02 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/7494/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Запотічний І.І.,
судді Іщук Л.П.,
секретар судового засідання Гнатик А.З.
за участю :
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.05.2017 року у справі № 607/13988/16-а за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
08.12.2016 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просив визнати протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05 жовтня 1995 року №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12 липня 2001 року №2663-111, що діяла станом на січень 2011 року) на підставі довідки прокуратури Тернопільської області від 14.09.2016 року №142 про заробітну плату з розрахунку 80% від суми місячного заробітку; зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, згідно з довідкою прокуратури Тернопільської області від 14.09.2016 року №142 про заробітну плату, станом на 01 грудня 2015 року, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05 жовтня 1995 року №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12 липня 2001 року №2663-111, що діяла станом на січень 2011 року) з розрахунку 80% від суми середньомісячного заробітку відповідної посади працівника прокуратури, починаючи з 11.11.2016 року без обмежень граничного/максимального розміру пенсії в розмірі, зазначеному в довідці прокуратури Тернопільської області №142 від 14.09.2016 року, здійснювати відповідні виплати, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за минулий час.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.05.2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 80% від суми заробітної плати, визначеної в довідці прокуратури Тернопільської області №142 від 14.09.2016 року. Зобов'язати Тернопільське об'єднане Управління пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити з 11 листопада 2016 року перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з місячного (чинного) заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Тернопільської області №142 від 14.09.2016 року в розмірі 80 % від суми заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Не погодившись із викладеними у вищевказаній постанові суду першої інстанції висновками, відповідач подав апеляційну скаргу і просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Позивач заперечив доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції виніс законне і обґрунтоване рішення.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом встановлено, що позивач працював в прокуратурі Тернопільської області на посаді заступника начальника відділу прокуратури Тернопільської області. Із 26 січня 2011 року йому призначено пенсію за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, у редакції від 23.12.2010 року, у розмірі 80% від суми заробітної плати.
11.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії виходячи з 80% від суми заробітної плати зазначеної у Довідці про збільшення заробітної плати за №142 від 14.09.2016 року. Листом №558/Б-11 від 15.11.2016 року Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, посилаючись на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з цим, з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії управління щодо відмови призначити позивачу пенсію за вислугу років є протиправними, оскільки зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Суд вважає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до частини другої статті 50-1 Закону № 1789-XII розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 50-1 Закону № 1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
В подальшому вказані правові норми зазнали змін як щодо права особи на отримання пенсії, так і щодо її розміру у відсотках до заробітку та порядку її призначення.
Так, із набранням з 15 липня 2015 року чинності Законом № 1697-VII, Закон № 1789-XII визнано таким, що втратив чинність крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втратила чинність з 15 грудня 2015 року.
Відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
Відповідно до частини другої статті 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини третьої статті 86 Закону № 1697-VII розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Відповідно до частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Окрім цього, 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (Закон № 213-VIII), пунктом п'ятим Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 1789-XII.
З огляду на викладене, на момент звернення позивача до УПФ із заявою про призначення пенсії за вислугу років змінені умови призначення таких пенсій. Наведене питання врегульовано приписами ст.86 Закону №1697-VII, правові ж підстави для застосування в цьому випадку норм попереднього Закону №1789-ХІІ є відсутніми.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що у відповідача відсутні законні підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії у відповідності ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, оскільки положення цієї статті втратили чинність, у зв'язку з чим, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин суд вважає, що доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими і повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.05.2017 року у справі № 607/13988/16-а скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20-ти днів з моменту проголошення безпосередньо в суд касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Л. П. Іщук