Номер провадження 2-а/754/591/17
Справа №754/7616/17
Іменем України
26 вересня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді - Панченко О.М.,
при секретарі - Полярній М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання призначити пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати за три роки, що передують призначенню пенсії, -
Позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з зазначеним адміністративним позовом у порядку адміністративного судочинства, в якому просить суд: 1) Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення йому пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн. з 27.04.2017 року; 2) Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату йому пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов»язкове державн пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки на підставі його заяви від 27.04.2017 року та наданих до неї документів. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він з 26.03.2009 року по 30.04.2017 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 27.04.2017 року звернувся з заявою про призначення йому пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 04.05.2017 року звернувся з проханням надати роз'яснення щодо розрахунку призначеної пенсії. Йому було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому розмір його пенсії за віком розраховано з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні по економіці за 2007 рік у розмірі 1197,91 грн. Відповідач у своєму листі відмовив йому у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що Управління діяло в межах чинного законодавства при перерахунку позивачу пенсії, оскільки відбувалося не нове призначення пенсії, а перехід на інший вид пенсії за законом. Зокрема, зазначивши, про те, що позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 26.03.2009 року по 30.04.2017 року, з 27.04.2017 року перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, тому управління не може здійснити перерахунок пенсії з 27.04.2017 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, наведених у позові.
У судовому засіданні представник відповідача Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на те, що Управління діяло в межах чинного законодавства при перерахунку позивачу пенсії, оскільки відбувалося не нове призначення пенсії, а перехід на інший вид пенсії за законом. Зокрема, зазначивши, про те, що позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 26.03.2009 року по 30.04.2017 року, з 27.04.2017 року перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, тому управління не може здійснити перерахунок пенсії з 27.04.2017 року.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, підтверджені доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач з 26.03.2009 року по 30.04.2017 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з Атестатом №956 про зняття з обліку, виданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, позивач отримував пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 26.03.2009 року по 30.04.2017 року. Виплату пенсії припинено по причині переходу на пенсію за іншим законом.
27.04.2017 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач з 27.04.2017 року перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно Розпорядження №6027 від 18.05.2017 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії за попереднім перерахунком.
04.05.2017 року позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо надання роз'яснення по розрахунку призначеної пенсії, що підтверджується відповідною заявою.
У відповідності до відповіді Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 8548/09/13-710 від 01.06.2017 року пенсія позивача була призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яку було розраховано враховуючи середній заробіток по економіці за 2007 рік - 1197,91 грн., який врахувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Також Управління посилається на норми ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і зазначає про те, що ОСОБА_3 вже перебував на обліку у Пенсійному фонду та отримував пенсію, а тому вважає таку процедуру переведенням з одного виду пенсії на інший і не розглядає її як нове призначення пенсії.
Враховуючи вище зазначене, та те, що по 30.04.2017 року позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», останньому було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 27.04.2017 року.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ст. 9 даного Закону передбачено, що види пенсійних виплат і соціальних послуг відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Таким чином, питання щодо виплати пенсії за вислугою років не входять до правового поля Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", а регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Пенсія за вислугою років - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загальновизначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком.
У своїй постанові від 09.06.2015 року Верховний Суд України вже висловлював свою позицію щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Зокрема, у справі № 21-612а14, постанова в якій ухвалена 31 березня 2015 року, він дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 2262-XII, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-ІV, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності. Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором; у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-XII та Закону № 1058-IV, призначається одна пенсія за її вибором; при цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону № 2262-XII, і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону № 1058-ІV, яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника. За правилами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України і у постанові від 09.06.2015 року (справа № 21-550а14), в якій дійшов висновку щодо права позивача на обрахування заробітної плати для пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки перед зверненням із заявою про призначення пенсії, які до цього отримували пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 2262.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії або попереднього перерахунку. За бажанням пенсіонера при переведені з одного виду пенсії на інший пенсійний орган може врахувати заробітну плату за періоди страхового стажу зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначається одна пенсія за її вибором.
Крім того, суд виходить з того, що в ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені ст. 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому положення ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню, а показник "середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії" застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунку пенсії на підставі ч. 4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
В цьому випадку пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Такі правові позиції узгоджуються також з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в листі № 1049/11/13-11 від 19 липня 2011року та з постановами Вищого адміністративного суду України від 01.12.2013 року у справі № К/800/38624/13, від 02.04.2014 року у справі № К/800/45035/13, від 16.01.2014 року у справі № К/800/1384/13 та з постановою Верховного Суду України від 31.03.2015 року по справі №21-612а14.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 17 Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що фізична чи юридична особа може оскаржити до адміністративного суду будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, шляхом подання адміністративного позову з вимогами, перелік яких міститься у частині четвертій статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки такий перелік не є вичерпним, особа може обрати й інші вимоги на захист своїх прав, свобод чи інтересів у сфері публічно - правових відносин, але, виходячи із закону, яким визначається порядок реалізації прав та свобод у сфері публічно-правових відносин, враховуючи компетенцію адміністративних судів (ст. 17 Кодексу), а також повноваження суду при вирішенні справи (ст. 162 Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до чинного закону, а саме чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду та вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.
Таким чином, підстав для відмови у задоволенні позовних вимог немає, а доводи, наведені відповідачем, спростовуються вище наведеним.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, які були досліджені в судовому засіданні, оцінивши ці докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини, на які посилається позивач, як на підстави своїх вимог, доведені з його боку, підтверджені певними засобами доказування, а відтак, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4-16, 158-164 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об»єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Лівобережного об»єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України за 2007 рік в сумі 1197.91 грн. з 27.04.2017 року -неправомірними.
Зобов'язати Лівобережне об»єднане Управління пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузях економіки України за рік, що передує року звернення, тобто за 2014-2016 роки, на підставі його заяви від 27.04.2017 року та доданих до неї документів.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: О.М. Панченко