28 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/9192/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;
за участю секретаря судового засідання - Торкот Д. О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 30 червня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Германа Василя Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
24 квітня 2017 року Іваничівським районним судом Волинської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Германа Василя Миколайовича про визнання протиправними дій заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0809/205160000/17 від 29 березня 2017 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що ОСОБА_1 ніколи не перетинала митний кордон на автомобілі MAZDA 626 р/н НОМЕР_1, кузов (VIN-код) № НОМЕР_2 в режимі транзит, не засвідчувала своїм підписом будь-яких документів, що стосуються даного автомобіля взагалі, та його переміщення через митний кордон, не має посвідчення водія і ніколи не керувала авто. Вважає, що відповідач притягнув її до відповідальності без належних доказів, з порушення норм Митного кодексу України.
Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 30 червня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Германа Василя Миколайовича та скасовано постанову № 0809/205160000/17 від 29 березня 2017 року у справі про порушення митних правил.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Волинською митницею ДФС, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що посадовими особами митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС проводилася перевірка щодо дотримання термінів транзиту транспортного засобу MAZDA 626 р/н НОМЕР_1, кузов (VIN-код) № НОМЕР_2, який був ввезений на митну територію України ОСОБА_1
Під час проведення перевірки та аналізу інформації було встановлено, що 13 листопада 2016 року о 02 год. 18 хв. ОСОБА_1 по смузі руху «зелений коридор», ввезла на митну територію України, через пункт пропуску «Устилуг» Волинської митниці ДФС, автомобіль марки MAZDA 626 р/н НОМЕР_1, кузов (VIN-код) № НОМЕР_2 в режимі транзит. Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля з митної території України закінчився 23 листопада 2016 року.
24 лютого 2017 року позивачу направлено виклик від 23 лютого 2017 року щодо явки на 11:00 год. 11 березня 2017 року на митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС для з'ясування обставин та причин не вивезення вище зазначеного транспортного засобу та вирішення питання щодо складання протоколу про порушення митних правил (а.с.26).
Лист був вручений 06 березня 2017 року особисто ОСОБА_1 (а.с. 27). Позивач на митний пост «Устилуг» не з'явилася. Так, як станом на 11 березня 2017 року ОСОБА_1 не вивезла автомобіль за межі митної території України, то даному факту інспектором митниці було складено протокол про порушення митних правил (а.с.24-25).
29 березня 2017 року за результатами розгляду справи було винесено постанову № 0809/205160000/17, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено штраф в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не надано доказів, які б підтвердили факт належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанова у справі про порушення митних правил винесена посадовою особою з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.
Встановлено, що 24 лютого 2017 року ОСОБА_1 направлено рекомендованим повідомленням, виклик від 23 лютого 2017 року вих. № 264/03-70-62 щодо явки об 11:00 11 березня 2017 року на митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС для з'ясування обставин та причин не вивезення вище зазначеного транспортного засобу та вирішення питання щодо складання протоколу про порушення митних правил.
Згідно електронної бази даних "services.ukrposhta.ua" УД1І113 «Укрпошта» відомо, що лист (виклик) від 23 лютого 2017 року вих. № 264/03-70-62, був вручений адресату (ОСОБА_1.) особисто. Громадянка ОСОБА_1, не зважаючи на отриманий нею особисто 06 березня 2017 року виклик, на митний пост «Устилу» не з'явилась.
Також, станом на 11 березня 2017року ОСОБА_1 не вивезла за межі митної території України автомобіль «MAZDA 626 р/н НОМЕР_1, кузов (VIN-код) № НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 491 МК України однією з підстав для порушення справи про порушення митних правил є: безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.
Частиною 1 ст. 494 МК України передбачено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
По даному факту інспектором митниці складено протокол про ПМП №0809/205160000/17 за ч.3 ст.470 МК України.
20 березня 2017 року позивачу ОСОБА_1 було надіслано лист № 435/03-70-62 від 18 березня 2017 про направлення протоколу про ПМП. В листі також було зазначено, що розгляд справи призначено на 29 березня 2017 року. Відповідно до реєстру надісланих листів, вище зазначений лист отриманий ОСОБА_1 25 березня 2017 року особисто, (рекомендоване повідомлення № 4500401345342).
Вчинення правопорушення в справі про порушення митних правил №0809/205160000/17, передбаченого ч. 3 ст.470 Митного кодексу України, повністю стверджено матеріалами справи, а саме, протоколом про порушення митних правил, витягами з бази АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС, іншими документами.
Щодо твердження позивача про те, що факти, викладені в постанові, не відповідають дійсності та фактичним обставинам, оскільки автомобіль «MAZDA 626 р/н НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 позивач на митну територію України не ввозила, не підписувала жодних документів щодо ввезення вище зазначеного автомобіля в режимі транзит та не має посвідчення водія, колегія суддів не бере такі до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст.366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Таким чином, ввезення транспортного засобу здійснювалось громадянкою ОСОБА_1 смугою руху «зелений коридор» в напрямку «в'їзд» на митну територію України.
Згідно чинного законодавства (Наказ ДМСУ №1118 від 17.11.2005 року «Про затвердження правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України») не передбачено вимагати від громадян наявність посвідчення водія або перевіряти вміння керувати транспортним засобом.
З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що постанова Волинської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0809/205160000/17 від 29 березня 2017 року винесена щодо ОСОБА_1 - відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та не підлягає скасуванню.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 41, 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС - задовольнити.
Постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 30 червня 2017 року в справі № 156/418/17 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Германа Василя Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
І. О. Яворський
Повний текст судового рішення виготовлено 03 жовтня 2017 року.