28 вересня 2017 р.Справа № 816/686/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області в інтересах Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 816/686/17
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Полтавській області в інтересах Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.), звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області в інтересах Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003651404 від 14.04.2017 р..
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 14 квітня 2017 року № 0003651404.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (код 39461639) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 226 Податкового кодексу України, ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що призвело до неправильного вирішення справи, з підстав та обставин викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 28.09.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14 грудня 2006 року ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 1610156402738 серії АА № 0056 від 20 квітня 2016 року строком дії до 24 квітня 2017 року.
Посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку ресторану "Хутірець", розташованого за адресою: Обухівський район, с. Підгірці, вул. Боровикова, 88, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.
Результати перевірки оформлені актом фактичної перевірки від 14 грудня 2016 року № 3166/1000/14/НОМЕР_1.
У ході перевірки контролюючим органом встановлено факт зберігання позивачем алкогольних напоїв із закінченим терміном придатності: пляшки вина "Малезан Медок", 0,75 л за ціною 279,94 грн., дата виготовлення 08 серпня 2011 року, термін придатності 5 років, акцизна марка ААВФ094769 12/11; двох пляшок вина "Тейлорс 10 років Тауні", 0,75 л, за ціною 398,20 грн., дата виготовлення 26 лютого 2013 року, термін придатності 2 роки, акцизні марки ААФФ015424 10/12 та АААА015571 10/12; двох пляшок вина "Тейлорс 20 років Тауні", 0,75 л, за ціною 490,53 грн., дата виготовлення 23 серпня 2013 року, термін придатності 2 роки, акцизні марки АААС002602 10/12 та АААС002601.
Оскільки термін придатності вказаних алкогольних напоїв на момент перевірки минув, посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що полягає у зберіганні алкогольних напоїв, маркованих недійсними (не встановленого зразка) марками акцизного податку.
Висновки акта перевірки покладено відповідачем в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2017 року № 0003651404, яким до позивача, відповідно до абзацу 16 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн..
Не погоджуючись з правомірністю застосування штрафних санкцій, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2017 року № 0003651404 в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вищим контролюючим органом залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.
Позивач не погодившись з рішення відповідача звернувся до суду за захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки, які покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення ґрунтуються на безпідставних та необґрунтованих припущеннях відповідача, а тому податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2017 року № 0003651404 є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.
Згідно пп. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Відповідно до приписів пункту 228.2 статті 228 ПК України контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відповідно до підпункту 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Статтею 226 ПК України визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару (пункт 266.1).
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (пункт 266.3).
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 266.5).
Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць (пункт 266.6).
Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари (пункт 266.9).
Відповідно до п. 20 Постанови КМУ «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від 27 грудня 2010 р. № 1251 ( в редакції, чинній на час проведення перевірки), маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:
Пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;
наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив -4x10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);
пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;
відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
Отже, чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 №1251, відносять до немаркованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів вичерпний перелік підакцизних товарів, у якому відсутні такі алкогольні напої, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка та які знаходяться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР).
Відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року за № 296 «Деякі питання запровадження марок акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів» затверджено нові зразки марок акцизного податку для алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва і запроваджено марки акцизного податку нового зразка для алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва з 1 липня 2015 року.
Колегія суддів зазначає, що спеціальним законом, що визначає перелік правопорушень у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів є Закон України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Згідно із абзацом 16 частини другої статті 17 вказаного Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в сумі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Отже, у випадку зміни ставок акцизного податку чи запровадження нових зразків марок акцизного податку, суб'єкти господарювання можуть здійснювати реалізацію вже виготовленої алкогольної продукції, позначеної марками попереднього зразка за умови, що така реалізація відбувається в межах терміну придатності для споживання продукції.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у місці реалізації допущено зберігання алкогольних напоїв із закінченим терміном придатності: пляшки вина "Малезан Медок", 0,75 л, дата виготовлення 08 серпня 2011 року, гарантійний термін зберігання 5 років; двох пляшок вина "Тейлорс 10 років Тауні", 0,75 л, дата виготовлення 26 лютого 2013 року, гарантійний термін зберігання 2 роки; двох пляшок вина "Тейлорс 20 років Тауні", 0,75 л, дата виготовлення 23 серпня 2013 року, гарантійний термін зберігання 2 роки.
Визначення поняття строку (терміну) придатності наведено у Законі України "Про захист прав споживачів".
У відповідності до п. 24 ст. 1 вказаного Закону України "Про захист прав споживачів" строк (термін) придатності це строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.
Згідно ч.ч. 14, 15 та 19 ст. 5 Закону України "Про виноград та виноградне вино" гарантійні терміни зберігання вин шампанських, ігристих та тихих, коньяків України, які встановлено чинними стандартами та нормативною документацією, є мінімальними термінами, протягом яких виробник несе відповідальність за невідповідність показників якості продукції нормативним вимогам, і не є термінами придатності виноробної продукції до споживання. Виробники виноробної продукції мають право встановлювати власні гарантійні терміни зберігання окремих найменувань вин шампанських, ігристих та тихих, коньяків України, які перевищують мінімальні гарантійні терміни, встановлені чинними стандартами та нормативною документацію, з обов'язковою відповідальністю за відповідність їх якості нормативним вимогам. Власні гарантійні терміни повинні бути внесені у розроблені виробником технологічні інструкції на окремі найменування продукції, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, у встановленому порядку. Вина шампанські, ігристі та тихі, вермути, коньяки України і бренді, в яких після закінчення гарантійних термінів зберігання не з'явилося помутніння чи видимого осаду, придатні для подальшого зберігання та реалізації.
Таким чином, зазначений виробником на етикетках пляшок вин термін зберігання є мінімальним терміном, протягом якого виробник гарантує відповідність продукції вимогам нормативно-правових актів щодо її якості та безпеки.
Отже, поняття "гарантійний строк зберігання" не є тотожним поняттю "термін придатності", з чого випливає, що закінчення гарантійного строку зберігання вин автоматично не спричиняє закінчення строку придатності таких вин до споживання, за умови відсутності ознак помутніння та видимого осаду.
Такий висновок узгоджується з вимогами, що визначені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 пунктом 15 яких встановлено, що вина шампанські, ігристі та тихі, вермути, коньяки України і бренді, в яких після закінчення гарантійних строків зберігання не з'явилося помутніння чи видимого осаду, придатні для подальшого зберігання та реалізації.
Аналогічні за змістом положення містить і ДСТУ № 4807:2007 "Вина ігристі. Технічні умови".
При цьому, акт перевірки не містить будь-яких відомостей про те, чи досліджувались в процесі проведення перевірки пляшки вин, гарантійний термін придатності яких минув, на предмет наявності ознак помутніння та осаду.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що лише одне твердження в акті перевірки щодо закінчення гарантійного строку зберігання не може бути покладений в основу висновку про реалізацію (зберігання) суб'єктом господарювання алкогольної продукції без марки акцизного податку встановленого зразка.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт перевірки не містить достатньої інформації,яка дозволяє встановити факт порушення позивачем правил реалізації алкогольної продукції з огляду на відсутність будь-якої деталізації виявленого порушення, опису дій, вчинених ревізорами у ході фактичної перевірки.
У випадку встановлення в ході перевірки порушень, складання акта перевірки повинно супроводжуватись повним фіксуванням та збиранням усіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин і зазначеного висновку, в тому числі, шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото і відеозасобами, відібрання та опечатування зразків продукції, детального опису порушення, учасників такого порушення та опису усіх дій, запитань і пропозицій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених Законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення, а також обставин, що їм перешкоджали.
Посадові особи відповідача під час перевірки наведених вимог не виконали. Як вбачається з акта перевірки, зразки продукції не відбирались, сам акт перевірки не містить жодних доказів на підтвердження обставин, що стали підставою для застосування до позивача фінансових санкцій відповідно до абзацу 16 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Зі змісту акта перевірки вбачається, що при констатації правопорушення представниками контролюючого органа взято до уваги лише факт закінчення гарантійного терміну зберігання вина, а його стан з метою встановлення закінчення на момент проведення фактичної перевірки терміну придатності такого алкогольного напою до споживання не досліджувався.
Враховуючи викладене, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст.11 Законом України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є необґрунтованими, оскільки встановлений перевіркою факт не є зберіганням або реалізацією алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області в інтересах Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 816/686/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Зеленський В.В.
Судді Чалий І.С. П'янова Я.В.
Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2017 р.