26 вересня 2017 р.Справа № 818/467/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справі № 818/467/17
за позовом Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області
до Сумського обласного військового комісаріату третя особа Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради
про стягнення коштів,
Позивач, Північно-східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області (надалі - позивач, Управління) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумського обласного військового комісаріату (надалі - відповідач, Сумський ОВК), третя особа - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (надалі - тертя особа, Департамент), в якому просив суд:
- стягнути з Сумського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ - 08269552) в дохід державного бюджету України за кодом надходження 24060300 на розрахунковий рахунок 31111115700002, відкритий в УК м. Суми (код за ЄДРПОУ 37970593), МФО 837013 кошти в сумі 109758,34 гривень.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 року в задоволенні адміністративного позову Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області до Сумського обласного військового комісаріату, третя особа - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення коштів - відмовлено в повному обсязі.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 року по справі № 818/467/17, позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 26.09.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до п. 2.5 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на II квартал 2016 року проведено ревізію використання коштів, виділених з державного бюджету на компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах, середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 01.01.2014 р. по 31.08.2016 р., а також законності призначення, нарахування та виплати усіх видів соціальної допомоги, пільг, субсидій та інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів за період з 01.01.2014 року по 31.08.2016 року в Департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради.
За результатами проведеної ревізії складено Акт ревізії від 26.09.2016 № 04-07/6.
З метою усунення виявлених порушень, на підставі п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення фінансового контролю" від 26.01.1993р. №2939-ХІІ, директору Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради ОСОБА_1 пред'явлено вимогу від 03.10.2016 №18-04-14-14/3671 про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства в строк до 31 жовтня 2016 року.
Вимога на момент звернення до суду першої інстанції виконана не була.
Приймаючи рішення про відмову у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що збитки які стягуються в судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії (виконати вимогу).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені приписами Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".
У відповідності до чч. 1, 2 ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011 (далі по тексту - Положення), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме, зокрема, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до підпунктів 15, 21 пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Крім того, абз.3 пп.4 п.4 Положення встановлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органам державної контрольно-ревізійної службі надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Отже, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Однак, поряд з цим згідно ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відтак, колегія суддів враховує правову позицію, викладену Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14 та від 13 травня 2014 року у справі 21-89а14.
Відповідно до позиції Верховного Суду України при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем подано адміністративний позов до Сумського обласного військового комісаріату зазначаючи про наявність спричинених збитків у зв'язку з порушеннями у діяльності Департаменту, які полягають у тому, що Департаментом на користь Сумського обласного військового комісаріату було безпідставно виплачено кошти.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебувала справа за №818/1484/16 за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради до Сумського обласного військового комісаріату про стягнення надміру виплаченої суми компенсації. Ухвалою суду Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 р. провадження у справі було закрито. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 р. ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Таким чином, ухвалами судів першої та апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку йдеться про наявність спричинених збитків у зв'язку з порушеннями у діяльності Департаменту, які полягають у тому, що Департаментом на користь Сумського обласного військового комісаріату було безпідставно виплачено кошти.
У відповідності до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Види збитків, які підлягають відшкодуванню, передбачені в законодавчому порядку, тому збитки можуть бути відшкодовані за рахунок особи, яка їх спричинила, і їх відшкодування забезпечується державним примусом і виступає в якості міри цивільно-правової і господарсько-правової відповідальності.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правова позиція Верховного Суду України про стягнення безпідставно виплачених коштів з юридичної особи за відсутності публічно-правового спору викладена в постанові Верховного суду України від 18.06.2013 року у справі №21-124а13.
Крім того, як зазначається у п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що збитки які стягуються в судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії (виконати вимогу).
Дана позиція також узгоджена з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 28.10.2014 року по справі № 21-462а14, від 13.05.2014 року по справі N 21-89а14, від 15.04.2014 року по справі N 21-40а14, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 року по справі № 818/467/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.06.2017р. по справі № 818/467/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2017 р.