Справа № 755/2533/17
"19" вересня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Томіленку В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом: ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 16 454,59 гривень за кредитним договором № б/н від 26 липня 2016 року, яка складається з наступного: 12 695,64 гривень - заборгованість за кредитом, 1007,50 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1015,64 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 1735,81 гривень - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди; судові витрати у розмірі 1600,00 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 26 липня 2016 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 13820,53 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 25 січня 2017 року має заборгованість - 16 454,59 гривень, яка складається з наступного: 12 695,64 гривень - заборгованість за кредитом, 1007,50 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1015,64 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 1735,81 гривень - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив судове засідання проводити без його участі, позов підтримує в повному обсязі. Також, у заяві заперечував щодо проведення реструктуризації заборгованості за заявою поданою відповідачем.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заперечення на позов, в яких зазначила про часткове визнання позову. Крім того, просила суд реструктуризувати заборгованість у зв'язку із скрутним становищем.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.
У відповідності до ч.2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2012 року відповідачем ОСОБА_2 складена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.4).
26 липня 2016 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт, за умовами якої банк надав позичальнику строковий кредит в сумі 13820,53 гривень на строк 24 місяці, з 26 липня 2016 року по 31 липня 2018 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 13820,53 гривень, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків в розмірі 2,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у вказані в заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 730,71 гривень для погашення заборгованості по кредиту, яка складається з заборгованості по кредиту, відсотків, а також інших видатків у відповідності до Умов та правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31 липня 2018 року (а.с.5).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно виписки по основній картці: 9992****55286 за період з 01.01.1999 по 27.03.2017 року, на картковий рахунок відповідача ОСОБА_2 було перераховано кредит у вигляді встановленої кредитної лінії у розмірі 13820,53 гривень.
Відповідно до п.п. 2.5. п. 2 Генеральної угоди, позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди згідно Генеральної угоди та Умов та Правил.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:
1.припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2.зміна умов зобов'язання;
3.сплата неустойки;
4.відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальником ОСОБА_2 не були виконані умови Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт від 26 липня 2016 року в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 25 січня 2017 року має заборгованість - 16 454,59 гривень, яка складається з наступного: 12 695,64 гривень - заборгованість за кредитом, 1007,50 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1015,64 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 1735,81 гривень - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.
В той же час, суд не може погодитися в повній мірі з проведеним позивачем розрахунком заборгованості відповідача за угодою в частині нарахування пені, комісії та штрафу, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 2.2. п. 2 Генеральної угоди, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більше ніж на 31 день, по зобов'язанням, строк яких не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, рахується простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1735,81 гривень. Таким чином, в розрізі даного спору, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму штрафу у розмірі 1735,81 гривень, згідно умов укладеної між сторонами Генеральної угоди.
Щодо нарахування з боку позивача суми пені та комісії, то суд зазначає наступне.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Вказана позиція взаємоузгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові суду від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.
Статтею 360-7 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, враховуючи, що штраф та пеня є один видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором є неможливим.
Крім того, як вбачається зі змісту укладеної між сторонами Генеральної угоди від 26 липня 2016 року, остання не містить будь-яких посилань на застосування такої цивільної-правової відповідальності до позичальника, як сплата пені за порушення сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, не містить розміру пені, як і не містить відомостей про необхідність сплати позичальником комісій за користування кредитом, їх розміру, з огляду на що пред'явлення вимог про стягнення пені та комісії є необгрнутованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 3 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За вимог ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Також, в межах розгляду даного спору, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про реструктуризацію заборгованості, з огляду на наступне.
Так, відповідно до свідоцтва про народження, відповідач має малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Малолітній син відповідача відвідує дошкільний навчальний заклад «Барвінок», за що відповідачем здійснюється плата, що підтверджується квитанцією від 11 вересня 2017 року на суму 397,00 гривень.
При цьому, відповідач ОСОБА_2 працює на посаді машиніст мийних машин (прибиральник) в ПрАТ «Оболонь» з 18 червня 2007 року та отримала за період часу з лютого 2017 року по липень 2017 року заробітну плату у розмірі 24 286,91 гривень.
Крім того, відповідач має проблеми зі здоров'ям, що підтверджується консультативною довідкою від 12 березня 2013 року, виданої Державною установою «Інститут травматології та ортопедії АМН України»; витягами з історії хвороби стаціонарного хворого № 8950, № 19321, виданих Київською міською клінічною лікарнею № 8, карткою хворого, який лікується в фізіотерапевтичному відділенні (кабінеті); витягом комп'ютерної томографії. випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданого Комунальним закладом «Києво-Святошинський центр первинної медико-санітарної допомоги «Білогородська».
Так, відповідач в період часу з 24 грудня 2012 року по 15 січня 2013 року проходила лікування у Державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з діагнозом: псевдоартроз човноподібної кістки правого кистьового суглоба з наявністю металофіксатора. Деформований артроз правого кистьового суглоба, що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого.
Статтею 217 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає за можливе розсрочити виконання рішення суду з боку відповідача строком на 12 місяців, зі сплатою заборгованості рівними частинами, починаючи з наступного дня після прийняття рішення у справі.
В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір, що був сплачений позивачем при звернені до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 14, 27, 60, 79, 88, 158, 209, 212-215, 217, 218, 294, 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 03 квітня 2012 року, та на підставі Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт від 26 липня 2016 року у розмірі 15 438 гривень 95 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 12 695 гривень 64 копійки, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1 007 гривень 50 копійок, штрафу у відповідності до п.2.2 Генеральної угоди в сумі 1 735 гривень 81 копійки.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розстрочити виконання даного рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості у розмірі 15 438 гривень 95 копійок строком на 12 місяців, шляхом сплати ОСОБА_2 заборгованості рівними частинами в сумі по 1 286 гривень 58 копійок, щомісячно, протягом 12 місяців, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: