28 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7056/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Яворського І.О.
суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.
секретаря судового засідання Сідельник Г.М.
з участю осіб:
позивача по справі: ОСОБА_1
відповідача по справі: представника Рябінічева А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та ОСОБА_3 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року про забезпечення позову ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в особі Відділу примусового виконання рішень про визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 в червні 2016 року звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в особі Відділу примусового виконання рішень в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів про повернення на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого документа та зобов'язати відповідача повернути виконавчий напис нотаріуса вчинений на стягнення заборгованості на підставі договору позики.
24 травня 2017 року позивач подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на реалізацію земельної ділянки, яка належить йому на праві власності.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та заборонено Управлінню Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в особі Відділу примусового виконання рішень вчиняти дії спрямовані на реалізацію земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1
Ухвалу суду оскаржили Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та ОСОБА_3. Вважають, що оскаржуване рішення є немотивованим, зокрема суд першої інстанції не навів мотивів жодної обставини, яка є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Судом не взято до уваги, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, такий повинен враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, враховувати пропорційність вимог заяви та адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача, тобто покликані гарантувати виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;
4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 р. Пленум надав роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність підстав для забезпечення позову.
Проте суд першої інстанції не навів та не обґрунтував жодних обставин, які є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд першої інстанції не оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Враховуючи надані процесуальним кодексом повноваження суду апеляційної інстанції, суд вважає за необхідне виправити недоліки рішення суду першої інстанції.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Упраління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області знаходиться виконавчий напис нотаріуса №444, виданий приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Васіловкою В.О. 12.05.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми заборгованості у розмірі 677 090,87 грн. відповідно до договору позики, посвідченого 08.08.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. за реєстровим номером №3070.
29.07.2009 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Гарапко М.Ю. було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису №444.
Таким чином, з того часу і по сьогоднішній день триває виконання виконавчого листа.
В матеріалах справи містяться дані, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка в АДРЕСА_1 площею 0,0842 га ринковою вартістю станом на 30.04.2014 року 289 314,64 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що при оцінці заяви про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявність зв'язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності труднощів виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В контексті фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції, відповідаючи на питання щодо можливості застосуванням заходів забезпечення позову завдання ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, зазначає, що у разі задоволення заяви захищені інтереси позивача будуть не співрозмірними.
Як вже раніше зазначалось, ОСОБА_3, яка є позикодавцем за договором позики укладеним з позивачем по справі. Сума позики, а в даний час заборгованості, становить 677 090,87 грн. У разі проведення реалізації арештованого майна позивача ОСОБА_3 отримала б компенсацію заборгованості менше половини суми боргу. Натомість позивач по справі, у разі задоволення заяви про забезпечення позову зможе володіти і надалі коштами, які він не повернув за договором позики. Цю обставину суд першої інстанції не взяв до уваги.
На думку суду, обставина існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі в цій справі відсутня по-перше через те, що отримана вигода є більшою ніж шкода, яка буде завдана від реалізації майна, а по-друге позовні вимоги у справі не стосуються дій чи рішень, які пов'язані безпосередньо з реалізацією нерухомого майна позивача. Це пов'язано з тим, що такими діями чи рішеннями є арешт майна, виставлення майна на торги, а не дії щодо необхідності повернення виконавчого документа стягувачу.
Неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому в цій справі не є обґрунтованими, так як в цивільному судочинстві наявні процесуальні інструменти для захисту порушених права такі як витребування майна з чужого незаконного володіння. Однак ці обставини завжди повинні оцінюватись побічно, так як в першу чергу повинна оцінюватись обставина балансу заподіяної шкоди і тієї, якої можна запобігти.
Обставина очевидності протиправності рішення суб'єкта владних повноважень позивачем також не підтверджена, оскільки виконавчий документ приймається згідно строків та форми і Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає інших вимог.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційні скарги необхідно задовольнити та прийняти нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 117, ст. 118, ст.195, ст.196, п.6 ч.1 ст.199, ст.202, п.3 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та ОСОБА_3 задовольнити, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року про вжиття заходів забезпечення позову в справі №807/752/16 скасувати та прийняти нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. О. Яворський
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повний текст виготовлено 02.10.2017 року