"27" вересня 2017 р.Справа № 916/1005/17
Господарський суд Одеської області
У складі колегії суддів:
Головуючого судді Желєзної С.П.,
Судді М.І. Никифорчука,
Судді О.В. Цісельського
Секретаря судових засідань Курко Д.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Вінічук І.А. за довіреністю №2013/02 від 11.07.2017р.; Василик Т.В. за довіреністю №5 від 21.07.2017р.
Від відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до приватного підприємства „Авлекс" про стягнення 422 499,57 грн., -
Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до приватного підприємства „Авлекс" (далі по тексту - ПП „Авлекс") про стягнення суми шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків нанесених державі Україна у розмірі 422 499,57 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом пошкодження відповідачем до ступеня неприпинення росту дерев горіха волоського, внаслідок чого державі Україна було заподіяно збитків, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість. У відзиві на позовну заяву ПП „Авлекс" наголошувало, зокрема, про неправдиве зазначення кількості горіха волоського на ділянці автодороги „Біляївка - с. Широка Балка", та відсутності доказів пошкодження дерев саме відповідачем
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
13.09.2016р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області було проведено рейдову перевірку під час забезпечення контролю за додержанням природоохоронного законодавства при розгляді фактів, викладених у заяві громадянина ОСОБА_4 з приводу пошкодження придорожньої лісосмуги горіха волоського невстановленими особами під час проведення робіт з демонтажу кабелю на ділянці автодороги Біляївка-Широка Балка (праворуч) Біляївського району Одеської області.
З акту, складеного за результатами проведеної від 13.09.2016р., складеного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища, вбачається наступне: на відрізку дороги від м. Біляївка до с. Широка Балка в результаті проведеного демонтажу кабелю невстановленими особами були пошкоджені коріння дерев горіха волоського шляхом обідрання та зламу скелетних коренів дерев до стану неприпинення росту.
03.11.2016р. Державна екологічна інспекція Одеській області звернулась із листом до начальника ГУНП в Одеській області з метою встановлення винних осіб у вчиненні порушення вимог природоохоронного законодавства, притягнення до адміністративної відповідальності та відшкодування збитків.
Листом від 08.12.2016р. начальником Біляївського ВП ГУНП України в Одеській області було повідомлено Державну екологічну інспекцію в Одеській області про демонтаж кабелю вздовж автодороги „Біляївка - с. Широка Балка ПП „Авлекс".
26.01.2017р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області було складено протокол №001579 про адміністративне правопорушення, вчинене директором ПП „Авлекс" ОСОБА_6 під час демонтажу кабелю вздовж ділянки автошляху „Біляївка - с. Широка Балка", що спричинило порушення вимог природоохоронного законодавства. При цьому, 03.02.2017р. позивачем було винесено постанову № 001579 про закриття справи про адміністративне правопорушення, вчинене директором ПП „Авлекс", у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
06.03.2017р. Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до ПП „Авлекс" із претензією №29 про необхідність відшкодування на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Біляївської міської ради збитків у розмірі 422 499,57 грн., спричинених пошкодженням до ступеня неприпинення росту дерев горіха волоського на ділянці автошляху „Біляївка - с. Широка Балка" під час демонтажу кабелю. З додатку до претензії вбачається, що розмір заподіяних збитків був розрахований з урахуванням кількості пошкоджених дерев горіха волоського, яка складає 606 штук. Вказана претензія залишилася відповідачем без задоволення, що і змусило позивача звернутися до господарського суду із даними позовними вимогами.
В силу положень ст. 2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року за №1264-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища") відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до абзацу п. 1.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.06.2001р. № 02-5/744 (з наступними змінами та доповненнями) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України (далі - Цивільний кодекс), Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про рослинний світ" від 9 квітня 1999 року N 591-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про рослинний світ") відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", Лісовим кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами ст.ст. 3, 4 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами. До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.
Відповідно до ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 40 Закону України „Про рослинний світ" порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Відповідно до ч. 1 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Враховуючи, що позивачем висуваються позовні вимоги про стягнення з ПП „Авлекс" збитків, враховуючи правову природу даної міри цивільної відповідальності, господарський суд вважає за необхідне звернутись до відповідних положень цивільного законодавства, якими врегульовано підстави та порядок притягнення до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Господарський суд зазначає, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Аналогічну правову позицію висловлено у п. 1.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.06.2001р. № 02-5/744, згідно з яким розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вини відповідача.
В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Разом з тим, положеннями п. 1.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.06.2001р. № 02-5/744 передбачено, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, повинен виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
З огляду на викладені положення чинного законодавства, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо правомірності притягнення відповідача до відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, насамперед встановити факт наявності або відсутності у діях ПП „Авлекс" елементів складу цивільного правопорушення.
Під час розгляду справи ПП „Авлекс" заперечувало проти задоволення заявлених Державною екологічною інспекцією в Одеській області позовних вимог, оскільки, як стверджує відповідач, на ділянці автошляху „Біляївка - с. Широка Балка" фактична кількість дерев горіха волоського складає 30 штук. При цьому, відповідач наголошував, що горіх волоський росте на лівій придорожній смузі у напрямку руху від м. Біляївка - до с. Широка Балка", проте на вказаній ділянці відповідачем роботи з демонтажу кабелю не проводились.
Як зазначалось вище по тексту рішення, факт порушення ПП „Авлекс" вимог природоохоронного законодавства позивач підтверджує актом додержання природоохоронного законодавства від 13.09.2016р., в якому зазначена кількість пошкоджених дерев у розмірі 606 штук. Проте, з наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі матеріалів фотофіксації, які були представлені суду як позивачем, так і відповідачем, не вбачається за можливе взагалі встановити факт пошкодження дерев горіха волоського та їх дійсну кількість. Крім того, з листа Біляївської районної державної адміністрації від 20.07.2017р. вбачається, що посадовими особами державної адміністрації було проведено огляд ділянки автошляху м. Біляївка - до с. Широка Балка, за результатами якої факту пошкодження дерев - горіха волоського підтверджено не було.
В процесі розгляду справи позивачем був складений акт від 27.07.2017р. щодо результатів рейдової перевірки під час забезпечення контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства ПП „Авлекс". З акту від 27.07.2017р. також вбачається, що під час проведення відповідачем робіт з демонтажу кабелю на ділянці автодороги Біляївка - с. Широка Балка Біляївського району Одеської області були пошкоджені придорожні насадження, та встановлено, що місце демонтажу кабелю не рекультивовано. При цьому, детальним обстеженням ділянки автодороги встановлено, що від 12 км. до 9,5 кв. автодороги густина дерев горіха волоського на 1 кв. складає біля 175 штук; від 9,5 кв. до 6 кв. автодороги дерева горіха волоського розташовуються поодиноко в другому ряді проїзної частини; від 6 км. до 3 км. наявні насадження горіха волоського в основному в другій та частково в першій полосах ділянки автошляху, густина дерев ближче до м. Біляївка зріджена у порівнянні із попередньою перевіркою (вересень 2016р.).
З даного акту також не вбачається взагалі встановити точну кількість пошкоджених дерев, так як позивач робить посилання лише на загальну кількість дерев на 1 кв. м. без зазначення кількості пошкоджених в результаті демонтажа кабелю дерев.
При цьому, посилання позивача у акті від 27.07.2017р. на зрідження кількості дерев у порівняння із вереснем 2016р., ставить під сумнів факт відображення кількості пошкоджених дерев при проведенні перевірки у вересні 2016 року.
Слід зазначити, що перевірка додержання природоохоронного законодавства проводилася позивачем у вересні 2016 року, майже через півроку після демонтажу відповідачем кабелю, що, в тому числі не дозволяє достеменно встановити як наявність вини відповідача у пошкодженні дерев, так і наявність самого факту їх пошкодження.
Звертаючись до розміру заявлених до стягнення збитків, суд зазначає наступне.
Розрахунок збитків був здійснений позивачем у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23 липня 2008 р. N 665. Додатком №2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами пошкодженням дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту, яким встановлено розмір шкоди, яка підлягаю стягненню, в залежності від діаметру дерев у корі біля шийки кореня.
У примітці до додатку № 2 визначено, що до пошкоджених до ступеня неприпинення росту належать дерева із зламаною вершиною або обшморганою кроною від третини до половини її довжини, обідраною корою від 10 до 30 відсотків периметра стовбура (незалежно від довжини і висоти пошкодження стовбура), обідраними та зламаними скелетними коренями від однієї четвертої частини до половини периметра стовбура, а також дерева з нахилом, спричиненим дією лісокористувача, до 30 градусів від вертикальної осі без відриву коренів.
З огляду на вище наведені вимоги Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23 липня 2008 р. N 665 щодо порядку визначення розміру завданих збитків, господарський суд зазначає, що акт додержання вимог природоохоронного законодавства повинен містити відомості щодо кількості дерев, пошкоджених до ступені неприпинення росту (в тому числі із вказівкою на характер завданих пошкоджень) та діаметру пошкоджених дерев у корі біля шийки кореня.
З акту додержання природоохоронного законодавства від 13.09.2016р. вбачається встановлене позивачем пошкодження коріння дерев горіха волоського на ? частини обшморгу, в той час як додатком № 2 до Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23 липня 2008 р. N 665 визначено, що до пошкоджених до ступеня неприпинення росту належать дерева з обідраними та зламаними скелетними коренями від однієї четвертої частини до половини периметра стовбура. З даного акту не вбачається можливим встановити порядок обміру позивачем об'єм зламаного скелетного коріння по відношенню до периметра стовбура, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку збитків.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що акт додержання природоохоронного законодавства від 13.09.2016р. не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження пошкодження ПП „Авлекс" дерев горіха волоського у кількості 606 штук.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку, що Державною екологічною інспекцією в Одеській області не було доведено суду у встановленому порядку завданої навколишньому природному середовищу шкоди у розмірі 422 499,57 грн. Викладене дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, що, в свою чергу, свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення, а, отже, і про відсутність правових підстав для відшкодування за рахунок ПП „Авлекс" збитків у розмірі 422 499,57 грн.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні заявлених Державною екологічною інспекцією в Одеській області позовних вимог до ПП „Авлекс" у повному обсязі відповідно до ст. ст. 22, 614, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 5, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 3, 4, 40, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. ст. 1, 40 Закону України „Про рослинний світ".
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судом покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 02 жовтня 2017 р.
Головуючий суддя С.П. Желєзна
Суддя М.І. Никифорчук
Суддя О.В. Цісельський