Провадження № 22ц/790/4805/17 Головуючий 1 інст. - Богдан М.В.
Справа № 641/9044/15-ц Доповідач - Котелевець А.В.
Категорія: право власності
03 жовтня 2017 року Апеляційний суд Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Піддубного Р.М., Швецової Л.А.,
за участю секретаря - Огар І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Харківська міська рада, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, про усунення перешкод у користуванні та володінні власністю, зобов'язання знести огорожу на прибудинковій території багатоквартирного будинку за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2016 року,
В серпні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись у суд із позовом до ОСОБА_3, треті особи - Харківська міська рада, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області та просили:
- зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією по проходу та проїзду до квартири № 4 житлового будинку № 22 по вулиці Нехаєнка в м.Харкові, шляхом відновлення стану земельної ділянки для безперешкодного і вільного задоволення потреб позивачів та шляхом демонтажу шиферної огорожі, яка встановлена на прибудинковій території вказаного житлового будинку;
- зобов'язати ОСОБА_3 не чинити в подальшому перешкоди у користуванні позивачами прибудинковою територією житлового будинку № 22 по вулиці Нехаєнка в м. Харкові;
- стягнути з ОСОБА_3 сплачений судовий збір.
В обґрунтування позову вказали, що ОСОБА_1 є власником квартири № 4 в житловому багатоквартирному будинку № 22 по вулиці Нехаєнка в м. Харкові, в якій проживає разом з матір'ю - ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_3 є власником квартири № 3 у вказаному будинку та без будь-якої дозвільної документації захопила частину прибудинкової території, побудувавши шиферну огорожу, яка створює перешкоди позивачам у користуванні прибудинковою територією та негативно впливає на їх умови проживання.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на його безпідставність.
Представник третьої особи - Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області просив винести рішення згідно діючого законодавства.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні прибудинковою територією по проходу та проїзду до квартири № 4 житлового будинку № 22 по вулиці Нехаєнка в м. Харкові шляхом демонтажу шиферної огорожі, встановленої на прибудинковій території вказаного житлового будинку. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 травня 2017 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частини 4 статті 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаючись на підстави, передбачені статтею 309 ЦПК України, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зокрема зазначають, що факт самочинного зведення огорожі підтверджено належними доказами, яким судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки.
ОСОБА_3 в запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається свої майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Нормами статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що позивачу ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 27 грудня 2012 року належить квартира № 4 в житловому будинку № 22 по вулиці Нехаєнка в м. Харкові.
Відповідно до довідки про склад сім'ї від 17 серпня 2015 року у вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_2, яка є матюр'ю ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_3 є власницею квартири № 3 в житловому будинку № 22 по вулиці Нехаєнка в м. Харкові на підставі Договору дарування від 04 червня 2004 року (а. с. 12, 16-17, 45).
Вказаний житловий будинок є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста, прибудинкова територія знаходиться у загальному користуванні власників квартир.
Позивачі зазначали, що ОСОБА_3 без будь-якої дозвільної документації захопила частину прибудинкової території, побудувавши шиферну огорожу, яка створює перешкоди позивачам у користуванні прибудинковою територією та негативно впливає на їх умови проживання.
Посилаючись на підстави, передбачені статтею 391 ЦК України, позивачі звернулися у суд із відповідним позовом.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказувала, що спірний шиферний паркан вона не встановлювала і він їй не належить, спірний паркан було встановлено до набуття сторонами права власності на їхнє помешкання і будівельні роботи по вулиці Нехаєнка 22 у м. Харкові нею не продовжувалися (а. с. 29-33).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, хто саме і коли встановлював спірний паркан.
Крім того, в матеріалах справи відсутні висновки компетентних органів про неправомірну поведінку відповідача щодо зведення спірного шиферного паркана.
Сам по собі факт володіння відповідачем сусідньою з позивачками квартирою не може вважатися створенням перешкод у розумінні статті 391 ЦК України.
Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політки у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітекторами, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування (стаття 6 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 - представник ОСОБА_1 пояснила, що її довірителька не зверталася до органу державного архітектурно-будівельного контролю із заявами щодо виявлення факту самочинного будівництва.
Доказів наявності припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису матеріали справи не містять. Не подано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.
Справа розглянута в межах заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий - А.В. Котелевець
Судді - Р.М. Піддубний
ОСОБА_5