2а-6879/09/0523
24 листопада 2009 року м.Донецьк
Київський районний суд м.Донецька у складі
Головуючого судді - Л.М.ПАВЛЕНКО
При секретарі - О.Г. МАЛАХОВОЙ
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Київського районного суду м. Донецька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька про визнання неправомірною бездіяльність посадових осіб та забов»язання виконати певні дії
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Київського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька.
В позові вказала, що вона перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька, як пенсіонер за віком та отримує пенсію, тобто досягла пенсійного віку та має певний трудовий стаж.
18.11.2004 року був прийнятий Закон України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з яким вона підпадає під його дію, як «дитина війни», та має право на щомісячну допомогу, тобто доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не нараховує та не виплачує їй вказану допомогу, у тому розмірі на яку вона має право, без законних підстав. А тому позивач вимушена звернутися до суду та просить визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відповідача в наслідок чого він не нараховує їй щомісячну допомогу, забов»язати його нарахувати та виплатити їй допомогу починаючи з 01.06.2006р. згідно вказаного закону. Крім того просить виплатити їй не донараховані виплати соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2008р.р. у розмірі 4471,20 гр.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, та пояснив, що 09.07.2007 року Конституційним судом України у справі № 1-29/2007 ухвалено рішення № 6-РП/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення зокрема п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007рік”. Однак, оскільки ст.. 7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок державного бюджету України, а Законом України „Про Державний бюджет України на 2007рік” видатки на підвищення дітям війни не передбачено, то і після рішення Конституційного Суду України вище наведене підвищення не виплачувалось. Аналогічна ситуація утворилась після прийняття рішення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року № 10-рп, яким визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Держаний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Крім того законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. До того ж, нормативними актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується для виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. В зв'язку з прийняттям Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008р. дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За 2009 рік виплачується надбавка «дітям війни» у розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №530, по теперішній час. Вважає, що підвищення «дітям війни» виплачується УПФУ відповідно до чинного законодавства. До того ж позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений п. 2 ст. 99 КАС України, а тому УПФУ наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду.
У задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 народилася 19.12.1941 року, є пенсіонером за віком та перебуває на пенсійному обліку в Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька, що підтверджується її паспортом, виданим 12.01.2000 року Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій обл. та пенсійним посвідченням виданим їй УПФУ у Київському районі м. Донецька 21.01.1997 року.
ОСОБА_1 підпадає під дію ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», тобто має право на щомісячну допомогу, тобто доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно з Положенням «Про районне управління пенсійного фонду» відповідач зобов»язаний нарахувати та виплачувати позивачці щомісячну допомогу на підставі ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», тобто доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не надав суду доказів, що не виконуючи ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не нараховуючи та не виплачуючи позивачці належну їй по вказаному Закону України допомогу, він діяв у межах своїх повноважень та на законних підставах. За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії посадових осіб Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька щодо не нарахування та не виплати позивачці ОСОБА_1 щомісячної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є неправомірними та забов»язує відповідача-посадових осіб Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька нарахувати та сплатити ОСОБА_1 вказану допомогу з 01.01.2006 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Щодо ЗУ«Про державний бюджет на 2006 рік», ЗУ«Про державний бюджет на 2007 рік», «Про державний бюджет на 2008 рік», суд при розв»язанні цього спору не бере його до першочергового керівництва, тому, що згідно зі ст.3, 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативні -правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов»язком держави. Виходячи з вказаних застав Конституції, суд дійшов висновку, що вказані ЗУ, щодо державного бюджету на певний рік, мають тимчасовий характер та не можуть вплинути на нарахування та виплату допомоги позивачці як такої на яку поширюється ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, оскільки звужують права позивачки. Оскільки суд керується безпосередньо нормами Конституції, то на думку суду рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 року тільки підтверджує застави Конституції України, а не визначає новий порядок виконання вказаного Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року. Згідно зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Виходячи з вказаних засад Конституції, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був скерувати свою діяльність на своєчасне виконання ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року в межах своїх повноважень, тобто нарахувати та виплатити позивачці допомогу як «Дитині війни», однак він цього не зробив, чим порушив права позивачки. Оскільки відповідач не виконав своїх конституційних обов»язків перед позивачкою, тобто з моменту появи у позивачки права на вказану допомогу та до цих пір, не виконав ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давнини, а тому нема потреби його поновлювати.
Керуючись ст.2,4,8,11,17,158-163 КАСУ, ст.3,8 Конституції України від 28.06.1996 року, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року , суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати не правомірними дії посадових осіб УПФУ в Київському районі м. Донецька.
Забов»язати УПФУ в Київському районі м. Донецька нарахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб, згідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, починаючи з січня 2006 року, щомісячно.
Заява на апеляційне оскарження постанови може бути подана у 10 денний строк.
Апеляція на постанову суду може бути подана у 20 денний строк після подачі заяви.
СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО
2а-6879/09/0523
(вступна та резолютивна частини постанови)
24 листопада 2009 року м.Донецьк
Київський районний суд м.Донецька у складі
Головуючого судді - Л.М.ПАВЛЕНКО
При секретарі - О.Г. МАЛАХОВОЙ
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Київського районного суду м. Донецька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька про визнання неправомірною бездіяльність посадових осіб та забов»язання виконати певні дії
Керуючись ст. 160 КАСУ, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати не правомірними дії посадових осіб УПФУ в Київському районі м. Донецька.
Забов»язати УПФУ в Київському районі м. Донецька нарахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб, згідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, починаючи з січня 2006 року, щомісячно.
.
Заява на апеляційне оскарження постанови може бути подана у 10 денний строк.
Апеляція на постанову суду може бути подана у 20 денний строк після подачі заяви.
СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО