ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 25/31824.11.09
За позовом Акціонерної страхової компанії «Оранта - Лугань»
до Акціонерного страхового товариства «Вексель»
про стягнення 3217,47 грн.
Суддя Морозов С.М.
Секретар судового засідання Денисенко А.В.
Представники:
від позивача: Задорожна А.В. (довіреність від 23.11.2009);
від відповідача: Пуха О.В. (довіреність № 99 від 13.02.2009).
В судовому засіданні 24 листопада 2009 року за згоди представників позивача і відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи:
Акціонерна страхова компанія «Оранта - Лугань»»(надалі -позивач) звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного страхового товариства «Вексель»(надалі -відповідач) частини страхового відшкодування за договором факультативного перестрахування в сумі 3217,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов'язки за договором не виконав, не сплатив позивачу долю у страховому відшкодуванні.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на порушення позивачем строку повідомлення про страховий випадок, встановлений Договором по відповідній події.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
17.03.2000 між позивачем та відповідачем було укладено Генеральну угоду про факультативне перестрахування № 50ПР (надалі - Угода, Угода про факультативне перестрахування), предметом якого є співробітництво по факультативному перестрахуванню ризиків, права і обов'язки сторін, що приймають участь у перестрахуванні.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 12 Закону України «Про страхування»передбачено, що перестрахування -це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
У відповідності до п. 2.1 Угоди на її підставі сторони можуть укладати договори факультативного перестрахування окремо по кожному ризику. Передача ризиків у перестрахування здійснюється на підставі підписаних сторонами і скріплених печатками сторін договорів, ковернотів, сертифікатів, де викладені основні положення передачі відповідальності від Перестрахувальника до Перестраховика і які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.3 Угоди).
У відповідності до п. 4.1 Угоди про факультативне перестрахування по кожному конкретному договору страхування (ризику) Перестраховику направляється підписане Перестрахувальником положення про перестрахуванні ризику (договір, ковернот, сертифікат, сліп), в якому викладені основні положення оригінального договору і умови передачі відповідальності від Перестрахувальника Перестраховику, а також необхідна інформація про запропонований в перестрахування ризик. Згідно із п. 4.2 Угоди якщо Перестраховик приймає в перестрахування запропонований ризик і повністю згодний із змістом форми перестрахування, він підписує форму перестрахування та повертає її Перестрахувальнику.
Згідно із п. 7.1.5 Угоди про факультативне перестрахування перестрахувальник зобов'язується в письмовій формі сповістити Перестраховика про страховий випадок по перестрахованому ризику протягом 2 (двох) днів, не враховуючи вихідних та святкових днів, з дня, як стало відомо про його настання.
18.09.2007 між позивачем та Долудою Миколою Миколайовичем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 0008/07-2602/С (надалі -Договір страхування). Відповідно до умов цього договору, застраховано транспортний засіб Сітроен С4 державний номерний знак АІ 1725 ВЕ (надалі -ЗТЗ, ТЗ).
02.10.2007 року між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) було укладено договір перестрахування (Ковер-Нот) № 239ЛГ-ТР, відповідно до якого, позивач передав у перестрахування частину (43000 грн.) ризику, прийнятого на страхування відповідно до Договору страхування.
19.05.2008 сталася дорожньо -транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ, в результаті якої останній отримав механічні ушкодження.
Як стверджує позивач, на підставі страхового акту від 12.06.2008 позивач перерахував страхувальнику страхове відшкодування в сумі 13317,35 грн.
Позивач посилається на той факт, що 11.06.2008 він листом № 459/05-04 повідомив відповідача про настання страхового випадку, однак доказів направлення вказаного листа позивачем надано не було. При цьому відповідач в судовому засіданні заперечує факт своєчасного повідомлення позивачем про настання страхового випадку 19.05.2008.
15.10.2008 позивач направив лист № 05-04/795 з комплектом документів, в якому зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 3217,47 грн., однак доказів направлення вказаного листа позивачем також не надано.
В матеріалах справи міститься Заява страхувальника Долуди М.М. про виплату страхового відшкодування, яка надана позивачу 21.05.2008, тобто на другий день після настання страхового випадку (19.05.2008). Таким чином, враховуючи те,що в матеріалах справи відсутнє повідомлення страхувальника позивача про настання страхового випадку, зважаючи на дані вказаної вище заяви можна прийти до висновку,що позивач дізнався про страховий випадок 21.05.2009.
Зважаючи на те, що пунктом 7.1.5 Угоди про факультативне перестрахування встановлений термін повідомлення відповідача про страховий випадок протягом 2-хдінв з дня, коли позивачу стало відомо про його настання, суд приходить до висновку, що направлення відповідачу повідомлення про страховий випадок 11.06.2008 здійснене позивачем з порушенням строку, встановленого п. 7.1.5 Угоди про факультативне перестрахування, оскільки таке повідомлення датоване 21-м днем після того, як йому стало відомо про настання страхового випадку.
Позивачем не надано доказів направлення ним відповідачу у строк, встановлений п. 7.1.5 Угоди про факультативне перестрахування, повідомлення про настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом, відповідальність позивача за яким перестрахована згідно із умовами Ковер-ноту № 239 ЛГ-ТР від 02.10.2007.
У відповідності до п. 7.4.5 Угоди про факультативне перестрахування відповідач має право відмовити позивачу у виплаті своєї частки страхового відшкодування, якщо позивач порушив умови цієї угоди.
З урахуванням викладеного, зважаючи на порушення позивачем строку повідомлення відповідача про страховий випадок (п. 7.1.5 Угоди про факультативне перестрахування), відповідач мав право відмовити позивачу у виплаті його частки страхового відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М. Морозов
Дата підписання повного тексту рішення 02.12.2009р.