Справа: № 826/6889/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
28 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
У квітні 2016 року, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.10.2016 №0007021701, №0007011701, від 12.02.2016 №0000811201, визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 15.10.2015 №007031701, №0006991701, №0006981701 та від 30.12.2015 №0008801701.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про заниження позивачем доходу є помилковими та спростовуються фіскальними Z-звітами, як наслідок помилковими є висновки відповідача про заниження позивачем єдиного соціального внеску, сплаченого з сум чистого оподатковуваного прибутку.
Висновок відповідача про нездійснення роздрукування фіскального Z-звіту за 28.08.2013 спростовується відповідним чеком, який підклеєний в книзі обліку розрахункових операцій.
Проведення позивачем обліку товарних запасів підтверджується книгою обліку доходів і витрат, зареєстрованою позивачем 14.10.2014.
Відповідно до контрольних стрічок, 26 та 28 листопада 2014 позивачем було здійснено реалізацію слабоалкогольних напоїв, а тому висновок податкового органу про реалізацію саме алкогольних напоїв позивачем також є помилковим.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.10.2015 №0007011701 та від 12.02.2016 №0000811201.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0007031701 про застосування фінансових санкцій в частині застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Під час апеляційного розгляду справи у судовому засіданні 03 серпня 2017 року відповідачем надано до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення по справі.
Також, представником позивача - ОСОБА_3 подано клопотання про зупинення провадження у справі.
У зв'язку із зазначеним вище потрібен додатковий час для належного повідомлення про день, час судового засідання та виклику сторін у справі .
З огляду на вищевикладене та у зв'язку з необхідність дослідженням додаткових пояснень відповідача, додаткового часу для повідомлення та виклику сторін у справі необхідний певний час, що може перевищувати межі строку, встановленого для розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року було зупинено апеляційне провадження у справі за розглядом апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до 28 вересня 2017 року до 09 год. 10 хв.
Відповідно до частини 5 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів протокольною ухвалою постановила, провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, поновити та призначити до розгляду у судовому засіданні на 28 вересня 2017 року о 09 год. 10 хв.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що посадовою особою ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.
Перевіркою встановлено такі порушення ФОП ОСОБА_2:
- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 2 599, 28 грн., у тому числі по періодам: у 2012 році - 1 113, 76 грн., 2014 році - 1 485, 52 грн.;
- абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску із сум чистого оподатковуваного доходу в розмірі 43 324, 11 грн., у тому числі за 2012 рік - 13 733, 67 грн., 2013 - 11 615, 84 грн., 2014 - 17 974, 60 грн.;
- пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: не перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок 36,8%, 3,6% за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 у загальній сумі 31 431, 20 грн.;
- підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, не перераховано до бюджету податку з доходів найманих працівників за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 в сумі 5 559, 88 грн.;
- пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині не утримання та не перерахування до бюджету військового збору в загальній сумі 112, 50 грн., у тому числі в 2014 - 112, 50 грн.;
- пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 7.5 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №106/5297, яке полягало у несвоєчасному друкуванні 9 Z-звітів та 1 Z-звіту взагалі не роздруковано;
- пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відсутній облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, та здійснення продажу товарів (громадське харчування), які не відображені в такому обліку на загальну суму 628 373, 99 грн.;
- статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме здійснення реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без ліцензії на право їх реалізації.
За наслідками перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 29.09.2016 №866/26-54-17-01-17-2613712292 та 15.10.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0007001701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб найманих працівників у розмірі 9 611, 20 грн., у тому числі: 5 559, 88 грн. - основний платіж, 4051,32 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
№0007011701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 3249,10 грн., у тому числі: 2 599, 28 грн. - основний платіж, 649, 82 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
№0007021701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 260 147, 98 грн. за порушення пунктів 9, 12 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
№0007041701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з військового збору у розмірі 180,00 грн., у тому числі: 112, 50 грн. - основний платіж, 67, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
рішення №0007031701 про застосування фінансових санкцій, яким за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 34 000, 00 грн.;
рішення №0006981701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 14 352, 10 грн.;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-99, якою позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 31 431, 20 грн.;
рішення №0006991701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 4 120, 36 грн.;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-100, якою позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 43 324, 11 грн.;
ОСОБА_2, не погоджуючись із зазначеними рішеннями податкового органу, оскаржив їх в адміністративному порядку.
Рішенням про результати розгляду первинних скарг Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 21.01.2016 №248/Р/26-15-10-08-16 податкове повідомлення - рішення від 15.10.2015 №0007021701 скасовано в частині 3 400, 00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін. В решті скарга залишена без задоволення.
На підставі акта перевірки та рішення про результати розгляду первинних скарг від 21.01.2016 №248/Р/26-15-10-08-16, ДПІ в Оболонському районі ГУДФС у м. Києві 12.02.2016 винесла податкове повідомлення - рішення №0000811201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1256747,98 грн. за порушення пунктів 9, 12 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»
Рішенням про результати розгляду первинних скарг Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.12.2015 №4083/Р/26-15-10-08-16 встановлено заниження штрафної санкції у рішенні №0006981701 на 1363,50 грн.
На підставі акта перевірки та рішення про результати розгляду первинних скарг від 23.12.2015 №4083/Р/26-15-10-08-16, ДПІ в Оболонському районі ГУДФС у м. Києві 30.12.2015 винесено рішення №0008801701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 115715,60 грн.
Рішенням про результати розгляду повторної скарги Державної фіскальної служби України від 01.04.2016 №3304/Р/99-99-10-01-03-14 податкове повідомлення - рішення від 15.10.2015 №0007001701 скасовано. В решті скарга залишена без задоволення.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
Згідно з пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
З огляду на викладене податкове повідомлення - рішення від 15.10.2015 №0007021701 є відкликаним з моменту отримання позивачем податкового повідомлення - рішення від 12.02.2016 №0000811201.
Таким на підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.10.2015 №0007021701 відсутні.
Так само у зв'язку з тим, що на підставі рішення про результати розгляду первинних скарг від 23.12.2015 №4083/Р/26-15-10-08-16, ДПІ в Оболонському районі ГУДФС у м. Києві 30.12.2015 винесено рішення №0008801701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 115 715, 60 грн., рішення №0006981701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску вважається відкликами, а тому підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні.
З огляду на викладене предметом перевірки виступають податкові повідомлення - рішення від 15.10.2015 №0007011701, від 12.02.2016 №0000811201, рішення №0008801701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.12.2015, рішення №0006991701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.10.2015 та рішення №0007031701 про застосування фінансових санкцій від 15.10.2015.
Як вбачається із матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до наданих до перевірки позивачем первинних документів (видаткових та податкових накладних, книг обліку розрахункових операцій за 2012 та 2014 роки, книги обліку доходів та витрат) фактична сума доходів за 2012 рік занижена позивачем на 7 425, 00 грн., а за 2014 рік на 4 903, 25 грн.
Також, відповідно до наданих на перевірку документів, а саме накладних, книги доходів та витрат за 2014 рік, відомостей нарахування та виплати заробітної плати, актів приймання-передач товарів, наданих послуг за 2014 рік, встановлено, що фактична сума витрат за 2014 рік безпосередньо пов'язана з отриманням доходу завищена на 5000, 20 грн., яка документально не підтверджена.
Як наслідок за результатами перевірки встановлено заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на 17 328, 45 грн. та донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 2 599, 28 грн.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 177.2 названої статті об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, закріплений у пункті 177.4 статті 177 ПК України.
На спростування висновків податкового органу позивачем надано копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних, розпочатий 14.02.2012, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), розпочату 14.10.2004, податкові декларації з податку на додану вартість за 2014 рік з додатками до них.
Як вбачається із зазначених документів, позивач мав витрати у 2014 році на придбання товарів у розмірі 226827,81 грн. Також у 2014 році ним було сплачено заробітну плату в розмірі 18000,00 грн. та понесені інші витрати в розмірі 54575,03 грн.
Відповідно до розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 2014 рік, позивачем задекларовано вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції у розмірі 222 616, 17 грн., що на 4 211, 64 грн. менше, ніж обліковувалось у первинних документах.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідач, на вимогу суду не надав будь-яких письмових пояснень з приводу того, які саме витрати, пов'язані з господарською діяльністю позивача та задекларовані в розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 2014 рік завищені платником податку на 5000,20 грн. та на підставі яких саме документів зроблено відповідний висновок, колегія суддів, враховуючи положення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у відповідній частині.
Щодо заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 43 324, 11 грн., а саме за 2012 на 13 733, 67 грн., за 2013 на 11 615, 84 грн. та за 2014 на 17 974, 60 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Підставою для такого висновку стало виявлення неподання позивачем звітів до Пенсійного фонду та відповідача, як наслідок не проведення нарахування та перерахування до бюджету внеску з сум доходів, отриманих у відповідних роках.
Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем не нараховувався та не сплачувався єдиний внесок у розмірі 36,8% та 3,6%, звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду Оболонського району міста Києва не подавались.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №2464-VI).
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 частини 1 статті 4, абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 4 та пункту 4 частини 1 статті 4 названого Закону платниками єдиного внеску є:
роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють у фізичних осіб - підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У частині 2 статті 6 Закону України №2464-VI закріплені обов'язки платника єдиного внеску. Зокрема, платник зобов'язаний:
своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)
Розмір єдиного внеску, визначений у статті 8 Закону України №2464-VI.
Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VI, у редакції, яка діяла протягом 2012 - 2014 років, територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
З огляду на встановлення під час перевірки невиконання позивачем наведених положень Закону України №2464-VI в частині нарахування та сплати єдиного внеску з оподатковуваних доходів, а також відсутність у позові будь-яких обґрунтувань на спростування такого висновку, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції, а тому рішення №0008801701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.12.2015 та рішення №0006991701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.10.2015 скасуванню не підлягають.
При перевірці дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №485/95-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №485/95-ВР) встановлено здійснення позивачем торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у період відсутності ліцензії на право їх реалізації.
Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії АЕ №1326546608456 від 28.11.2013 надавала право на торгівлю тютюновими виробами з 26.11.2013 по 25.11.2014.
Ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії №1426546608396 надавала право на торгівлю тютюновими виробами з 29.11.2014 по 28.11.2015.
Відповідачем зроблено висновок, що позивач у період з 26.11.2014 по 28.11.2014 не мав право здійснювати роздрібну торгівлю тютюновими виробами.
Крім того, ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії №1326546408455 від 28.11.2013 надавала право на торгівлю алкогольними напоями з 26.11.2013 по 25.11.2014.
Ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії №1426546408395 надавала право на торгівлю алкогольними напоями з 29.11.2014 по 28.11.2015.
Відповідачем зроблено висновок, що позивач у період з 26.11.2014 по 28.11.2014 не мав право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Відповідно до наданої до перевірки книги обліку розрахункових операцій та вклеєних в неї належним чином Z-звітів та контрольних стрічок, за період з 26.11.2014 по 28.11.2014 встановлено, що позивач проводив реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Так, 26.11.2014 позивачем реалізовано сигарети «Кент» В1 на суму 16,50 грн., 27.11.2014 - Оболонь «Слабоалкоголка 0,3» на суму 52,50 грн. та 28.11.2014 - сигарети «Мальборо» ВІА, «Честерфілд», Шейк «Слабоалкоголка» на суму 46,25 грн.
На підтвердження викладеного до акта перевірки долучені копії контрольних стрічок за 26, 27 та 28 листопада 2014.
Відповідними стрічками підтверджується реалізація 26.11.2014 сигарет «Кент» В1, 27.11.2014 - Оболонь «Слабоалкоголка 0,3» та 28.11.2014 - Шейку «Слабоалкоголка».
Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВРз наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №481/95-ВР).
Відповідно до визначень, закріплених у статті 1 названого Закону:
алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
слабоалкогольними напоями - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 см 3, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю.
Відповідно до частини 12 статті 15 Закону України №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Згідно з абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що саме здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, визначення яких наведено у статті 1 Закону України №481/95-ВР, є підставою для накладення штрафу.
Відсутність будь-якої з ознак алкогольного напою, з наявністю яких Закон України №481/95-ВР пов'язує обов'язок з отримання ліцензії на роздрібну торгівлю, виключає відповідальність, передбачену абзацом 5 частини 2 статті 17 цього Закону.
Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.09.2007 у справі № 17/97 (37/32).
З огляду на викладе, рішення №0007031701 про застосування фінансових санкцій від 15.10.2015 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
В решті рішення є правомірним, а тому скасуванню не підлягає.
При перевірці дотримання позивачем вимог законодавства з питань здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, відповідачем встановлено, зокрема, порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №265/95-ВР).
Відповідно до пункту 12 статті 3 названого Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Облік товарних запасів, на переконання податкового органу, ведеться в книзі обліку доходів та витрат.
Тим часом, відповідно до пункту 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №48, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (далі по тексту - Порядок №48) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Отже, до зазначеної книги вносяться записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати, що не має жодного відношення до обліку товарних запасів.
Статтею 6 Закону України №165/95-ВР закріплено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що в книгу обліку доходів і витрат вноситься інформація про отримані доходи та документально підтверджені витрати, суд приходить до висновку, що у законодавстві України не передбачено ведення обліку товарних запасів, а лише встановлено обов'язок зазначати відповідні суми доходів та витрат.
За таких обставин, оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що позивачем у встановленому законодавством порядку заповнювалась Книга обліку доходів і витрат, з огляду на приписи частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення від 12.02.2016 №0000811201.
Аналогічної правової позщиціх дотримується Вищий адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі від 23.10.2012 у справі №2а-8027/10/1570.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 03 жовтня 2017 року).
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Троян Н.М.