Справа № 761/30183/17
Провадження № 1-кс/761/19149/2017
14 вересня 2017 року cлідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність ГУ ДФС у м. Києві, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
На обґрунтування скарги заявник зазначила, що 08.08.2017 ша підставі ухвали слідчого судді від 24.07.2017 слідчим з ОВС другого відділу розслідувань кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві у кримінальному провадженні № 320 171 000 000 001 04 за ч. 3 ст. 212 КК України проведений обшук у нежитловому приміщенні, де здійснює свою діяльність ТК «Домосфера», за адресою - м. Київ, Столичне шосе, б. 101.
Під час вказаної слідчої дії вилучені низка документів, товарно - матеріальні цінності, а саме електронна техніка, які належать на праві власності ОСОБА_3 .
Вважаючи вилучені під час обшуку речі та документи тимчасово вилученим майном, оскільки про їх вилучення прямо не наданий дозвіл в ухвалі слідчого судді, та з огляду на те, що на момент звернення зі скаргою до слідчого судді слідчим питання про накладення арешту на вилучене не ініціювалося, заявник наполягав на незаконному утриманні такого майна органом досудового розслідування.
Викладене, на його думку, дає підстави для задоволення скарги.
У судове засідання з розгляду скарги представник власника майна, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду скарги, не прибув, про наявність поважних причин неявки не повідомив.
Слідчий СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві також до суду не з'явився, що згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу та долучені до неї документи, дійшов висновку про таке.
Статтею 2 визначені завдання кримінального провадження, до яких, серед іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Крім того, процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під досудового розслідування покладається на слідчого суддю.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Відповідно до ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких, серед інших, зокрема, віднесені законність (ст. 9 КПК), змагальність (ст. 22 КПК) та диспозитивність ( ст. 26 КПК).
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження слідчий суддя зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, у силу ч. 3 ст. 306 КПК розгляд скарг на бездіяльність слідчого, у тому числі щодо неповернення тимчасово вилученого майна, здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу.
Наведена норма спрямована на дотримання учасниками кримінального провадження вимог принципу змагальності, який саме на особу, яка звернулася з скаргою, покладає обов'язок обстоювання її правової позиції, доведення обставин, які вона вважає порушенням відповідних прав, свобод та законних інтересів.
Крім того, згідно з ч.6 ст. 22 КПК суд зобов'язаний, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Наведена норма кореспондується з положенням ч. 1 ст. 26 КПК, яка зазначає, що сторони кримінальному провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.
З викладеного витікає, що слідчий суддя при вирішенні ініційованого заявником питання зобов'язаний не лише дослідити надані йому матеріали, але й забезпечити особі право на безпосереднє відстоювання своєї позиції.
Таким чином, наведені процесуальні норми приводять до висновку про можливість забезпечити дотримання вищевказаних засад кримінального провадження лише за умови присутності особи, яка звернулася з скаргою, як ініціатора відповідного провадження.
Неприбуття заявника до суду унеможливило встановлення усіх обставин, які є необхідними для вирішення скарги по суті заявлених вимог.
На підставі викладеного слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що прийняття вказаного рішення утворює найбільш сприятливе для заявника становище, оскільки у такому випадку останній має право у визначеному порядку звернутись до слідчого судді з метою оскарження бездіяльності.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 7, 9, 22, 303-306, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Державної Фіскальної служби України залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1