26 вересня 2017 року Справа № 915/670/17
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: Чебан Я.С. - дов.№12 від 10.03.2017,
ІІІ особи: Нестеренко О.А. - ордер серія МК №000,004426 від 22.08.2017,
Пузирьова Г.А. - директор, наказ №17
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
(АДРЕСА_2),
до відповідача: Южноукраїнської міської ради Миколаївської області
(55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби народів, 48),
ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан"
(55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Молодіжна, 4-А)
про: визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 право власності на об'єкт нерухомого майна торгівельного павільйону промислових товарів по АДРЕСА_1.; рік побудови 2006; фундамент "цокль - селікатна цегла оздоблена плиткою"; стіни "металевий каркас, шлаковата, гіпсокартон, вагонка"; покрівля "металевий каркас, утеплювач, металева черепиця"; підлога "линолиум по ДВП"; електрика "да"; площа 18,0 кв.м; висота 2,80 метра; об'єм 50 кубічних метра, ринковою вартістю 66060,00 грн.; на ганок бетонний оздоблений плиткою 0,9 кв.м -
11.07.2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 права власності на об'єкт нерухомого майна торгівельного павільйону промислових товарів по АДРЕСА_1.; рік побудови 2006; фундамент "цокль - селікатна цегла оздоблена плиткою"; стіни "металевий каркас, шлаковата, гіпсокартон, вагонка"; покрівля "металевий каркас, утеплювач, металева черепиця"; підлога "линолиум по ДВП"; електрика "да"; площа 18,0 кв.м; висота 2,80 метра; об'єм 50 кубічних метра, ринковою вартістю 66060,00 грн.; на ганок бетонний оздоблений плиткою 0,9 кв.м.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №711 від 22.11.2006 було затверджено Акт приймальної комісії від 07.09.2006 і прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт, торгівельний павільйон промислових товарів, на території ринку «Титан» по АДРЕСА_1, Миколаївської області, загальною площею 15,4 кв. м. Згідно технічного паспорту, який виготовлено 27.02.2017, в розділі «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд» значиться: назва об'єкту «торговий павільйон промтоварів»; рік побудови « 2006»; фундамент «цоколь-селікатна цегла оздоблена плиткою»; стіни «металевий каркас, шлаковата, гіпсокартон, вагонка»; покрівля «металевий каркас, утеплювач, металева черепиця»; підлога «линолиум по ДВП»; електрика «да»; площа квадратних метра 18,0; висота 2,80 метра; об'єм 50 кубічних метра, ґанок бетонний оздоблений плиткою 0,9 квадратних метра. Таким чином 22.11.2006 введено в експлуатацію новостворений об'єкт нерухомого майна торгівельний павільйон на території ринку «Титан» по АДРЕСА_1. Посилаючись на ч.1 ст.181 та на ст.331 ЦК України позивач зазначає, що набуте позивачем право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Для реєстрації права власності на новостворений об'єкт законодавством, передбачено відповідний пакет документів, в даному випадку документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. В свою чергу, для присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна необхідна, зокрема, копія правовстановлюючого документу, який підтверджує право користування або право власності на земельну ділянку. Рішенням Южноукраїнської міської ради №598 від 23.03.2017 позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування торгівельного павільйону, оскільки Южноукраїнська міська рада не визнає наведений спірний об'єкт нерухомим майном, а надати правовстановлюючий документ без державної реєстрації, позивач не має змоги. Таким чином, позивач вважає, що Южноукраїнська міська рада перешкоджає позивачу в підтвердженні права власності на об'єкт нерухомого майна, що є предметом даного позову.
08.08.2017 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №21/02-34/2536 від 07.08.2017 (а.с.60-61), в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив наступне:
- посилаючись на положення ч.1 ст.181 ЦК України Южноукраїнська міська рада не погоджується з доводами позивача щодо наявності у кіоску ознак об'єкта нерухомого майна, оскільки торгівельна споруда, яка належить ФОП ОСОБА_5 являє собою споруду полегшеної конструкції (металевий каркас та обшивка) без фундаменту, яка установлена на бетонне замощення, яке є власністю торгової площі ринку ТОВ «Титан»;
- посилаючись на приписи ч.1 ст.10 та ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідач зазначив, що рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області не порушує прав та законних інтересів позивача, оскільки не спрямований та не має наслідком встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків позивача;
- враховуючи норму ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують вчинення позивачем дій по державній реєстрації нерухомого майна. Отже, у ФОП ОСОБА_5 відсутні правові підстави для набуття права власності на цей об'єкт;
- враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що позивач передчасно звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, оскільки рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №598 від 23.03.2017 фактично вказує на необхідність здійснення позивачем дій щодо проведення державної реєстрації об'єкта нерухомого майна, яким є торгівельний павільйон.
26.09.2017 від ІІІ особи ТОВ «Титан» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №13463/17), в якому ІІІ особа проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволені, зазначивши, що за наведених позивачем підстав взагалі відсутній спір, оскільки немає ніякого підтвердження щодо оспорюваності чи невизнання відповідачем вже існуючого права власності позивача, так як не має ніякого підтвердження наявності у нього права власності на торгівельний павільйон взагалі.
У судовому засіданні ухвалою суду від 08.08.2017 у відповідності до ст.77 ГПК України було відкладено розгляд справи.
Ухвалою суду від 22.08.2017 розгляд справи продовжено на 15 днів за клопотанням третьої особи.
У судовому засіданні 26.09.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
Рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №545 від 31.08.2006 «Про надання дозволу підприємцю ОСОБА_5 на розміщення торгівельного павільйону промислових товарі на території ринку ТОВ «Титан» по АДРЕСА_1» (а.с.64) вирішено:
1. Дозволити підприємцю ОСОБА_5 розміщення торговельного павільйону промислових товарів на території ринку ТОВ «Титан» по АДРЕСА_1 шляхом затвердження проектної документації, виконаної фахівцями комунального підприємства "Архітектурно - проектувальне бюро".
2. Призначити державну приймальну комісію для прийняття в експлуатацію торговельного павільйону промислових товарів на території ринку ТОВ «Титан» по АДРЕСА_1.
Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 07.09.2006 було прийнято в експлуатацію об'єкт завершеного будівництва торгівельний павільйон на території ринку «Титан» по АДРЕСА_1 (а.с.8).
Рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №711 від 22.11.2006 прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт - торговельний павільйон промислових товарів на території ринку ТОВ «Титан» по АДРЕСА_1 та затверджено акт державної приймальної комісії від 07.09.2006 з показниками: загальна площа - 15,4 м.кв.; вартість - 23,934 тис.грн. (а.с.66).
Відповідно до технічного паспорта на торговельний павільйон промислових товарів, станом на 27.02.2017 зазначено: рік побудови - 2006; фундамент - цоколь-силікатна цегла оздоблена плиткою; стіни - металевий каркас, шлаковата, гіпсокартон, вагонка; покрівля - металевий каркас, утеплювач, металева черепиця; підлога - лінолеум по ДВП; електрика - так; площа основи (кв.м.) - 18,00; висота - 2,80; об'єм (куб.м.) - 50 (а.с.16-17).
Розглянувши заяву гр. ОСОБА_5 від 15.02.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під розміщення та обслуговування торгівельного павільйону, рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №598 від 23.03.2017 було вирішено відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці України ОСОБА_5 в оренду під розміщення та обслуговування торгівельного павільйону на АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю документу, що підтверджує державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (торгівельний павільйон) (а.с.23).
Згідно із ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 за №7/5 (в редакції станом на дату введення в експлуатацію торгівельного павільйону) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Позивач у своїх поясненнях вказує, що у 2006 році у відповідності до Тимчасового порядку державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, позивач не мав можливості реєстрації новоствореного майна, тому, що згідно пункту 6.1 Порядку новостворене майно реєструвалось на підставі Акту прийому в експлуатацію та документу, який встановлює право власності або право користування на земельну ділянку. На той час земельна ділянка на якій знаходилось прийняте в експлуатацію нерухоме майно позивача, знаходилась в оренді ТОВ «Титан».
Відповідно із ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто вказана стаття ЦК України передбачає захист лише порушеного права.
При цьому порядок захисту порушеного права для суб'єктів господарювання встановлено, у тому числі ст.1 ГПК України, згідно з якою підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Із змісту наведеної статті ГПК України вбачається, що право на звернення до суду виникає в той момент коли у юридичної особи або суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи порушено їх права і тільки в цьому випадку їх права можуть бути захищені судом, у зворотному випадку у позові слід відмовляти незважаючи на те, що в ході розгляду спору по суті права позивача вже були порушені.
Така правова позиція суду ґрунтується на тому, що у випадку задоволення позову, поданого до того як права позивача були порушені, втрачають сенс положення статті 1 ГПК України і складається практика коли позивачі можуть звертатися до суду задовго до порушення їх прав, що надає можливість зловживання сторонами своїми процесуальними правами, оскільки в залежності від тривалості строку розгляду справи може залежати вирішення спору по суті, а не від поданих сторонами доказів.
З наданих позивачем доказів, зокрема рішення Южноукраїнської міської ради №598 від 23.03.2017, не вбачається порушення з боку відповідача або невизнання ним права власності позивача на спірний об'єкт - торгівельний павільйон промислових товарів по вул.Молодіжна, 4а в м.Южноукраїнськ Миколаївська області. Так, зазначеним рішенням позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування торгівельного павільйону по вул.Молодіжна 4а у м.Южноукраїнську у зв'язку відсутністю документа, який підтверджує державну реєстрацію права власності позивача на торгівельний павільйон, що не свідчить про невизнання або оспорювання права позивача на вказаний об'єкт.
Крім того, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у листі від 01.07.2013 «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», відповідно до ст.392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнаних права власності:
1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами '(за умови, що
позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які
перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних
норм інституту зобов'язального права);
2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право, власності.
Передумовою для застосування ст.392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником. Часто позови про визнання права власності в порядку ст.392 ЦК подаються, коли особа не є власником, але бажає ним стати, наприклад, на безхазяйну річ, на об'єкт самочинного будівництва, за набувальною давністю, в порядку спадкування. Також має місце пред'явлення позовів про визнання права власності на новостворене чи реконструйоване нерухоме майно, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на це майно. Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначені вище позови заявляються формально не для визнання, а для набуття права власності, задоволені вони бути не можуть. Відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва у зв'язку з ненаданням необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна (постанова Верховного Суду України ви 20 червня 2011 р. у справі N 3-55гс11).
Як вказує Верховний суд України в листі від 01.02.2017 «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України, за II півріччя 2016 року» відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 і 376 ЦК України. У решті випадків право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). У ст.392 цього Кодексу "Визнання права власності" йдеться не про виникнення, а саме про підтвердження наявного у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Таким чином виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення нормою ст.331 ЦК України не передбачено. Відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст.392 ЦК України. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24.06.2015 у справі №6-318цс15, яка відповідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України є обов'язковою до застосування.
Враховуючи, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх позовних вимог та факт порушення своїх прав з боку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст.85 ГПК України
та підписана суддею 02 жовтня 2017 року.
Суддя М.В. Мавродієва