найму та звільненні відповідачем займаного ним житлового приміщення. Ці обстанини сторонами у справі не оспорювались. Крім того вони підтверджуються письмовими зверненнями сторін до правоохоронних органів та прокуратури Київського району з привіду цього конфлікту \а.с. 12, 40-41\. Наприкінці листопада 2008 року ОСОБА_2 погодився з вимогою наймодаця достроково розірвати договір і добровільно достроково звільнив орендоване ним приміщення.
Отже, в данному випадку, ініціатива щодо дострокового розірвання Договору виходила від позивача, але вподальшому, відповідач погодився на таке і сторонни, відповідно до п.7 Договору, за згодою їх обох достроково розірвали укладений ними Договір найму. Тим більше, як встановлено судом, позивач звертався до правоохоронних органів для вжиття заходів виселення відповідача у найкоротший термін.
Отже, відповідачем не було порушено умов Договору щодо порядку його дострокового розірвання, а у позивача, при таких обставинах, не виникло права вимагати від відповідача оплати оренди житла вже після розірвання ними Договору за згодою сторін за грудень-січень 2009 р. Тому суд не може прийняти до уваги доводи позивача та його представника, викладені у заяві про збільшення позовних вимог \а.с.36\, якими обгрунтовувались підстави та розмір збільшених позовних вимог, зокрема те, що відповідач достроково безпідставно залишив орендовану квартиру, а позивач, з огляду на такі дії відповідача протягом грудня-січня 2009 року не міг зробити в цій квартирі ремонт, здати це приміщення іншим особам, в Зв»язку з чим зазнав матеріальної шкоди в розмірі орендної плати за 2 місяці. Отже, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованочті за період січень-грудень 2009 р. в сумі 3000 грн., а тому відовляє у задоволенні позову в цій частині.
Також, позивач наполягав на стягненні з відповідача суми витрат на лікування в розмірі 203 грн.60 коп. у зв»язку з ушкодженням його здоров»я внаслідок невиконання відповідачем умов Договору. Однак, такі позовні вимоги також задоволенню не підлягають, оскільки в суді позивачем та його представником не був доведений факт заподіяння шкоди здоров»ю позивача саме діями відповідача. Як видно з матеріалів справи \а.с.10-11\, позивач дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 06.11.08 р. по 14.11.08 р. з діагнозом :ішемічна хвороба серця. У виписці з наданої суду копії історії хвороби вказано, що позивач хворіє з 1990 року, у 1987 р. -учасник ЧАЕС, інвалід ІІІ групи, а у період з 06.11.08 р. по 14.11.08 р. проходив лікування у Зв»язку з загостренням такої хвороби.
Як встановлено судом, позивач перебуває на діагностичному обліку з певними діагнозами, які виявилися у нього забагато раніше, ніж виникення спірних правовідносин. При цьому, в матеріалах справи відсутній висновок спеціаліста, або медичної експертизи про те, що загострення хвороби позивача мало місце сааме внанаслідок неправомірних дій відповідача, порушення ним умов договору найму житлового приміщення і комплекс лікування, який отримав позивач, безпосередньо пов»язаний з перенесеним ним хвилюванням від невиконання умов договору чи інших неправомірних дій відповідача.
Більщ того, як видно з деяких копій фіскальних чеків \а.с.11\, наданих позивачем в обгрунтування розміру заявлених ним вимог, були придбані діагностичні засоби, спазмолітики, біостимулятор, м»язова невралгія, перев»язка, гумові вироби та предмети догляду за хворим, які відповідно до копіїї виписки з історії хвороби позивачеві навіть не призначались. Отже, суд не вбачає підстав для застосування правил відшкодування шкоди, передбачених ст.1166 ЦК України і задоволення вимог позивача у цій частині.
Крім того, розв»язуючи цей спір в частині відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд також не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані умовами Договору найму, якими не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення сторонами умов договору.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку, крім іншого, з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я; із знищенням чи пошкодженням її майна.
Предметом доведення, крім наявності самого факту моральної шкоди, є її глибина, від якої залежить розмір та форма відшкодування.
Однак, в судовому засіданні не було встановлено будь- яких інших обставин , які б могли бути підставою для застосування правил відшкодування моральної шкоди, передбачених ст.1167 ЦК України. Сам факт моральної шкоди залишився не доведеним, оскільки факт ушкодження здоров»я та майна позивача з вини відповідача не був підтверджений документально. Отже, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача немайнового характеру.
Інших обставин, які б мали суттєве значення у справі судом встановлено не було.
Частково задовольнивши заявлені вимоги, суд у відповідності до положень ст.ст.79,80,81,84,83,88 ЦПК України, присуджує з відповідача понесені і документально підтверджені позивачем судові витрати на оплату судового збору та суми інформаційно-технічного забезпечення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 76 грн. 44 коп., виходячи з наступного розрахунку : 9000 грн.\ 21203,60 грн. х 100% = 42% ; 182 грн. \100 % х 42% = 76 грн.44 коп.
На підставі викладеного, ст.ст.23,526,611, 810,811,815,816,820,1166, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10,11,60,61, 88,212,213,214,215 226 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму заборгованості з орендної плати у розмірі 9 000 (дев»яти тисяч )грн. та суму судових витрат у розмірі 76 (сімдесят шість)грн. 44 коп. , а всього стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 9076 (дев»ять тисяч сімдесят шість) грн. 44 коп.
В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: