25 вересня 2017 р.Справа № 539/1386/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31.07.2017р. по справі № 539/1386/17
за позовом ОСОБА_1
до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про скасування рішення та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд визнати рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 142 від 26.04.2017 року неправомірним та скасувати його; зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплачувати йому пенсію по інвалідності в розмірі фактичної заробітної плати за червень 1986 року в розмірі 2114,13 крб., відповідно до довідки виданої Жданівською сільською радою за № 02-32/772 від 26.10.2015 року, за період роботи за один неповний місяць червень з 08.06.1986 р по 31.06.1986 р. по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, починаючи з 12.04.2017 року з урахуванням сплачених сум.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31.07.2017 року вказаний позов задоволено повністю. Рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 142 від 26.04.2017 року щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до довідки Жданіської сільської ради № 02-32/772 від 26.10.2015 року визнано неправомірними та скасовано. Зобов'язано Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до довідки № 02-32/772 від 26.10.2015 року, яка видана Жданіською сільською радою, згідно якої перераховано заробітну плату ОСОБА_1 за роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період із 08.06.1986 року по 30.06.1986 року в сумі 2114,13 крб., починаючи з 12 квітня 2017 року з урахуванням сплачених сум.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31.07.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.
Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1, є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, має ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково, отримує пенсію по інвалідності через Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
Позивач, ОСОБА_1, працював головним лікарем Жданівської дільничної лікарні Лубенської ЦРЛ, яка із 2002 року є підпорядкованою Жданівській сільській раді Лубенського району, звідки був відряджений на проведення робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно довідки в/ч 61511 № 1346/43 від 1986 року, ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та йому належить до виплати за місцем постійної роботи 100% тарифної ставки (посадового окладу) за період з 08.06.1986 р. по 29.07.1986 р.
Після виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 повернувся до попереднього місця роботи, де після повернення йому і було нараховано та виплачено заробітну плату (грошове забезпечення) за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
ОСОБА_1, отримавши захворювання під час виконання обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у 2002 році отримав 3 групу інвалідності, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я йому у 2005 році була встановлена 2 група інвалідності по захврюванню, пов'язаному з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримує пенсію через Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
Згідно з довідкою, виданою Жданівською сільською радою № 02-32/772 від 26.10.2015 року, підприємством перераховано заробітну плату ОСОБА_1 за роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період із 08.06.1986 року по 30.06.1986 року в сумі 2114,13 крб.
12 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою щодо перерахунку та виплати йому пенсії згідно довідки Жданівської сільської ради № 02-32/772 від 26.10.2015 року, однак рішенням Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 142 від 26.04.2017 року ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно довідки, виданої Жданівською сільською радою № 02-32/772 від 26.10.2015 року було відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на виконання вимог частини 2 статті 71 КАС України не надано суду жодних доказів, що відомості, які містяться в довідці про заробіток позивача, виданої Жданівською сільською радою від 26.10.2015 року, містять неправдиві або недостовірні дані.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).
Згідно пункту 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач, ОСОБА_1, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 08.06.1986 року по 29.07.1986 року, що підтверджується довідкою Міністерства Оборони України та не оспорюється сторонами.
Згідно пункту 3 підпункт 4 Порядку у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчудження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчудження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Враховуючи, що позивач пропрацював у зоні відчуження менше календарного місяця, пенсія йому має обраховуватись згідно довідки Жданівської сільської ради № 02-32/772 від 26.10.2015 року, виходячи із заробітної плати за період із 08 червня 1986 року по 30 червня 1986 року із суми 2114,13 крб.
Відповідно до пункту 7 Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчудження ЧАЕС у 1986-1990 років, які виконували роботи, повязані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року № 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф «секретно» з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року № 1767-рс і від 11 грудня 1986 р. № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року № 168-5, від 10 червня 1986 р. №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс, від 16 грудня 1986 року №694-рс, від 6 січня 1988 р. №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: № 4с від 9 травня 1986 року, №58с від 11 червня 1986 року, №132с від 16 вересня 1986 року, №179с від 25 грудня 1986 року, №8с від 22 січня 1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 5 жовтня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.
Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Таким чином, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області визначена кратність із врахуванням розсекреченої постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N 207-7.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. № 665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. № 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС» передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.
Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС № 524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1,4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадитися з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці.
Крім того, постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 жовтня 1986 року № 153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно п. 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зі змісту спірної довідки вбачається, що розрахунок заробітної плати (грошового забезпечення) позивача проводився на підставі постанови Ради Міністрів УРСР 10 червня 1986 року № 207-7 та постанови КМУ від 23.11.2011 року № 1210, тобто, здійснений перерахунок Жданівською сільською радою відповідає вищезазначеним нормативно-правовим актам.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем на виконання вимог частини 2 статті 71 КАС України не надано суду жодних доказів, що відомості, які містяться в довідці про заробіток позивача, виданої Жданівською сільською радою від 26.10.2015 року, містять неправдиві або недостовірні дані.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду письмові докази, які б свідчили про незаконність цієї довідки.
Викладене також підтверджується правовими висновками Верховного Суду України викладеними у постанові від 24.11.2015 р. (справа №539/3949/14-а) та постанові від 24.11.2015 р. (справа №539/339/15-а).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії та приймаючи рішення № 142 від 26.04.2017 року щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до довідки Жданіської сільської ради № 02-32/772 від 26.10.2015, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання неправомірним рішення відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, скасування вищезазначеного рішення Лубенського об'єднаного УПФУ та зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до довідки № 02-32/772 від 26.10.2015 року, яка видана Жданіською сільською радою, згідно якої перераховано заробітну плату ОСОБА_1 за роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період із 08.06.1986 року по 30.06.1986 року в сумі 2114,13 крб., починаючи з 12 квітня 2017 року з урахуванням сплачених сум.
За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 31.07.2017р. по справі № 539/1386/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.
Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.
Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2017 р.