Справа № 819/1270/17
25 вересня 2017 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
секретарі судового засідання Придаткевич Н.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_2, довіреність від 14.09.2017 року,
представника відповідача Ковальової Н.С., довіреність від 22.06.2017 року № 3844/10/19-00-10-04-10/8471
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2017 року № 0002511302, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем на суму 67522,70 грн. і штрафними санкціями на суму 16880,68 грн., та податкове повідомлення-рішення від 14.03.2017 року № 0002521302, яким збільшено грошове зобов'язання по військовому збору за основним платежем на суму 5109,88 грн. і штрафними санкціями на суму 1277,47 грн.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 року відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) допущено заміну первинного відповідача Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області належним відповідачем - Головне управління ДФС у Тернопільській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області прийняті на підставі акту перевірки від 24.02.2017 року № 284/19-00-13-02/НОМЕР_3. Відповідач безпідставно дійшов висновку про виникнення у позивача податкової заборгованості з анульованого (прощеного) боргу за кредитним договором від 27.12.2006 року № 770/42-103-06, оскільки позивач ніякого додаткового блага від банківської установи не отримувала. Зазначає, що в результаті реалізації договірних правовідносин між нею та банком позивачем було повернуто суму грошей більшу, ніж була отримана в якості кредиту. Тобто у позивача фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту її активів у тій чи іншій формі, а тому відсутній об'єкт оподаткування. Крім того, твердження відповідача щодо не подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік не відповідає дійсності. За таких обставин, вважає, спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавств, а тому просить їх скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у письмових запереченнях, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки. (а.с.50-55) Так, контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_4 в 2015 році отримано дохід у сумі 340658,52 грн. за ознакою доходу "126" - додаткове благо. При цьому, публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") листом від 21.04.2016 року № 186/79-508 підтверджено анулювання (прощення) заборгованості ОСОБА_4 по договору від 27.12.2006 року № 770/42-103-06 та надано копію заяви позивача від 11.09.2015 року щодо сплати заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням у загальній сумі 15330,65 швейцарських франків. Також в даній заяві зазначено про те, що позивач належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про свій обов'язок самостійно сплатити податок на доходи з фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом, зі відображенням такого доходу у річній податковій декларації відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Однак, ОСОБА_4 за 2015 рік була подана лише річна податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, а відтак, у зв'язку з не поданням декларації про майновий стан та отримані доходи за 2015 рік, за результатами перевірки контролюючим органом самостійно визначено позивачу грошові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, та по військовому збору. З врахуванням вищевикладеного, вважає оскаржувані рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін по справі, судом встановлено наступне.
27.12.2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту № 770/42-103-06, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 60000,00 швейцарських франків, зі сплатою 10,2 процентів річних, та порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 10.12.2031 року. (а.с.9-10)
11.09.2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін № 1 до договору кредиту № 770/42-103-06 від 27.12.2006 року, згідно із пунктами 2.1 та 2.2 якого заборгованість за кредитом в сумі 26371,15 швейцарських франків; заборгованість по процентам за користуванням кредитом в сумі 4291,50 швейцарських франків. (а.с.11-12)
Відповідно до пункту 3 даного договору сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, які викладені в договорі кредиту (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього).
Сторони домовились, що погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 15332,00 швейцарських франка здійснюється позичальником не пізніше 11.09.2015 року (пункт 3.1 договору про внесення змін).
Пунктом 3.2 такого договору передбачено, що сторони домовились, що в разі якщо позичальник належним чином виконає умови, які викладені у пункті 3.1 цього договору про внесення змін, то позичальник набуває право на анулювання (прощення) залишку заборгованості за договором кредиту.
У день виконання умов, які викладені у пункту 3.1 цього договору про внесення змін позичальник надає кредитору підписану "Заяву на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням", форма якої зазначена в додатку № 1 до цього договору про внесення змін не пізніше 16 години 30 хвилин поточного робочого дня кредитора, в який позичальник внесе суму, зазначену в пункті 3.1 цього договору про внесення змін.
Сума залишку заборгованості за договором кредиту, що підлягає анулюванню (прощенню), дата такого анулювання (прощення), а також відповідні положення стосовно повідомлення позичальника про таке анулювання (прощення) та його обов'язок самостійно сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України зазначаються в заяві.
11.09.2015 року ОСОБА_4 було сплачено борг за кредитом в сумі 11040,50 швейцарських франків та борг по процентам за користуванням кредитом в сумі 4291,50 швейцарський франк, що підтверджується довідкою ПАТ "Укрсоцбанк" від 10.07.2017 року № 10.1-186/96-10300. (а.с.33-35)
Цього ж дня, 11.09.2015 року згідно заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням ОСОБА_4 просила здійснити анулювання (прощення) основної заборгованості за договором кредиту № 770/42-103-06 від 27.12.2006 року в сумі 15330,65 швейцарських франків. Також в даній заяві ОСОБА_4 зазначено про те, що вона належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про свій обов'язок самостійно сплатити податок на доходи з фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом, зі відображенням такого доходу у річній податковій декларації відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. (а.с.60)
01.02.2017 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено та надіслано наказ № 129 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_3" (а.с.56), який отримано позивачем 09.02.2017 року відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.56 зворот).
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України та наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 01.02.2017 року № 129, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи - платника податків ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_3, за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року. Результати перевірки викладені в акті від 24.02.2017 року № 284/19-00-13-02/НОМЕР_3. (а.с.18-20)
Повідомленням Головного управління ДФС у Тернопільській області від 17.02.2017 року № 124/6/19-00-13-02-13/1614 було запрошено ОСОБА_4 для ознайомлення, підписання та отримання акту перевірки 24.02.2017 року о 10 годині 00 хвилин (а.с.57), проте у зв'язку з неявкою в зазначений час акт перевірки від 24.02.2017 року № 284/19-00-13-02/НОМЕР_3 було направлено платнику податків засобами поштового зв'язку, що отриманий нею особисто 27.02.2017 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.58).
Як вбачається з матеріалів справи, проведення даної перевірки зумовлено відомостями із ЦБДРФО, даними Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області по формі 1-ДФ, відповіді ПАТ "Укрсоцбанк" від 21.04.2016 року № 186/79-508, а також неподанням податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015рік
ПАТ "Укрсоцбанк" відобразив суму анульованого основного боргу в сумі 340658,52 грн. в "Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (1-ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано за рахунок резерву, а саме в звітності за 3 квартал 2015 року з ознакою доходу "126" - додаткове благо.
Згідно наданої ПАТ "Укрсоцбанк" інформації, викладеної листом від 21.04.2016 року № 186/79-508, сума доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості становить 341267,65, сума доходу, що не підлягає оподаткуванню - 609,00 грн., сума нарахованого та виплаченого доходу, відображена в 1-ДФ - 340658,52 грн. (а.с.59)
Так, проведеною перевіркою встановлені наступні порушення:
абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, статті 179 ПК України, в результаті чого донараховано суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі - 67522,60 грн.;
пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2015 рік в сумі 5109,88 грн.
Позивач, не погодившись із висновками перевірки вказаного акту, подала свої заперечення до Головного управління ДФС у Тернопільській області (а.с.25), однак розглянувши дане заперечення, контролюючий орган дійшов висновку, що порушень при складанні акту перевірки від 24.02.2017 року № 284/19-00-13-02/НОМЕР_3 не встановлено, про що повідомив листом від 10.03.2017 року № 204/6/19-00-13-02/4/2578 (а.с.26).
14.03.2017 року, на підставі висновків акта перевірки від 24.02.2017 року № 284/19-00-13-02/НОМЕР_3, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0002511302, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 84403,38 грн., з яких за основним платежем на суму 67522,70 грн. і штрафними санкціями на суму 16880,68 грн.; (а.с.21)
№ 0002521302, яким збільшено грошове зобов'язання по військовому збору на суму 6387,35 грн., з яких за основним платежем на суму 5109,88 грн. і штрафними санкціями на суму 1277,47 грн. (а.с.22)
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку (а.с.27-29), однак рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 14.06.2017 року № 7586/0/99-99-11-02-01-14 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 14.03.2017 року № 0002511302 та № 0002521302, а скаргу ОСОБА_4 - без задоволення (а.с.30-31).
Не погоджуючись із прийнятими оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення перевірялися судом на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.
Зокрема, чи оскаржувані рішення прийняті суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами; обґрунтовано. Так, прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Згідно з пунктом 162.1. статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.
У свою чергу, платниками військового збору також є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України (підпункт 1.1 пункт 16-1 підрозділу 10 ПК України).
За приписами пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Так, згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Отже, визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Тому, основна сума кредиту (тіло кредиту), що в подальшому анульована (прощена) банківською установою, вважається доходом платника податків у розумінні вимог податкового законодавства, який підлягає оподаткуванню на підставі абзацу "д" підпункту164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
При цьому, згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:
основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;
сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Як слідує з матеріалів адміністративної справи, ПАТ "Укрсоцбанк" листом від 21.04.2016 року № 186/79-508 підтверджено анулювання (прощення) заборгованості ОСОБА_5 по договору кредиту від 27.12.2006 року № 770/42-103-06 у розмірі 341267,65 грн., сума доходу, що не підлягає оподаткуванню - 609,00 грн., сума нарахованого та виплаченого доходу, відображена в 1-ДФ - 340658,52 грн.
За таких обставин, анульована (прощена) основна сума боргу (кредиту), виключаючи 609,00 грн. згідно із підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, є доходом платника податків у розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, і позивач в даному випадку мала включити до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік анульовану (прощену) суму в розмірі 340658,52 грн.
Суд відзначає, що обов'язок самостійно сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації відповідно до вимог ПК України позивачу був відомий, про що ОСОБА_4 зазначила в особисто поданій 11.09.2015 року заяві на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням.(а.с.60)
Абзацом "в" пункту 176.1 статті 176 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Згідно із підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу, тобто до 01.05.2016 року.
Суд спростовує твердження позивача про те, що в дійсності нею було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, оскільки відповідно до даних ІС "Податковий блок" (а.с.61) за 2015 рік ОСОБА_4 була подана лише податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (а.с.62.), а тому факт неподання податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в 2015 році та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військовому збору за отримані доходи за перевіряємий період в сумі 340658,52 грн. - знайшов своє реагування зі сторони контролюючого органу.
Згідно пункту 167.1 статті167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Відповідно до підпункту 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.1 статті 123 ПК України).
Враховуючи викладене, з огляду на підтвердження в ході розгляду справи факту неподання ОСОБА_4 податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в 2015 році, безпідставності несплати останньою податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 67522,70 грн. та військового збору на суму 5109,88 грн., та обґрунтованості застосування у зв'язку з цим до неї штрафних санкцій у розмірі 16880,68 грн. та 1277,47 грн. відповідно, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі рішень Головного управління ДФС у Тернопільській області.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 86 КАС України, та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів факт вчинення порушень позивачем вимог податкового законодавства, детальний перелік яких зазначено в акті перевірки від 24.02.2017 року №284/19-00-13-02/НОМЕР_3, та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.03.2017 року № 0002511302 та № 0002521302, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для присудження на користь позивача понесених судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2,6,11,86,122,158-167 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2017 року № 0002511302, № 0002521302 - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2017 року.
Головуючий суддя Мартиць О.І.
копія вірна
Суддя Мартиць О.І.