Справа № 755/14651/17
1кп/755/5515/17
"28" вересня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040013258 від 26.09.2017 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, українцю, громадянину України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючому, неодруженому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -
27 вересня 2017 року слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 .
Клопотання погоджено з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 .
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 , 26 вересня 2017 року приблизно об 11 годині 00 хвилин, з метою повторного вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, перебував за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому, ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа, зайшли до будинку АДРЕСА_2 , де обрали об'єктом свого злочинного умислу, направленого на незаконне збагачення, майно з квартири АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, переконавшись, що сторонні особи за їх діями не спостерігають, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проникли до квартири АДРЕСА_4 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, скориставшись сприятливою навколишньою обстановкою та будучи переконаними, що діють непомітно ОСОБА_6 за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_7 а саме: грошову суму в розмірі 990 доларів США (що становить згідно офіційного курсу валют НБУ 25 938 грн.) та 1 600 гривень; ноутбук марки «Леново», вартістю 7 000 грн.; каблучку срібну із камінням білого кольору, вартістю 700 грн. та срібну каблучку, вартістю 1 000 грн.; одну сережку білого кольору, вартістю 1 500 грн.; мобільний телефон марки «Айфон 6», вартістю 8 000 грн., а всього на загальну суму 45 738 грн. Після чого, невстановлена досудовим слідством особа, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, а ОСОБА_6 намагаючись зникнути з місця події був затриманий свідками вище вказаного кримінального правопорушення.
У діях ОСОБА_6 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.3 ст.185 КК України.
26 вересня 2017 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України відразу після вчинення кримінального правопорушення.
26 вересня 2017 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту потерпілих та свідків, протоколами огляду місця події, іншими матеріалами провадження.
Слідчий суддя, вивчивши надані матеріали, вислухавши підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання та просили обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, доводи прокурора, який обґрунтував клопотання та зазначив обставини які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, приходить до наступного.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
З матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до шести років, враховуючи дані про особу підозрюваного, який не працює, неодружений, має захворювання на туберкульоз, раніше притягався до кримінальної відповідальності, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.
Крім того, відповідно до ст. 183 КПК України до підозрюваного слід також визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та у разі внесення застави, покласти на нього обов'язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 176-179, 193, 194, КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12017100040013258 від 26.09.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Встановити строк тримання під вартою ОСОБА_6 не більше 60 днів з моменту його затримання - до 24 листопада 2017 року включно.
Визначити розмір застави ОСОБА_6 , достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України у виді 20 /двадцяти/ розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 32 000 /тридцять дві тисячі/ гривень 00 копійок.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
1.не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2.повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
Визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_6 ухвалою суду обов'язків - 60 днів з моменту внесення підозрюваним, заставодавцем застави у розмірі, визначеному судом.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя