печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3013/17-ц
Категорія 33
30 червня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Гладун Х.А.
при секретарі Чепізі Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача на його користь майнову шкоду, завдану ушкодженням здоров'я внаслідок ДТП, що складається з: 1213,34 грн. витрати на лікування, 698,00 грн. - на обстеження, 299,91 грн. - витрати на проїзд до медичного закладу для проходження обстеження, всього 2211,25 грн.; моральну шкоду в розмірі - 6000,00 грн.; 500,00 грн. - франшизи.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 03.07.2015 р. о 20-45 год. з вини Відповідача у м. Полонне Хмельницької області сталося ДТП, в результаті якого його автомобіль отримав механічні ушкодження, а сам Позивач - тілесні ушкодження.
На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована ПрАТ «СК «Провідна», до якої Позивач звернувся у встановленому законом порядку з повідомленням про ДТП та завоюю про виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль, яку проведено страховиком за вирахуванням франшизи 500,00 грн.
В зв'язку з отриманими в результаті ДТП Позивачем тілесними ушкодженнями у вигляді закритої черепно-мозкові травми (струсу головного мозку), 04.07.2015 р. він вимушений був звернутися за медичною допомогою до Полонської центральної районної лікарні ім. Н.С. Говорун, що підтверджується даними амбулаторної картки та лікарем ОСОБА_3 рекомендовано проведення дослідження МРТ головного мозку.
06.07.2015 р. Позивача була госпіталізовано у неврологічне відділення вказаного медичного закладу, де він проходив стаціонарне лікування по 16.07.2015 р. та поніс відповідні витрати на придбання ліків та медичних засобів, що підтверджується відповідними чеками на загальну суму 1213,34 грн.
27 та 30 липня 2015 р. Позивачем придбавалися ліки за призначенням лікаря -дерматолога, яким Позивач був консультований в період стаціонарного лікування в неврологічному відділенні 13.07.2015 р., так як в зв'язку з сильним нервовим потрясінням після ДТП сталося загострення захворювання шкіри, що перебуває у прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП.
Також згідно направлення лікаря ОСОБА_3 в період лікування, а саме, 10.07.2015 р. Позивач проходив обстеження головного мозку на магнітно-резонансному томографі в ТОВ «Науково-лікувальний реабілітаційний центр «Асклепій», що знаходиться в м. Житомирі, на що витрачено 698,00 грн.
Оскільки обстеження було призначено після 22-00 год., Позивач був змушений діставатися до медичного центру приватним транспортним засобом та поніс витрати на заправку автомобіля пальним на суму 299,91 грн.
30.07.2015 р. Позивачем до страхової компанії подану заяву про виплату страхового відшкодування, заподіяної здоров'ю потерпілого. Листом від 07.07.2015 р. страховиком відмовлено у виплаті такого виду страхового відшкодування в зв'язку з ненаданням Позивачем постанови про порушення/закриття кримінальної справи та висновку судово-медичної експертизи. Розуміючи, що отримані внаслідок ДТП тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, Позивач до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення Відповідачем кримінального правопорушення не звертався, оскільки в його діях не міститься складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.
Зважаючи на те, що запитувані страховою компанією документи не вбачається за можливе, Позивач вважає, що понесені ним витрати на лікування, медичне обстеження, транспортні витрати, підлягають стягненню з Відпоювала як винної особи.
Також Позивач вказує, що ушкодження здоров'я призвело до значних фізичних та душевних страждань (головний біль, порушення сну та інших фізіологічних процесів організму), що зумовило необхідність проходження Позивачем лікування в медичному закладі та продовження лікування після виписки з лікарні.
Окрім цих обставин, до значних душевних страждань призвела також поведінка винуватця ДТП, Відповідача у справі, який будучи обізнаним про проходження Позивачем лікування в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями жодного разу не поцікавився станом здоров'я Позивача, допомоги не запропонував, в суді з розгляду справи про притягнення його адміністративної відповідальності свою вину у вчиненні ДТП заперечував та звинувачував Позивача у порушенні ПДР.
Позивач зазначає, що його участь у ДТП обговорювалася у певних соціальних колах, пов'язаних з виконуваною Позивачем роботою помічника судді, що завдало йому суттєвих душевних страждань.
Крім того, такі хвилювання завдані також фактичним позбавленням Позивача можливості користуватися автомобілем, витрачанням коштів, часу і зусиль на його відновлювальний ремонт, неможливістю тривалий час користуватися автомобілем у власних потребах та потребах сім'ї.
Будучи належним чином повідомленим про день, час, місце розгляду справи Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, подав письмові заперечення, що долучені до матеріалів справи. Зазначив, що цивільно-правова відповідальність Відповідача на час вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», що підтверджується договором (полісом) № АІ/2230451 від 21.07.2014 р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відтак, транспортний засіб Відповідача був забезпеченим згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і обов'язок по відшкодуванню шкоди внаслідок ДТП лежить на ПрАТ «Страхова компанія «Провідна». Вказує, що матеріали справи свідчать, що госпіталізацію Позивачу, що здійснена неодразу після ДТП. Позивачем в належний спосіб не доведено причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та понесеними ним матеріальними витратами на лікування. Також Позивачем не доведено в належний спосіб заподіяння йому моральної шкоди та її розміру. Зауважує, що Позивач жодного разу не звертався до Відповідача з вимогами щодо оплати на його користь франшизи, реквізитів для її оплати не повідомив, що унеможливлює її добровільну сплату Відповідачем на користь Позивача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про день, час, місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Причини неявки представника третьої особи суду не відомі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Пунктом 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим, Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В той же час, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» оскільки відповідно до ст. 3 Закон № 1961-IV здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закон № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка.
Згідно заперечень Відповідача, він оспорює самостійне відшкодування матеріальних витрат Позивача, понесених останнім в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП. Вважає, що такі витрати мають бути відшкодовані ПрАТ «СК «Провідна», якою застрахована його обов'язкова відповідальність.
Разом з тим, Верховний Суд України, розглядаючи цивільну справу № 6-954цс16 зробив правовий висновок, відповідно до якого потерпілий у ДТП має право стягнути шкоду безпосередньо з особи, яка її завдала, навіть якщо цивільно-правова відповідальність цієї особи застрахована (постанова від 26.10.2016 р.).
В мотивувальній частині вказаного рішення Верховний Суд України зазначив, що за статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Переконливих мотивів для відступлення від правової позиції, викладеної у вищевказаних висновках Верховного Суду України, стороною Відповідача суду не наведено, а відтак, доводи його заперечень, що понесені Позивачем витрати на лікування мають бути відшкодовані виключно Страховиком є безпідставними.
Таким чином, пред'явлення Позивачем вимог про відшкодування Відповідачем - винуватцем ДТП майнових витрат на лікування є правомірним.
Так, судом встановлено, що 03.07.2015 в м. Полонне Хмельницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Citroen Jumpy, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням Відповідача та транспортного засобу ВАЗ-21093, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням Позивача, у результаті якої останній отримав механічні пошкодження.
Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28.12.2015 р. у вчиненні вказаного ДТП визнано винним Відповідача.
На час вчинення ДТП цивільно-правової відповідальність Відповідача була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», що підтверджується договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2230451 від 21.07.2014 р.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, зокрема, що суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Суд зазначає, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Згідно даних медичної картки Позивача 06.07.2015 р. йому діагностовано струс головного мозку.
Згідно виписки з медичної карти Позивача в період з 06.07.2015 р. по 16.07.2017 р. він проходив стаціонарне лікування з приводу вищевказаного діагнозу та супутніх захворювань - атсенічий синдром, виразкова некротична піодермія (хронічна форма).
При цьому, згідно даних медичної картки Позивача анемниз його хвороби встановлено виключно зі слів Позивача. Як вказано особисто Позивачем у позовній заяві він до медичної установи за висновком судово-медичної експертизи щодо встановлення причинно-наслідкового зв'язку між отриманими тілесними ушкодженнями та ДТП не звертався.
Однак, як вбачається з постанови Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28.12.2015 р., що набрала законної сили, внаслідок зіткнення транспортних засобів постраждалих людей не було, лише автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Вказані обставини також відображені в доповненнях до протоколу серії АП 1 № 425816 від 03.07.2015 р. , складеного інспекторами ДАІ по факту означеного ДТП. Також згідно пояснень Позивача, що відбиралися у нього працівниками ДАІ по факту ДТП ним особисто зазначено, що тілесних ушкоджень внаслідок ДТП ним не отримано.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 57 даного Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням зазначеного, Позивачем в належний спосіб не доведено причинно-наслідкового зв'язку між фактом ДТП та його станом здоров'я, діагностованим лише 06.07.2015 р., за спливом 3 днів після ДТП, в зв'язку з чим заявлені вимоги про відшкодування Відповідачем понесених Позивачем витрат на лікування та діагностування стану здоров'я, витрат на заправку автомобіля паливом задоволенню не підлягають.
Крім того, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог про відшкодування завданої Позивачу моральної шкоди, виходячи з наступного.
Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В судовому засіданні не було надано доказів належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, які б підтверджували доводи щодо вчинення Відповідачем дій, направлених на заподіяння Позивачу моральної шкоди.
Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача в примусовому порядку розміру франшизи, суд виходить з наступного.
Згідно ст.. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № № АІ/2230451 від 21.07.2014 р. розмір франшизи становить 500,00 грн., що була вирахувана Страховиком при визначенні розміру страхового відшкодування Позивачу.
Відповідно до п. 36.6. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Таким чином такі позовні вимоги є обґрунтованими.
Разом з тим, згідно п. 1 ч. 1ст. 15 ЦПК України суд розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних відносин.
В судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що Позивач жодного разу не звертався до Відповідача з вимогами щодо оплати на його користь франшизи, реквізитів для її оплати не повідомив, що унеможливлює її добровільну сплату Відповідачем на користь Позивача.
Таким чином, право Позивача на відшкодування франшизи Відповідачем не оспорюється та визнається.
Оскільки судовим розглядом порушення Відповідачем права Позивача на відшкодування розміру франшизи не встановлено, заявлені Позивачем вимоги в цій частині є безпідставними.
З огляду на зазначене вище, суд приходить до переконання, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись Законом України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 14, 509, 511, 636, 599, 999, 1166-1168, 1187, 1194 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 27, 31, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Х.А. Гладун