Справа № 135/221/17 Головуючий у 1-й інстанції: Патраманський І.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
21 вересня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,
в березні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулась до суду з позовом до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ділі - Бершадського ОУ ПФУ у Вінницькій області, відповідача) про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити дії. Зокрема, позивач просить:
- визнати неправомірним рішення та дії Бершадського ОУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови перерахувати пенсію з урахуванням інших видів заробітної плати;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та призначення пенсії у розмірі 83% від суми заробітної плати з урахуванням інших виплат: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб, відпускних, допомоги з тимчасової непрацездатності та індексації заробітної плати;
- зобов'язати відповідача виплатити різницю між перерахованою та фактично виплаченою пенсією.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 червня 2017 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а також відсутні клопотання від осіб, які беруть участь у справі про розгляд справи за їх участю, суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 10.11.2007 позивач є пенсіонером за віком та їй призначено пенсію державного службовця згідно із Законом України "Про державну службу". При обрахунку пенсії пенсійним органом не включено до розміру заробітку "інші виплати", з яких перераховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які зазначені у довідці про складові заробітної плати, поданої для донарахування пенсії від 21.02.2017 № 04-42/112.
Позивач 22.02.2017 звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Ладижин із заявою про перерахунок нарахованої пенсії з урахуванням усіх виплат з часу отримання пенсії.
В листі від 28.02.2017 № 172/06-31/02 відповідач відмовив в перерахунку пенсії позивачу, зазначивши, що довідка про заробітну плату, надана при останньому перерахунку пенсії за заявою від 28.11.2007, відповідала вимогам діючого на той час законодавства, тому не може бути замінена на нову від 21.02.2017 № 04-41/112. Крім того, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889 "Про державну службу", статтею 90 якого передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" тому відсутні підстави для перерахунку пенсійної виплати.
Не погодившись з відмовою пенсійного органу, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в межах строку, передбаченого ст. 99 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу безпідставно відмовлено в проведенні перерахунку та виплаті пенсії з огляду на норми ст.ст. 33, 37 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, оскільки з матеріальної допомоги на на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб, відпускних, допомоги з тимчасової непрацездатності та індексації заробітної плати позивачем були сплачені страхові внески, що підтверджується довідкою про складові заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
За змістом ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон України "Про державну службу", в редакції чинній на час виходу позивача на пенсію) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % від суми заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі, розмір пенсії збільшується на один відсоток заробітку, але не більше як 90 відсотків заробітку.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу при призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" не були враховані усі складові заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавку за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Частиною 7 ст. 33 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 37 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час призначення (перерахунку) пенсії, передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності стажу державної служби не менше 10 років. Пенсії таким особам призначаються в розмірі 80% від суми їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі, розмір пенсії збільшується на один відсоток заробітку, але не більше як 90 % заробітку.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Статтею 41 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Згідно зі ст. 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" та наказу Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 "Про затвердження інструкції зі статистики заробітної плати" структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у тому числі компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, суми виплат, пов'язані з індексацією заробітної плати, матеріальна допомога, яка надається всім або більшості працівників, та виплати соціального характеру.
Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб, відпускні, допомога з тимчасової непрацездатності та індексація заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються при обчисленні розміру пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного суду України від 20.02.2012 у справі № 21-430а11, від 14.05.2013 у справі № 21-125а13, від 28.05.2013 у справі № 21-97а13, від 06.11.2013 у справі № 21-350а13.
З довідки від 21.02.2017 № 04-42/112, виданої на ім'я позивача, встановлено, що на всі вказані вище виплати нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії державного службовця з урахуванням у складі заробітної плати сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем, відпускних, допомоги з тимчасової непрацездатності та індексації заробітної плати на підставі довідки від 21.02.2017 № 04-42/112 про складові заробітної плати, є протиправною.
Що стосується періоду, з якого позивачу необхідно перерахувати пенсію, то суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки позивач звернулась з позовом 01.03.2017, то, враховуючи положення ч. 2 ст.99 КАС України, позов підлягає задоволенню з 01.09.2016 року.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що для призначення пенсії підлягають врахуванню до суми заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем, відпускних, допомоги з тимчасової непрацездатності та індексації заробітної плати, а тому судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 червня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4