Справа: № 810/3226/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
27 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Державної казначейської служби України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року за заявою Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» до Головного управління Державної казначейської служби в АР Крим, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року задоволено заяву Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» про заміну сторони виконавчого провадження.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви позивача відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 199 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 року адміністративний позов Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» до Головного управління Державної казначейської служби в АР Крим, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим щодо невиконання платіжних доручень від 16.12.2013 №922 Виконавчого комітету Чистенської сільської ради Автономної Республіки Крим про перерахування на користь Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» боргу в сумі 99 601,54 грн. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим перерахувати на користь Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» кошти в сумі 99 601,54 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
27.09.2016 Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» отримано виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим перерахувати на користь кошти в сумі 99 601,54 грн. (а.с.78 на звороті).
Судом першої інстанції встановлено, що на даний час, позивач не має можливості пред'явити виконавчий лист до виконання у зв'язку з тим, що Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим фактично свою діяльність, як територіальний орган Державної казначейської служби не здійснює, і правонаступники цього органу дотепер не визначені.
Зазначене зумовило Державне підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» звернутись до суду із заявою від 16.01.2017 про зміну сторони виконавчого провадження (далі по тексту - заява).
Задовольняючи вищезазначену заяву суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв'язку з тим, що Державне підприємство «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» не має можливості стягнути кошти в сумі 99 601,54 грн. з Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, так як на даний час Кабінетом Міністрів України не визначене місце розташування останнього поза межами тимчасово окупованої території, необхідна заміна сторони у виконавчому провадженні ВП №52778897 з Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим на центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, а саме: Державну казначейську службу України.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 264 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
В силу вимог частин 1 та 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Так, відповідно до норм чинного законодавства, заміна сторони виконавчого провадження відбувається у разі вибуття однієї з сторін (стягувача або боржника), зокрема, внаслідок смерті або реорганізації. Заміна сторони полягає у вступі на її місце правонаступника (спадкоємця).
Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Відповідно до правових положень цивільного судочинства, правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.
Так, підставою правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги або переведення боргу.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч.5 ст. 15 «Про виконавче провадження»).
Пунктом 3 ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України, встановлено, що положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.
Таким чином, Державна казначейська служба України (далі по тексту - Казначейство) діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення №215).
Згідно із п.1 Положення № 215 Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (п.2 Положення № 215).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.
Пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів центрального органу виконавчої влади на розгляд міністрові вносить керівник центрального органу виконавчої влади.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог вищезазначеного Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 15.06.2011 № 651 «Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби», відповідно до п. 1 якої утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної казначейської служби за переліком згідно з додатком.
Аналіз вищезазначених правових положень чинного законодавства вказує, що Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, а Головне управління Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим є юридичною особою публічного права та територіальним органом Державної казначейської служби.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 651 Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби» та наказу Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280 «Про затвердження положень про територіальні органи Державної казначейської служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27.10.2011 за № 1236/19974, Казначейством затверджене Положення про Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Зокрема, п. 18 вищезазначеного Положення встановлено, що Головне управління Казначейства є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Казначейства та банках.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що станом на момент звернення позивача із заявою про заміну сторони виконавчого провадження Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим не ліквідоване (не припинено) як юридична особа.
Також, Кабінетом Міністрів України рішення відносно територіального органу Державної казначейської служби, зокрема, Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, що знаходиться на окупованій території Автономній Республіці Крим, не приймалось.
Крім того, як вже зазначалось, постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 року адміністративний позов Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» до Головного управління Державної казначейської служби в АР Крим, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Державна казначейська служба України була стороною по даній справі - відповідачем. Проте, судом першої інстанції відносно неї рішення зобов'язального характеру не приймалось, а тому вимоги позивача про заміну сторони виконавчого провадження є безпідставними.
Отже, чинним законодавством не передбачено, що Державна казначейська служба України є правонаступником Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, а тому правові норми ст. 264 КАС України про заміну сторони виконавчого провадження не можуть бути застосовані в даному випадку.
Аналіз вищезазначених правових положень та обставин справи дає підстави для висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» від 16.01.2017 про зміну сторони виконавчого провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254, 264 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року про заміну сторони виконавчого провадження - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» до Головного управління Державної казначейської служби в АР Крим, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
.
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Епель О.В.
Карпушова О.В.