Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6297/17
26.09.2017 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого - судді Шиповича В.В.
при секретарі Євтушенко М.В.
за участі позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі Позивач) у липні 2017 року звернулася до суду з позовом до ПАТ «Азот» (далі Відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, вказавши, що з 21.02.1996 року вона працювала на різних посадах у ВАТ «Азот», яке рішенням загальних зборів акціонерів від 21.06.2011 року було перейменоване в ПАТ «Азот».
19.04.2017 року вона була звільнена із займаної посади економіста 2 категорії загального відділу ПАТ «Азот» на підставі наказу № 313-ВК від 13.04.2017 року за скороченням штату працівників. На день звільнення відповідачем не було проведено з нею розрахунок, а саме не виплачено в повному обсязі заробітну плату за лютий 2017 року, заробітну плату за березень-квітень 2017 року та компенсацію за 43 календарних дні (вихідну допомогу при звільненні).
12.06.2017 року вона надіслала на ім'я керівника ПАТ «Азот» електронною поштою та рекомендованим листом з повідомленням письмову заяву, в якій просила протягом трьох робочих днів провести з нею повний розрахунок. Дану заяву відповідач отримав 13.06.2017, однак до цього часу розрахунок з нею не провів.
12.06.2017 року ПАТ «Азот» частково виплатило зарплату за березень 2017 року в розмірі 1749,88 гривень та за квітень 2017 року - 4985,05 гривень, а також виплатило індексацію за травень 2017 року - 32,66 гривень та 07.07.2017 року було виплачено індексацію за червень 2017 року - 38,31 гривна.
Оскільки ПАТ «Азот» не виплатило їй в день звільнення і до цього часу в повному обсязі нараховану заробітну плату за лютий-квітень 2017 року, то вважала, що відповідач має сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку.
В зв'язку з тим, що ПАТ «Азот» не виплачувало своєчасно та в повному розмірі заробітну плату, не провело розрахунку в день її звільнення, ОСОБА_1 посилалася на те, що їй завдано моральну шкоду. При цьому просила врахувати, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, а її заробітна плата була єдиним джерелом доходу сім'ї. Аліментів вона не отримувала. Через брак коштів для забезпечення нормального життя та розвитку дітей, була вимушена користуватися кредитними коштами банку та позичати гроші у знайомих. Кошти, які було виплачено ПАТ «Азот» 12.06.2017 року, пішли на часткове повернення боргів. На даний час вона має заборгованість перед банківською становою та комунальними підприємствами.
Також відсутність коштів перешкоджає оформленню спадщини старшою донькою позивачки, яка на даний час є неповнолітньою, а тому всі фінансові питання по сплаті податку за оформлення спадщини покладені на позивача.
Невиплата їй заробітної плати та вихідної допомоги при звільненні ПАТ «Азот» спричинила фінансові труднощі, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації нормального життя своїх дітей та себе.
Моральну шкоду позивачка оцінює в 7500 гривень, яку просила стягнути з відповідача на свою користь разом з заборгованістю по заробітній платі за лютий-квітень 2017 року, середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку та заборгованість по вихідній допомозі при звільненні.
08.09.2017 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути з ПАТ «Азот» на її користь заборгованість по заробітній платі за лютий 2017 року в розмірі 1463,46 гривень; за березень 2017 року - 4792,40 гривень; за квітень 2017 року, в тому числі і компенсацію за невикористану відпустку - 5608,36 гривень; нараховану, але не виплачену при звільненні, вихідну допомогу - 7444,73 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.04.2017 року по 08.09.2017 року в сумі 34045,44 гривні; моральну шкоду в розмірі 8500 гривень.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги. Додатково пояснила, що на даний час перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітна. Вважала доводи відповідача про неможливість розрахуватися із нею безпідставними, оскільки арешт на майно ПАТ «Азот» державним виконавцем було накладено 29.05.2017 року, а розрахунок при звільненні вона мала отримати в день звільнення 19.04.2017 року.
Представник відповідача ПАТ «Азот» за довіреністю ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що вина підприємства у виникненні заборгованості по заробітній платі відсутня, оскільки постановою державного виконавця було арештовано всі рахунки ПАТ «Азот», що унеможливило здійснення виплати заробітної плати працівникам. Також зазначив, що в разі задоволення вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ця сума підлягає зменшенню на суму обов'язкових податкових відрахувань, які ПАТ «Азот» повинен буде сплатити до бюджету. Підтвердив наявність станом на 26.09.2017 року заборгованості у ПАТ «Азот» перед ОСОБА_1 по заробітній платі за лютий, березень та квітень 2017 року в сумі 11864,22 гривні; вихідної допомоги в сумі 7444,73 гривні.
Крім того в своїх письмових запереченнях від 18.08.2017 року та доповненні до заперечень від 15.09.2017 року ПАТ «Азот» позов ОСОБА_1 не визнало повністю, оскільки невиплата належних сум при звільненні позивачу сталась не з вини ПАТ «Азот», а через відсутність об'єктивної можливості здійснити таку виплату. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ПАТ «Азот» в межах суми стягнення 611872475,30 гривень. Вказаною постановою державного виконавця було арештовано всі грошові кошти на банківських рахунках ПАТ «Азот». При цьому жодному з рахунків ПАТ «Азот» ані чинним законодавством, ані постановою державного виконавця не було надано статусу «захищеного», що унеможливило виплату заробітної плати з цих рахунків. Оскільки вина ПАТ «Азот» щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 та вхідної допомоги при звільненні відсутня, то і позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню. В доповненнях до заперечень проти позову було зокрема зазначено, що в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ПАТ «Азот» повинен буде сплатити до бюджету. З урахуванням викладеного ПАТ «Азот» просило повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Суд заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до трудової книжки (а.с. 5-8) ОСОБА_1 з 21.02.1996 року працювала на різних посадах в ПАТ «Азот», яке було перейменоване рішенням загальних зборів акціонерів від 21.06.2011 року із ВАТ «Азот».
Наказом № 313-ВК від 13.04.2017 року (а.с. 9) ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади економіста 2 категорії на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України - за скороченням штату працівників.
Відповідно до довідки ПАТ «Азот» від 22.08.2017 року № 465 (а.с. 50), - станом на 21.08.2017 року заборгованість ПАТ «Азот» по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає: за лютий - 1463,46 гривень, березень - 4792,40 гривень, квітень - 13053,09 гривень, у тому числі вихідна допомога в сумі 7444,73 гривень, а всього на загальну суму 19308,95 гривень.
Колективним договором укладеним між ПАТ «Азот» та працівниками даного підприємства в 2016 році (а.с. 57-62), який відповідно до п. 12.1 діє з 12.07.2016 року протягом року і зберігає чинність до укладення нового колективного договору, передбачено:
Пункт 7.5: обов'язок роботодавця здійснювати щомісячно перерахування заробітної плати на карткові рахунки працівників у такі строки - за першу половину місяця не пізніше 23 числа щомісячно, в розмірі не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (окладу) працівника, кінцевий розрахунок - не пізніше 7 числа наступного місяця.
Пункт 7.17: обов'язок роботодавця виплати вихідної допомоги при звільненні, а також грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
В листі Управління Держпраці у Черкаській області від 21.08.2017 року №З-880/14-1 (а.с. 56) зазначено, що в ході перевірки ПАТ «Азот» встановлено, що виплата заробітної плати працівникам підприємства, в тому числі звільненим, проводиться з порушенням строків встановлених вимогами Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці».
Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
В ст. 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Таким чином до стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 підлягає заборгованість по заробітній платі за лютий 2017 року - 1463,46 гривень, квітень 2017 року - 4792,40 гривень, квітень 2017 року - 5608,36 гривень, що разом становить 11864,22 гривні, а також вихідна допомога при звільненні в сумі 7444,73 гривні.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
ПАТ «Азот» на день вирішення справи не заперечує наявність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 за лютий, березень та квітень 2017 року в сумі 11864,22 гривні та вихідній допомозі в сумі 7444,73 гривень. Проте відповідач в своїх запереченнях проти позову посилається на те, що розрахунок з позивачем при звільненні не був проведений не з вини підприємства, а через накладений державним виконавцем арешт на банківські рахунки підприємства, що унеможливило проведення будь яких банківських операцій.
Однак суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 була звільнена з ПАТ «Азот» 19.04.2017 року згідно Наказу від 13.04.2017 року № 313-ВК, а постанова про арешт майна боржника ПАТ «Азот» державним виконавцем винесена 29.05.2017 року (а.с. 40-41), тобто більше ніж через місяць після звільнення позивача. А тому доводи представника відповідача про неможливість здійснення повного розрахунку із ОСОБА_1 в день її звільнення суд не приймає.
За таких обставин стягненню з ПАТ «Азот»на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.04.2017 року по 08.09.2017 року (в межах позовних вимог).
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.04.2017 року по 08.09.2017 року суд виходить з наступного.
Згідно довідки ПАТ «Азот» (а.с. 49) розмір заробітної плати ОСОБА_1 за два місяці які передували звільненню становить: лютий 2017 року 5506,52 грн. за 15 робочих днів; березень 2017 року 6551,10 грн. за 19 робочих днів.
Таким чином середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 354,64 гривень, із розрахунку (5506,52 + 6551,1) / (15 + 19) = 354,64 грн.
За період з 20.04.2017 по 08.09.2017 (в межах позовних вимог) пройшло 96 робочих днів, а саме квітень 2017 - 7 робочих днів; травень та червень 2017 - по 20 робочих днів; липень 2017 - 21 робочий день; серпень 2017 - 22 робочих дні; вересень 2017 - 6 робочих днів.
При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п'ятиденного робочого тижня ОСОБА_1 та даних викладених у ОСОБА_5 України від 05.08.2016 р. N11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік».
Отже розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.04.2017 року по 08.09.2017 року становить 34045,44 гривень (із розрахунку 354,64 грн. х 96 днів).
Оскільки розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 354,64 грн. визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов'язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.04.2017 року по 08.09.2017 року в сумі 34045, 44 гривень на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов'язкових платежів передбачених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Надані позивачем докази свідчать, що несвоєчасна виплата заробітної плати та не проведення відповідачем повного розрахунку при звільненні із ОСОБА_1 поставило її, як матір двох неповнолітніх дітей у скрутне матеріальне становище, призвело до моральних страждань позивача, втрати нею нормальних життєвих зв'язків і вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя.
Так, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16-17), які проживають разом із нею та знаходяться на її утриманні. При цьому відносно ОСОБА_3 позивач є одинокою матір'ю (а.с. 18), а батько ОСОБА_4 - ОСОБА_6 ухиляється від сплати аліментів, що підтверджено довідкою Чигиринського районного Відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області (а.с. 65).
Крім того ОСОБА_1 зобов'язана утримувати житло за місцем свого і дітей проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, а несвоєчасний розрахунок при звільненні призвів до утворення заборгованості перед підприємствами, що надають відповідні житлово-комунальні послуги (а.с. 20-25, 66-68).
З урахуванням обставин справи, тривалості правопорушення та глибини душевних страждань позивача, враховуючи вимоги розумності і справедливості суд вважає, що розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у грошовому виразі необхідно визначити у 1000 гривень, які слід стягнути із ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за вимоги про стягнення заробітної плати, судовий збір в сумі 640 гривень від сплати якого була звільнена ОСОБА_1 необхідно стягнути з ПАТ «Азот» на користь держави.
Крім того позивачем було сплачено судовий збір за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 640 гривень (а.с. 70).
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 8500 гривень задоволено частково на суму 1000 гривень, то до стягнення з ПАТ «Азот» на користь позивача підлягає сплачений судовий збір в сумі 75,33 гривні, що становить 11,77% від загального розміру сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди.
На підставі ст. 47, 115-117, 2371 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10-11, 60-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (ідентифікаційний код юридичної особи 00203826) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.04.2017 року по 08.09.2017 року в сумі 34045 (тридцять чотири тисячі сорок п'ять) гривень 44 копійки з відрахуванням при виплаті податків та обов'язкових платежів передбачених законодавством України; заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за лютий, березень та квітень 2017 року в сумі 11864 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні 22 копійки; вихідну допомогу в сумі 7444 (сім тисяч чотириста сорок чотири) гривні 73 копійки; на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень; судовий збір в сумі 75 (сімдесят п'ять) гривень 33 копійки, а усього 54429 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять дев'ять) гривень 72 копійки.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (ідентифікаційний код юридичної особи 00203826) на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: ОСОБА_7