03 жовтня 2017 р. Справа № 902/330/17
Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Тісецького С.С., при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду справу
за заявою: Колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" (22712, с.Іллінецьке, вул. Центральна, буд. 15, Іллінецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 36131454)
про банкрутство
за участю представників :
КСП "Іллінецьке": ОСОБА_1, за довіреністю
Вінницького національного аграрного університету: ОСОБА_2, за довіреністю
В провадженні господарського суду Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) знаходиться справа № 902/330/17 за заявою колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" про визнання банкрутом.
Ухвалою суду від 29.05.2017 року порушено провадження у справі №902/330/17 про банкрутство колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке"; введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів, до 21.09.2017 року; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_3 та призначено попереднє судове засідання на 19.09.2017 року.
01.06.2017 року оприлюднено оголошення про порушення провадження у справі № 902/330/17 про банкрутство колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" на веб-сайті Вищого господарського суду України, згідно якого встановлено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
13.06.2017 року до канцелярії господарського суду Вінницької області надійшла заява Вінницького національного аграрного університету № 12-46-1338 від 08.06.2017 року (вх.№ 06-54/232/17 від 13.06.2017 року) про визнання грошових вимог до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/330/17, а саме боргу в розмірі 824 026,50 грн., що виник внаслідок неналежного виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.01.2009 року у справі № 9/103-08.
Ухвалою суду від 15.06.2017 року вищевказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2017 року.
03.07.2017 року на електронну адресу суду надійшло повідомлення арбітражного керуючого ОСОБА_3 № 02-06/475 від 30.06.2017 року про визнання грошових вимог Вінницького національного аграрного університету в сумі 824 026,50 грн. заборгованості та 3 200,00 грн. судового збору.
Ухвалою суду від 04.07.2017 року розгляд кредиторської заяви відкладено на 19.07.2017 року.
17.07.2017 року до суду від Вінницького національного аграрного університету надійшла уточнена заява № 12-46-1717 від 17.07.2017 року про грошові вимоги до боржника, в якій заявник просить визнати вимоги у розмірі 1 556 442,68 грн., з яких: 824 026,50 грн. боргу, 657 780,19 грн. інфляційних за період з липня 2014 року по червень 2017 року, 74 635,99 грн. - три відсотки річних за період з 01.07.2014 року по 01.07.2017 року.
Ухвалою суду від 19.07.2017 року розгляд заяви відкладено на 05.09.2017 року.
04.09.2017 року на електронну адресу суду надійшло повідомлення № 02-06/511 від 01.09.2017 року (поштою вказане повідомлення надійшло до суду 07.09.2017 року) арбітражного керуючого ОСОБА_3 про результати розгляду уточненої заяви Вінницького національного аграрного університету, в якому арбітражний керуючий визнає кредиторські вимоги у повному обсязі, в розмірі 1 556 442,68 грн.
Ухвалою суду від 05.09.2017 року розгляд заяви Вінницького національного аграрного університету відкладено на 03.10.2017 року.
В судове засідання 03.10.2017 року з'явились представники заявника та боржника. Арбітражний керуючий в судове засідання не з'явився.
В ході розгляду справи представник заявника підтримала кредиторські вимоги у повному обсязі, з урахуванням уточненої заяви про грошові вимоги до боржника № 12-46-1717 від 17.07.2017 року.
Також, судом встановлено, що 21.09.2017 року заявником надано суду розрахунок №12-46-2264 від 19.09.2017 року трьох відсотків річних та інфляційних збитків за період з 01.07.2014 року по 28.05.2017 року (до винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 29.05.2017 року у справі № 902/330/17). Згідно вказаного розрахунку, сума трьох відсотків річних заявлених за період з 01.07.2014 року по 28.05.2017 року становить 72 400,96 грн., а сума інфляційних втрат заявлених за період з липня 2014 року по травень 2017 року становить - 641 629,27 грн.
Разом з тим, заявником не подано до суду будь-яких заяв чи клопотань про зменшення кредиторських вимог.
Представник боржника в свою чергу заперечив щодо кредиторських вимог. При цьому, боржником не надано письмових заперечень чи будь-яких інших заяв, клопотань щодо вимог Вінницького національного аграрного університету.
Згідно п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.
ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (п. 3.11 Постанови № 18).
З урахуванням наведених положень, уточнена заява Вінницького національного аграрного університету № 12-46-1717 від 17.07.2017 року про грошові вимоги до боржника, яка по суті є заявою про зміну предмету кредиторської заяви, прийнята судом відповідно до ст. 22 ГПК України.
Відтак, враховуючи уточнену заяву Вінницького національного аграрного університету № 12-46-1717 від 17.07.2017 року про грошові вимоги до боржника, предметом розгляду на даний час є кредиторські вимоги у розмірі 1 556 442,68 грн., з яких: 824 026,50 грн. боргу, 657 780,19 грн. інфляційних, 74 635,99 грн. - три відсотки річних.
Суд, розглянувши заяву Вінницького національного аграрного університету № 12-46-1338 від 08.06.2017 року про визнання грошових вимог до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі з урахуванням уточненої заяви № 12-46-1717 від 17.07.2017 року, дослідивши письмові докази надані в обґрунтування викладених у них вимог, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізував норми діючого законодавства України, встановив наступне.
Як вбачається зі змісту заяв та наявних матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.01.2009 року у справі № 9/103-08 за позовом Вінницького державного аграрного університету до Іллінецького державного аграрного коледжу, Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" (правонаступником якого є колективне сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке") про стягнення 2 621 424, 56 грн. заборгованості, затверджено мирову угоду, за умовами якої Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" зобов'язується на протязі 3 (трьох) років сплатити Вінницькому державному аграрному університету рівними частками суму заборгованості - 1 408 500 грн., а саме: до 15.11.2009 року - 469 500 грн., до 15.11.2010 року - 469 500 грн., до 15.11.2011 року - 469 500 грн.
В зв'язку з невиконанням боржником в добровільному порядку вимог мирової угоди, Вінницьким державним аграрним університетом 25.03.2010 року подано до органу виконавчої служби заяву про порушення виконавчого провадження. Так, на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження № ВП 39569098 з примусового виконання ухвали суду від 29.01.2009 року у справі № 9/103-08 про стягнення 934 000,00 грн.
На даний час, в зв'язку з невиконанням умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.01.2009 року у справі № 9/103-08, заборгованість боржника перед Вінницьким державним аграрним університетом становить 824 026,50 грн., що підтверджується довідкою № 12-45-1314 від 06.06.2017 року, витягами з виписок по рахунках університету за 30.09.2013 року, 29.10.2013 року, 10.12.2013 року, 20.01.2014 року, 31.01.2014 року, 21.02.2014 року, 18.09.2014 року, 07.08.2015 року.
Наявність ухвали про затвердження мирової угоди не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Відтак, кредитором також заявлено 657 780,19 грн. інфляційних та 74 635,99 грн. - три відсотки річних.
Обставини викладені у поданій заяві, підтверджуються наданими доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.
В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Статтею 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Так, як зазначено вище, ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.01.2009 року у справі № 9/103-08 за позовом Вінницького державного аграрного університету до Іллінецького державного аграрного коледжу, Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" (правонаступником якого є колективне сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке") про стягнення 2 621 424, 56 грн. заборгованості, затверджено мирову угоду, за умовами якої Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке" зобов'язується на протязі 3 (трьох) років сплатити Вінницькому державному аграрному університету рівними частками суму заборгованості - 1 408 500 грн., а саме: до 15.11.2009 року - 469 500 грн., до 15.11.2010 року - 469 500 грн., до 15.11.2011 року - 469 500 грн.
Ухвалою суду від 14.05.2012 року у справі № 9/103-08 задоволено заяву Вінницького національного аграрного університету № 12-1212 від 07.05.2012 року про видачу дубліката ухвали про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 9/103-08 від 29.01.2009 року; видано дублікат ухвали господарського суду Вінницької області про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 9/103-08 від 29.01.2009 року; також вирішено ухвалу господарського суду Вінницької області про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 9/103-08 від 29.01.2009 року вважати такою, що втратила чинність.
В зв'язку з невиконанням умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.01.2009 року у справі № 9/103-08, заборгованість боржника перед Вінницьким державним аграрним університетом становить 824 026,50 грн.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Вказана правова позиція відображена в постановах Верховного Суду України від 14.11.2011 року у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 року у справі № 3-142гс11, які в силу приписів ст.111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.
Аналогічні положення висвітлені в п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в якій зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу (п. 5.4. Постанови №14).
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошень про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Згідно абзацу 4 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Враховуючи викладене, заявлені Вінницьким державним аграрним університетом кредиторські вимоги підтверджені належними письмовими доказами та підлягають частковому визнанню, а саме у розмірі: 1 538 056,73 грн., з яких: 824 026,50 грн. боргу (четверта черга задоволення), 641 629,27 грн. інфляційних, 72 400,96 грн. - три відсотки річних, оскільки заявником в уточненій заяві у розрахунку не вірно зазначено період нарахування 3% річних та інфляційних, а саме по 01.07.2017 року та червень 2017 року відповідно, тоді як правильним є нарахування 3% річних та інфляційних по 28.05.2017 року (29.05.2017 року - дата порушення провадження у справі про банкрутство колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке").
При цьому вимоги щодо 641 629,27 грн. інфляційних та 72 400,96 грн. - трьох відсотків річних підлягають віднесенню до шостої черги вимог кредиторів, оскільки уточнена заява № 12-46-1717 від 17.07.2017 року, якою заявник змінив предмет кредиторської заяви щодо згаданих вимог, подана до суду 17.07.2017 року, тобто після спливу встановленого законом строку для подання відповідної заяви (оголошення про порушення провадження у справі № 902/330/17 про банкрутство колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" оприлюднено 01.06.2017 року ).
Також, підлягають визнанню вимоги кредитора у розмірі 6 400,00 грн. - судового збору за подання заяви про визнання кредитором та за подання уточненої заяви про грошові вимоги, з віднесенням їх до першої черги .
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що винесення судом 14.05.2012 року у справі 9/103-08 ухвали про видачу дубліката ухвали господарського суду Вінницької області про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 9/103-08 від 29.01.2009 року, не змінює її зміст, дату винесення та правові наслідки, що настають для сторін після її прийняття.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 23, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; ст.ст. 4, 4-1, 4-5, 35 (ч.3), 86, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Заяву Вінницького національного аграрного університету № 12-46-1338 від 08.06.2017 року (вх.№ 06-54/232/17 від 13.06.2017 року) про визнання грошових вимог до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/330/17, з урахуванням уточненої заяви № 12-46-1717 від 17.07.2017 року - задоволити частково.
2. Визнати грошові вимоги Вінницького національного аграрного університету (вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, 21008; код ЄДРПОУ 00497236) до колективного сільськогосподарського підприємства "Іллінецьке" (22712, с.Іллінецьке, вул.Центральна, буд. 15, Іллінецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 36131454) по справі № 902/330/17 у розмірі 1 538 056,73 грн., з яких: 824 026,50 грн. боргу (четверта черга задоволення), 641 629,27 грн. інфляційних (шоста черга задоволення), 72 400,96 грн. - 3% річних (шоста черга задоволення); а також 6 400,00 грн. судового збору (перша черга задоволення).
3. Відмовити в задоволенні заяви Вінницького національного аграрного університету № 12-46-1338 від 08.06.2017 року (вх. № 06-54/232/17 від 13.06.2017 року) в частині визнання грошових вимог до боржника в розмірі 2 235,03 грн. - 3% річних та 16 150,92 грн. інфляційних.
4. Арбітражному керуючому внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів КСП "Іллінецьке".
5. Копію ухвали направити згідно переліку рекомендованим листом.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи;
2 - КСП "Іллінецьке" (вул. Центральна, буд. 15, с. Іллінецьке, Іллінецький район, Вінницька область, 22712);
3 - арбітражному керуючому ОСОБА_3 (вул. Сумгаївська, буд. 7, м. Черкаси, 18029);
4 - Вінницькому національному аграрному університету (вул. Сонячна, 3, м. Вінниця, 21008).