Справа №: 398/2651/17
провадження №: 3/398/672/17
Іменем України
"25" вересня 2017 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Орловський В.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, що надійшли з Управління захисту економіки в Кіровоградській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Комарно, Західнословацька область, Словаччина, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, до відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією протягом 2016-2017 років не притягувалася, головний державний ревізор-інспектор відділу аудиту платників території обслуговування Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Управління аудиту Головного управління ДФС у Кіровоградській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,
за ч.1 ст.172-6 КУпАП,
установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №42/17 від 1 серпня 2017 року ОСОБА_1, будучи, у т.ч. станом на 00 год. 00 хв. 01.09.2016 суб'єктом декларування в розумінні Закону “Про запобігання корупції” (далі - Закону), а саме: особою, зазначеною у підпункті «в» пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону - начальником відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, у період часу з 00 год. 00 хв. 01.09.2016 до 30.10.2016 включно в порушення вимог абзацу третього пункту 2 розділу XIII Закону, пункту 1 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) від 10.06.2016 №2, несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, а саме 03.11.2016, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 не визнала своєї вини у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. Вона пояснила, що 30 жовтня 2016 року заповнила і подала до Єдиного державного реєстру декларацій електронну декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік. ОСОБА_1 пояснила, що заповнювала декларацію вдома разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 на одному комп'ютері, після завершення редагування чернетки натиснула кнопку подати декларацію та бачила, що її статус змінився на “активна”, увесь процес подання декларації бачив її чоловік. Але, пояснює ОСОБА_1, можливо через технічні збої, 2 листопада 2016 року статус поданої декларації змінився з “активна” на “чернетка” і декларація була відсутня в переліку поданих. 2 листопада 2016 року ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу технічної підтримки Єдиного державного реєстру декларацій лист з проханням допомогти у вирішенні цієї проблеми. У цей день о 16 годині ОСОБА_1 отримала відповідь про необхідність подання декларації із додержанням визначеного порядку. 3 листопада 2016 року ОСОБА_1 повторно заповнила та повторно подала до Єдиного державного реєстру декларацій електронну декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік.
Також у наданих і оголошений у судовому засіданні письмових запереченнях ОСОБА_1 стверджує, що у її діях відсутні ознаки адміністративного правопорушення, та просить у зв'язку з цим закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Вона пояснює, що 30 жовтня 2016 року “заповнила та відправила, в цьому була впевнена” електронну декларацію, після цього переглянула відповідний сайт, на якому її декларація мала відмітку “активна”. 2 листопада 2016 року ОСОБА_1 знову переглянула сайт електронних декларацій та виявила, що статус поданого нею документа змінений на “чернетка”. Після цього ОСОБА_1 направила на адресу технічної підтримки і після отримання рекомендацій 3 листопада 2016 року повторно направила декларацію про доходи. ОСОБА_1 також наголошує на тому, що у рекомендаціях при роботі з Єдиним державним реєстром декларацій, розміщених на офіційному сайті Національного агенства з питань запобігання корупції, не вказано, що після подання електронної декларації на адресу персональної електронної поштової скриньки буде направлено лист підтвердження подання електронної декларації, тому ОСОБА_1 не звернула увагу на відсутність такого повідомлення під час подання декларації. ОСОБА_1 стверджує, що будь-якого наміру на приховання власного майна, доходів, витрат і зобов'язань фінансового характеру від обліку чи оподаткування вона не мала, всі дії, необхідні для направлення декларації вона виконала, можливо причиною невчасного подання декларації стали технічні збої програми чи неналежний зв'язок мережі Інтернет. Ці обставини за доводами ОСОБА_1 виключають наявність у неї умислу, який є обов'язковою ознакою адмінправопрушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Також ОСОБА_1 вказує, що зазначені вище обставини заповнення і подання нею декларації вказують на наявність поважних причин, через які декларація не була подана вчасно, що також виключає наявність у її діях складу адміністративного правопорушення. Також ОСОБА_1 вважає, що протокол щодо неї складено з порушенням передбаченого ст.38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення, оскільки, цей строк слід рахувати з моменту виявлення правопорушення, при визначенні якого слід взяти до уваги, що низка долучених до протоколу доказів отримані до його складення, зокрема пояснення у ОСОБА_1 відібрані 26.07.2017, інформація НАЗК - 1.02.2017, інформація від ДП “Українські спеціальні системи” від 13.01.2017. Отже, за доводами ОСОБА_1 факт несвоєчасного подання декларації був виявлений працівниками поліції більше ніж півроку тому. Також за доводами ОСОБА_1 порушено вимоги Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції про те, що протокол про адміністративне правопорушення має бути складений на спеціальному бланку, а особі, яка притягається до відповідальності не роз'яснено у повному обсязі її права. Також за доводами ОСОБА_1 поліцейські, проводячи 26.07.2017 опитування порушили статті 31, 33 ЗУ “Про національну поліцію”, оскільки не роз'яснили ОСОБА_1 мету та підставу опитування. Недотримання цих вимог на думку ОСОБА_1 тягне за собою недопустимість отриманих доказів.
Прокурор Єфременко Ю.С. у судовому засіданні пояснила, що вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та просила застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Прокурор наголосила на тому, що ОСОБА_1 відповідно до п.п. “в” п.1 ч.1 ст.3, ч.2 ст.45 ЗУ “Про запобігання корупції” є суб'єктом декларування, а отже у суб'єктом зазначеного вище адмінправопорушення, та не виконала вимоги закону щодо вчасного, тобто до 30.10.2016 подання декларації. Прокурор вважає, що пояснення ОСОБА_1 про наявність технічних збоїв не спростовують факт вчинення нею правопорушення, оскільки суперечать доданим до протоколу офіційним довідкам про те, що технічних збоїв не було. Надані ОСОБА_1 скріншоти прокурор не вважає належним підтвердженням невинуватості, оскільки вони не є офіційними та наявна у них інформація свідчить лише про те, що ОСОБА_1 дійсно створила чернетку декларації, не подала її з невстановлених причин, і лише після спливу строку подання декларації звернулася до НАЗК з листом про надання їй допомоги у її поданні. Із цих же підстав не підтверджують невинуватості також показання свідка ОСОБА_2 та інформація про дії ОСОБА_1 в ІТС Реєстр, надана НАЗК на запит суду. Отже, за доводами прокурора Гуленко Т.В. станом на 30.10.2016 мала фізичну і технічну можливість подати декларацію, проте не зробила цього. Також те, що ОСОБА_1 подала декларацію 3 листопада 2016 року додатково підтверджує її обізнаність про необхіднсть подання декларації та є пасивним визнаннями вини. Днем виявлення правопорушення за доводами прокурора слід вважати день складення адміністративного протоколу, тобто 1 серпня 2017 року, а отже передбачений ст.38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення не пройшов.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши надані суду докази, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
У судовому засіданні вставнолено, що ОСОБА_1 станом на 1 вересня 2016 року була суб'єктом декларування згідно п.п. “в” п.1 ч.1 ст.3 ЗУ “Про запобігання корупції”. Це підтверджується листом Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 20 липня 2017 року та доданими до нього наказами керівника зазначеного органу про призначення і переміщення ОСОБА_1 по службі, відповідно до якого ОСОБА_1 працювала в Олександрійській ОДПІ з 1 серпня 1995 та звільнена 23 березня 2017 року в порядку переведення для подальшої роботи до головного управління ДФС у Кіровоградській області. Станом на 1 вересня 2016 року займала посаду начальника відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Олександрійської ОДПІ.
Обов'язок ОСОБА_1 подати до 30 жовтня 2017 року декларацію виник на підставі ЗУ “Про запобігання корупції” і пункту 1 рішення НАЗК від 10 червня 2016 року №2.
4 жовтня 2016 року ОСОБА_1 створила в інформаційно-телекомунікаційній системі “Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування” (далі - ІТС Реєстр) чернетку декларації. 30 жовтня 2016 року ОСОБА_1 продовжила заповнення декларації та о 12.38 натиснула кнопку “Подати документ”. 2 листопада 2016 року ОСОБА_1 о 10.36 знову зайшла до кабінету користувача, переглянула розділ “Мої повідомлення”, о 16.04 вчинила дію “заповнено/переглянуто розділ 1”, о 16.04 відкрила “чат-helpdesk “технічна підтримка” і о 16.09 натиснула кнопку “Вийти”. 3 листопада 2016 року з 10.43 до 11.16 ОСОБА_1 в особистому кабінеті у розділі “Мої документи” заповнювала і переглядала декларацію, об 11.17 вона натиснула кнопку “Подати документ”, об 11.18 подання документу підтверджено ЄЦП, документ подано. Зазначені обставини підтверджуються листом-відповіддю НАЗК на запит суду та додатком до цього листа “Послідовність дій користувача “Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування”, які вчинила ОСОБА_1”.
2 листопада 2016 року об 11.48 ОСОБА_1 звернулася електронною поштою за технічною підтримкою до НАЗК за адресою support@nazk.gov.ua. У своєму листі ОСОБА_1 просила допомоги у зв'язку з тим, що 30 жовтня 2016 року заповнила і подала електронну декларацію, після її подачі перевіряла і бачила, що вона має статус “Активна”, проте пізніше виявила, що її статус “Чернетка”. Цього ж дня о 15.15 ОСОБА_1 отримала відповідь з проханням надіслати скріншот повідомлення про подачу декларації з поштової скриньки та скріншот з розділу “Мої повідомлення” особистого кабінету користувача. Далі у надісланому цього ж дня о 16.12 листі ОСОБА_1 повідомила службу підтримки (support@nazk.gov.ua) про те, що не отримала повідомлення про подачу декларації на поштову скриньку, а в розділі “Мої повідомлення” немає даних для відображення. У відповідь служба підтримки надала ОСОБА_1 такий алгоритм дій: “1. Зберегти чернетку 2. зберегти декларацію 3. подати документ 4. подати декларацію”.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що є чоловіком ОСОБА_1 і також державним службовцем, разом з дружиною вдома 30 жовтня 2016 року на одному комп'ютері заповнював декларацію і бачив як ОСОБА_1 після заповнення декларації подала її, натиснувши “Подати декларацію”, статус декларації перейшов з “чернетки” в “активна”.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру декларацій декларація ОСОБА_1 подана 3 листопада 2016 року об 11.18. Відповідно до листа-роз'яснення НАЗК від 2 березня 2017 року №9305/4886/17 дата публікації документів, вказана у публічній частині ІТС Реєстр співпадає з фактичною датою подання суб'єктами декларування документів до реєстру.
Відповідно до листа НАЗК від 1 лютого 2017 року №53-09/2205/17 у період з 1 вересня 2016 року по 30 жовтня 2016 року обмежень доступу до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не було.
Визначаючи предмет доказування суд керувався таким тлумаченням законодавства про адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
Зміст корупційного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП, полягає в порушенні вимог фінансового контролю, яке полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається в активній дії та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
Суд на підставі зазначених вище доказів встановив, що ОСОБА_1 30 жовтня 2017 року, тобто в останній день установленого законом строку, вчинила усі дії для подання декларації. Це підтверджується наданою НАЗК на запит суду інформацією про дії ОСОБА_1 в ІТС Реєстр, поясненнями ОСОБА_1, показаннями свідка ОСОБА_2 Ці обставини також узгоджуються з наданою ОСОБА_1 перепискою зі службою підтримки ІТС Реєстр. Також суд враховує те, що чинні нормативно-правові акти не передбачають обов'язку суб'єкта декларування пересвідчитися у поданні ним декларації шляхом перевірки надходження на їх електронну поштову скриньку відповідного повідомлення НАЗК. Тому те, що ОСОБА_1 30 жовтня 2016 року не перевірила надходження такого повідомлення, не підтверджує, що вона усвідомлювала те, що декларація фактично не була подана, а отже не підтверджує наявність у її діях умислу.
Отже, встановлений судом факт того, що ОСОБА_1 після заповнення та збереження декларації, вважала декларацію поданою, свідчить про відсутність з її боку умислу на несвоєчасне подання вказаної декларації.
Інші надані суду докази, зокрема і лист НАЗК від 1 лютого 2017 року про відсутність обмежень доступу до ІТС Реєстр, не спростовують висновок суду про те, що ОСОБА_1 30 жовтня 2016 року вжила усі дії для подання декларації і не мала умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Викладена у цьому листі інформація не може бути підставою для категоричного висновку про відсутність технічних збоїв у роботі ІТС Реєстр, оскільки вказує лише на відсутність обмежень в доступі до Реєстру. Протиріччя між цим листом та іншими доказами у справі суд усуває, керуючись ст. 62 Конституції України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Тобто, за цих обставин, коли зазначений лист НАЗК суперечить усім іншим доказам по справі, однак не спростовує їх, суд вважає необхідним тлумачити це протиріччя на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Окрім цього, суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), про те, що суд у справі про адміністративне правопорушення не має права ініціювати збір доказів на доведення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки це порушуватиме принцип рівності сторін і вимоги змагального процесу.
Отже, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не довів наявність в діях ОСОБА_1 умислу на несвоєчасне подання електронної декларації.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, п.1 ч.1 ст.247 , ч.1 п.3 ст.284 , ст. 294 КпАП України, суд
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд.
Суддя В.В. Орловський