Справа № 623/633/17 Головуючий 1 інстанції Винниченко П.П.
Провадження № 22ц/790/5171/17 Доповідач: Коваленко І.П.
Категорія: спадкові
28 вересня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого Коваленко І.П
суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.
при секретарі Дмитренко А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права на завершення приватизації земельної частки (паю) у порядку спадкування,-
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права на завершення приватизації земельної частки (паю) у порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що її батько ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадковим майном є земельна ділянка із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП «Світанок» із площі 14,0 га, поля №1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради.
Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 травня 2006 року було зобов'язано Ізюмську районну державну адміністрацію видати ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за рахунок земель резерву.
Розпорядженням Ізюмської районної державної адміністрації №338 від 01 серпня 2006 року ОСОБА_3 було передано у власність із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП «Світанок» із площі 14,0 га, поля №1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради.
За життя ОСОБА_3 не встигла закінчити процедуру приватизації вищевказаної земельної ділянки та отримати правовстановлюючий документ на неї.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_2. Вона є спадкоємицею за законом після смерті батька. Через відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно, вона не може оформити спадщину на вищевказану земельну ділянку.
У зв'язку з цим, позивачка просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП «Світанок» із площі 14,0 га, поля №1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради та одержання документів на її ім'я, що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочала ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
У судовому засіданні Оскільська сільська рада Ізюмського району Харківської області проти позову не заперечувала.
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у судове засідання не з'явився, проти позову заперечував, вказав, що спадкодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належним чином не оформили за собою право на спірну земельну ділянку, підстав для задоволення позову не вбачав.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2017 року визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки із земель державного резервного фонду, на рівні земельної частки (паю) визначеної для членів ААП «Світанок» із площі 14,0 га, поля №1 третьої ґрунтозахисної сівозміни, розташованої на території Левківської сільської ради та одержання документів на ім'я ОСОБА_1, що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочала ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі.
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_2, який при житті почав процедуру прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до постанови Ізюмського міськрайонного суду від 17 травня 2006 року, справа № 2-а-25 2006 рік, було зобов'язано Ізюмську районну державну адміністрацію видати ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за рахунок земель резерву.
Відповідно до розпорядження Ізюмської РДА № 338 від 01 серпня 2006 року, ОСОБА_3 було передано у власність із земель державного резервного фонду земельну ділянку, на рівні земельної частки(паю) визначеної для членів ААП «Світанок» із площі 14,0 га, поля №1 третьої грунтозахистної сівозміни (згідно з проектом землеустрою ААП «Світанок») розташовану на території Левківської сільської ради та виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку. Приступити до використання земельної ділянки після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку, його державної реєстрації.
ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ОСОБА_3 померла.
За життя ОСОБА_3 не встигла закінчити процедуру приватизації вищевказаної земельної ділянки та отримати правовстановлюючий документ на неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Правовою основою виділення земельної частки (паю) є Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Даним Законом визначено, що виділення земельної частки (паю) в окрему земельну ділянку здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Більше того, в результаті виділення земельних часток (паїв) в натуру (на місцевість) Законом передбачалася (до 01.01.2013) необхідність оформлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).
Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради в межах населених пунктів, а за межами населених пунктів - відповідних органів виконавчої влади (райдержадміністрацій).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають:колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи країни, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;- виготовлення технічної документації на земельні ділянки; - - визначення меж земельної ділянки в натурі;- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у - - встановленому порядку Державного акта на землю (до 01.01.2013); - реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщозазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянкн не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Статтею 126 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового значення, посвідчується в тому числі свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідно до вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України (в редакції станом на 1.01.2013) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та/або оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_3 за життя не набула права власності на земельну ділянку, а позивачем не надано жодних доказів щодо отримання нею державного акту або реєстрації за нею прав на земельну ділянку.
24 квітня 2015 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька - ОСОБА_2.
Листом № 134/02-17 від 27 січня 2017 року, Ізюмською нотаріальною конторою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку із земель державного резервного фонду земельну ділянку, на рівні земельної частки(паю) визначеної для членів ААП «Світанок» із площі 14,0 га, поля №1 третьої грунтозахистної сівозміни (згідно з проектом землеустрою ААП «Світанок») розташовану на території Левківської сільської ради, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, оскільки спадкодавець - ОСОБА_2 який прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 Земельного кодексу України, проте ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України. Пунктом 4.20 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиціїУкраїни від 22.02.2012 № 282/20595, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Витягу з Державного земельного кадастру.
Частинами 1, 3 ст. 1268, частиною 1 ст. 1269, частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку; встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності заведених вище обставин - поданням до нотаріальної контори заяви про прийнятгя спадщини у зазначений ч. 1 ст 1270 ЦК України строк.
Зазначені норми права свідчать про те, що в разі смерті спадкодавця підлягає встановленню факт постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем (факт прийнятгя спадщини після смерті спадкодавця).
Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо проживав разом зі спадкодавцем, реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем (п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03.03.2004 року за №283/8882).
Зазначені документи є підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку, доказ того, що позивач постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини і відповідно до ч.З ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.
Проте позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
Крім того, позивачем не надано доказів того, що з 2006 року до дня смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (протягом більше 7 років) гр. ОСОБА_2 вчиняв дії спрямовані на спадкування за законом права на завершення приватизації земельної ділянки із земель державного резервного фонду земельну ділянку, на рівні земельної частки (паю), визначеної для членів ААП «Світанок», із площі 14,0 га поля №1 третьої ґрунтозахисної сівозміни (згідно з проектом землеустрою ААП «Світанок»), розташованої на території Левківської сільської ради ведення товарного сільськогосподарського виробництва
Оскільки ОСОБА_3 не набула права власності на земельну ділянку, та відсутні докази того, що її син ОСОБА_2 набув права власності на земельну ділянку, та/або успадкував за законом право на завершення приватизації земельної ділянки та розпочав процес приватизації земельної ділянки, а тому, ОСОБА_1 не може успадкувати право яке не набуте спадкодавцем.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.
Враховуючи вимоги ст..88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області підлягає стягненню судовий збір у сумі 704 грн.
На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - задовольнити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 липня 2017 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права на завершення приватизації земельної частки (паю) у порядку спадкування - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір у сумі 704 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді